Охарактеризуйте музичне мистецтво України ХІХ століття

Колоніальні умови розвитку української культури. Репресивні заходи російського царату щодо української культури. Демократизація поглядів передової патріотично налаштованої української інтелігенції (зацікавленість народним життям і побутом, фольклором, історією, мистецтвом). Тісний зв’язок різних галузей мистецтва з романтичною естетикою (прагнення до національної своєрідності, зацікавленість вітчизняним фольклором, поетизація народного образу і втілення його з елементами ідеалізації, значна роль емоційного чинника у створенні образу, домінування лірики і розвиток різних її граней, історизм) при взаємопроникненні різних стильових напрямків.

Музичне життя й освіта. Огляд діяльності осередків музичної освіти та виконавства перших десятиліть ХІХ ст. (Київської духовної академії, Харківських гімназії та університету, Ніжинського ліцею тощо). Становлення національного театру; діяльність театральних труп у Харкові (Г. Квітка-Основ’яненко), Полтаві (І. Котляревський, М. Щепкін), Києві та інших містах. Гастрольні вистави театральних труп в Україні.

Поширення практики аматорського музикування та домашніх концертів у середовищі української інтелігенції середини століття. Виникнення різноманітних мистецьких товариств, гуртків, аматорсько-професійних виконавських колективів тощо. Перші філармонійні товариства (Київ, Одеса). Міські концерти. Благодійні мистецькі акції. Музика у Київському університеті. Функціонування на українських землях різнонаціональних музичних осередків: у Львові (німецький театр, польські театр, консерваторія та хорове товариство “Лютня”), у Києві (німецьке співацьке товариство, Російське музичне товариство і музична школа при ньому, російська опера). Роль цих осередків у засвоєнні в Україні досягнень західноєвропейської та російської культур.

Розвиток традицій попереднього періоду у подальшому формуванні різних жанрів професійної музики, у становленні українського національного музичного стилю на народній основі. Домінування цитатного використання фольклору, стилізація під народнопісенні й танцювальні жанри. Використання традицій західноєвропейської та російської музики. Зародження патріотичної та соціально-політичної проблематики.

Пісня-романс. Розвиток романтичних традицій попереднього періоду. Зростання композиторської майстерності. Збагачення любовної лірики психологічними рисами (у творах М. Вербицького, С. Гулака-Артемовського, П. Сокальського), патріотичною тематикою (“Ще не вмерла Україна” М. Вербицького на слова П. Чубинського). Перші спроби композиторської інтерпретації поезії Т. Шевченка (П. Сокальський, М. Маркевич, В. Заремба). Вплив традицій російського романсу.

Хорова музика як найбільш поширений вид у практиці музичної творчості та виконавської діяльності національного спрямування. Продовження і розвиток традицій Д. Бортнянського. Формування світської хорової музики у творчості М. Вербицького та І. Лаврівського. Кристалізація ліричних, танцювально-жанрових, епічно-розповідних видів. Пісенні твори на тексти громадянської, соціально-політичної та національної проблематики. Патріотичні пісні і кантата “Заповіт” М. Вербицького. Музично-стильові особливості. Поєднання національних традицій (рис народної ліричної і танцювальної пісні, міського романсу) з класицистичною та романтичною стилістикою.

Музично-театральне мистецтво. Прояв характерних тенденцій розвитку музичного мистецтва зазначеного періоду в опері С. Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм”. Продовження традицій українських опер початку століття (І. Котляревського) у змалюванні народних персонажів (передусім ліричних), у використанні пісенно-романсового жанру, у драматургії опери (поєднанні розмовних діалогів з музичними жанрами). Розширення образної сфери (гумористичні персонажі), зростання ролі музичного чинника у створенні драматургії пісенного типу. Романтичні риси опери в сюжетній фабулі, в особливостях втілення історичної тематики, у поетизації народних образів (Оксана, Андрій), в опорі на лексику жанру міської пісні-романсу в їх характеристиці, використанні народно-жанрового начала, у стилістиці орієнтальної лінії опери. Започаткування в опері “Запорожець за Дунаєм” тенденції поєднання національних особливостей з традиціями європейської опери.

Симфонічна та інструментальна музика. Романтична естетика, класичні стилістика й формотворення, фольклоризований тематизм (коломийки, ліричні пісні-романси) в увертюрах (“симфоніях”) М. Вербицького. Засвоєння традицій західноєвропейського і російського музичного мистецтва і формування національної специфіки в українській фортепіанній музиці. Розвиток жанру обробки українських народних пісень, варіацій (Й. Витвицький, В. Заремба), поетизація народних танців у фортепіанній музиці (Й. Витвицький, М. Завадський). Формування циклічних творів (думка і шумка) та великої форми (М. Завадський, П. Сокальський). Програмні твори української тематики.

Застосування творів українських композиторів першої половини та середини ХІХ століття у шкільному навчально-виховному процесі, гуртковій роботі.

Поиск по сайту: