Проаналізуйте розвиток основних жанрів українського музичного мистецтва в другій половині ХХ століття

Пісенна творчість. Активізація діяльності концертних установ та видавничої діяльності у 60-х роках. Тематика (радянсько-політична, патріотична, пейзажна лірика, лірика кохання, побутові мотиви, воєнна тема тощо). Політизація сюжетів пісенних творів. Ліризація жанру. Розширення жанрово-стильового діапазону. Синтезування інтонацій романсового типу і фольклорної пісенності, маршового ритму і широкої розспівної мелодики, підголоскового складу народного багатоголосся і акордово-гармонічної чи поліфонічної фактури академічного хору. Розвиток самодіяльного пісенного мистецтва (бардівської пісні). Пісенна практика як складна поліфонія різних стильових явищ і художніх принципів.

Хорова творчість. Широкий діапазон методів опрацювання фольклорного першоджерела у жанрі обробки української народної пісні (М. Колесса, Є. Козак, В. Кирейко, К. Мясков, Б. Фільц, А. Кос-Анатольський).

Збільшення оригінальних хорових творів на замовлення (до ювілейних дат, жовтневої і партійної тематики, пісенної ленініани тощо). Розмаїття тематики (мотиви радянської дійсності, воєнна тема, лірика кохання, пейзажна і філософська лірика, тема вшанування пам’яті видатних митців тощо). Тенденція камернизації жанру кантати. Огляд творчих здобутків у жанрі хорової музики Лесі Дичко (кантати “Червона калина”, “Чотири пори року”, “Весна”, ораторія “И нарекоша имя Киев”), М. Колесси (“Гаї шумлять” та слова П. Тичини), В. Кирейка (хори на вірші Г. Сковороди), Л. Колодуба (“Ой діброво, темний гаю” на вірші Т. Шевченка), Є. Козака (“Та це ж весна” на слова В. Бичка, “Не всихайте, пишні квіти” на вірші Лесі Українки), Є. Станковича (“Ода Ревуцькому” на слова В. Куринського), І. Карабиця (хор “Ой засвіти, місяць” пам’яті М. Леонтовича), А. Штогаренка (“Шевченкіана”). Нове трактування жанру хорового концерту (синтез неокласичних і неофольклориних тенденцій, переосмислення інтонаційно-драматургічних особливостей хорового концерту і пісенних зразків музики ХVІІІ століття у концерті для хору солістів та симфонічного оркестру на вірші Г. Сковороди “Сад божественних пісень” І. Карабиця). Створення синтетичних жанрових різновидів: хор-опера “Ятранські ігри” І. Шамо, опера-ораторія “Згадайте, братія моя” В. Губаренка, Третя симфонія для соліста хору і оркестру “Я стверджуюсь” Є. Станковича. Розвиток дитячої пісні (В. Філіпенко, А. Філіпенко, Б. Фільц, К. Мясков, М. Завалішина, Л. Дичко, Ю. Рожавська, Ж. Колодуб, І. Кириліна та інші).

Симфонічна музика. Закріплення національно-специфічних традицій у симфонічних жанрах. Загальні тенденції розвитку: камернизація, психологізація, тенденція до програмності, використання виразових засобів інших жанрів – кантати, балету, концерту. Вплив фольклорного мистецтва на стилістику симфонічної музики (симфонія “П’ять пісень про Україну” І. Карабиця). Використання самобутніх фольклорних зразків західноукраїнської музичної культури (“Гуцульський триптих” та “Карпатський концерт” М. Скорика). Розширення жанрового і тематичного діапазону програмної симфонічної музики: звернення до образів та інтонацій інонаціональних культур (“В’єтнамська сюїта” Ю. Іщенка), літературних першоджерел (поема “Зачарована Десна” за О. Довженком Ю. Іщенка), жанрових асоціацій із суміжними видами мистецтва та літератури (“Симфонічні фрески” Л. Грабовського, симфонічна повість “Слово о полку Ігоревім” В. Рибальченка, “Три монументи” Г. Таранова). Застосування новітніх композиторських технологій – сонористики, алеаторики (симфонічні твори В. Бібіка, В. Сільвестрова). Камернізація жанру симфонії (програмні симфонії Є. Станковича). Полістилістичний синтез (“Симфонієтта” Є. Станковича), полістилістичне осмислення традицій культури з позамузичними взаємодіями (Третя симфонія Л. Колодуба).

Новаторські пошуки у жанрі концерту. Тяжіння до програмності (програмна концертна сюїта для фортепіано “Партизанські картинки” А. Штогаренка). Розширення кола концертуючих інструментів: скрипкові та віолончельні концерти М. Скорика, флейтовий, подвійний (для фортепіано, гобоя і 16 струнних) Ю. Іщенка, для арфи з оркестром А. Кос-Анатольського, валторни з оркестром Л. Колодуба і В. Гомоляки, для народних інструментів. Виникнення в українській музиці жанру вокально-інструментального концерту (концерти для голосу з оркестром М. Жербіна, Г. Майбороди). Створення концертів для дитячого виконання (“Легкий концерт” для фортепіано з оркестром М. Сільванського, Концертіно для фортепіано і Концертіно для скрипки А. Штогаренка та інші твори). Тенденція до використання камерного виконавського складу (Концерт для флейти і камерного оркестру В. Губаренка, Дивертисмент для флейти, челести і струнних А. Штогаренка). Потяг до синтезування жанрів симфонії і концерту (дві “Камерні симфонії” для скрипки з оркестром В. Губаренка, “Карпатський концерт” для симфонічного оркестру М. Скорика, твори Є. Станковича).

Опера. Посилення творчої активності українських композиторів у всіх жанрових різновидах опери. Використання для оперних лібрето поряд із “замовницькими” темами (революційними, партійними, радянсько-патріотичними тощо) різноманітних сюжетів без ідеологічних тенденцій. Взаємопроникнення жанрів – опера-ораторія (“Загибель ескадри” В. Губаренка), опера-балет (“Вій” В. Губаренка), кіно-опера (“Сковані одним ланцюгом” О. Канерштейна), радіо-опера (“Пісня гніву” О. Левицького), дитяча мульт-опера (“Світ казки” Л. Етінгера), дитяча опера-мюзікл та інші.

Використання у традиційній опері засобів суміжних видів мистецтв, зокрема, кінодраматургії (часті зміни коротких картин-кадрів; монтаж, який створює загальну панораму руху конфлікту, розкриває взаємини персонажів з різних точок, різних площин; позакадровий спів тощо) та драматичного театру (наприклад, відродження традицій революційного агіттеатру 20-х років з дещо прямолінійною плакатністю, закличністю інтонацій, різкістю контрастів, абстрагованою узагальненістю персонажів і розрахунком на співучасть у дії слухачів в опері “Десять днів, що потрясли світ” М. Кармінського).

Посилення уваги до психологічного боку сюжетів, до виявлення складного внутрішнього світу героїв (“Вітрова донька” і “Анна Кареніна” Ю. Мейтуса, “У неділю рано зілля копала” В. Кирейка). Створення жанру моноопери (“Листи кохання” В. Губаренка. Тенденція до обмеження кількості виконавців у традиційній опері.

Розмаїття оперних форм і жанрових різновидів: з наскрізним розвитком, напруженим сюжетом, системою лейтмотивів і конфліктним симфонічним мисленням (“Ярослав Мудрий” та “Іван Грозний” Ю. Мейтуса, “Загибель ескадри” В. Губаренка) – і монументально-епічні, традиційно “номерні” (“Ярослав Мудрий” Г. Майбороди, “Кирило Кожум’яка” Є. Юцевича); лірико-романтичні опери-поеми з філософською спрямованістю (“Вітрова донька” Ю. Мейтуса) – і побутово-комедійні (“Марко в пеклі” В. Кирейка, “Сват мимоволі” В. Губаренка; опери камерні (“Листи кохання” В. Губаренка, “Один крок до кохання” Г. Жуковського) – і багатоактові. Осмислення національного фольклору на сучасному рівні осягнення його природи і виразових можливостей у новому жанрі фольк-опери чи хор-опери (“Ятранські ігри” І. Шамо, “Цвіт папороті” Є. Станковича). Розробка конфліктів соціально-психологічного плану у двох жанрових різновидах: соціально-психологічній народній драмі, яка розгортається на яскравому національно-побутовому фоні (“Назар Стодоля” К. Данькевича, “У неділю рано зілля копала” В. Кирейка, “Украдене щастя” Ю. Мейтуса”), – і в історико-біографічній драмі (“Тарас Шевченко” Г. Майбороди).

Огляд української музичної творчості для дитячого оперного театру. Розширення кола образів, збагачення засобів музичної виразності. Синтез традицій композиторів-класиків (народнопісенна основа тематизму, запозичена з фольклору нескладна сюжетна схема з її незмінною мораллю перемоги добра над злом, чітка етична основа) і нових тенденцій (зокрема, використання жанрів сучасного музичного побуту). Твори для дітей Ю. Рожавської (“Казка про загублений час”), А. Філіпенка (“В зеленому садку”), М. Завалішиної (“Коли друзі є”) та ін.

Балет. Утвердження в музично-хореографічній творчості нових естетичних принципів: акцентування права балету на умовну узагальненість, відмова від прозової правдоподібності як єдиного шляху відтворення правди життя, відновлення гегемонії танцю в системі виражальних засобів, посилення вимогливості до музичної основи спектаклю, інтенсифікація процесу симфонізації балетних партитур, ускладнення музичної мови. Розмаїття сюжетної тематики: історична (“Ольга” Є. Станковича), явища радянської дійсності (“Вогонь Еллади” В. Золотухіна до Олімпійських ігор у Москві, “Цілина” О. Рудянського), революційна (“Сонячний камінь” В. Кирейка про революційну боротьбу шахтарів Донбасу, “Комуніст” В. Губаренка про більшовика-революціонера). Переосмислення у драматургії і музичній лексиці балетів особливостей українського фольклору. Тенденція героїзації та психологізації балетного жанру. Процес камернізації та ліризації балету. Вплив інших жанрів музичної творчості, зокрема, симфонії (активне розгортання тематичного матеріалу, використання багатств оркестрових тембрів), опери (монологічне трактування сольних балетних номерів, вокалізація тематизму тощо), жанрів естрадної музики (створення естрадно-хореографічних мініатюр).

“Камінний господар” В. Губаренка за п’єсою Лесі Українки як важливий етап у розвитку жанрового різновиду хореографічної психологічної драми. Особливості музичної драматургії.

Виникнення одноактних балетів як результат пошуків нових метафоричних засобів виразності (“Досвітні вогні” Лесі Дичко за мотивами поезій Лесі Українки, “Каменяр” М. Скорика за поемою І. Франка).

Камерно-вокальна творчість. Характерні риси українського романсу. Розширення жанрово-тематичнної палітри, текстового діапазону. Тенденції і ускладнення жанру, створення балад, монологів, вокальних поем. Пошуки циклічних форм, що об’єднуються не тільки поезією одного автора, а й наскрізною жанровою, інтонаційно-образною драматургією. Огляд творчого доробку композиторів у камерно-вокальному жанрі. Розширення кола музичних жанрів, з якими взаємодіє український романс – від масової пісні до оперних та інструментальних форм. Наближення вокальних циклів до жанру камерної кантати.

Огляд камерно-вокальної творчості провідних композиторів зазначеного періоду. Використання жанру балади та монологу з філософською зосередженістю чи психологічною поглибленістю, значна роль фортепіанної партії, етичне значення сюжетів у вокальній творчості Ю. С. Мейтуса. Поетичність, імпресіоністичність романсової творчості Лесі Личко (цикли “Пастелі” і “Енгармонійне” на слова П. Тичини). І. Карабиць як представник пісенного напряму в українській камерній музиці (цикли “На березі вічності” і “Мати” на слова Б. Олійника). Оновлення зв’язків з фольклором у вокальних циклах “Календарні пісні” та “Дитячі пісні” Ю. Іщенка. Нові жанрові ознаки – “вокальна медитація” – у циклі “Тихі пісні” В. Сільвестрова.

Камерно-інструментальна творчість. Особливості розвитку жанру: розширення інструментального складу, програмність, поглиблення тематики (зокрема, звернення до літературних, живописних, архітектурних прообразів, історичних сюжетів). Тенденції якісно нових зв’язків з фольклором (Партита № 3 для струнного оркестру, фортепіанні твори М. Скорика, триптих “На Верховині” Є. Станковича), зацікавленість ранньокласичними формами (Партита № 6 “ In modo retro” М. Скорика, струнні квартети Ю. Іщенка і Лесі Дичко), застосування сучасної композиційної техніки (“П’ять п’єс для фортепіано В. Сільвестрова), полістилістичні явища (“Класична соната”, “Музика у старовинному стилі”, “Кіч-музика” В. Сільвестрова). Пошуки нових, неканонічних ансамблевих складів і форм, нових тембрових (й образних) можливостей, лексичних та технологічних новацій (“Лісова пісня” для сопрано, валторни і фортепіано В. Сільвестрова, “Візерунки” для гобоя, альта і арфи Л. Грабовського).

Національна своєрідність стильових засад, історично зумовлена стадіальність жанрових процесів української музики другої половини ХХ століття. Визнання сучасної української музики у світовій музичній культурі.

9. Проаналізуйте творчу діяльність Полтавської організації Національної спілки композиторів України.

Корженко Юлія Олександрівна (10.01.1975, м. Полтава) – композитор, педагог, піаністка. Лауреат міжрегіональних конкурсів молодих композиторів (1997, 1999). Член НСКУ (2006). Учасниця Міжнародних музичних фестивалів «Київ-музик-фест» (2007-2009), форуму «Музика молодих» (2006-2007).

Закінчила Полтавську ДМШ № 1 (1990, клас ф-но В. Кривобок), Полтавське музичне училище ім. М.В. Лисенка (1997, клас ф-но В. Солнцева, композиції Т. Парулава), Національну музичну академію України ім.. П.І. Чайковського (2004, клас проф. Л. Колодуба).

З 2003 р. працювала викладачем ф-но і композиції у Київських ДМШ, а від 2008 р. – викладач фортепіано,теоретичних предметів і композиції ДМШ № 1 м. Полтави.

Автор симфонічних, вокальних, хорових та камерно-інструментальних творів. Мовна стилістика відповідає добі постмодерну, тематика охоплює драматичні, історичні, ліричні та психологічні сфери.

Твори: опера для дітей «Казка про доброго мураху» за К.Кулієвим (2011).

Для симфонічного оркестру: Симфонія № 1 (2004), Симфонія № 2 (2008), «Драматична поема» (2006); «Чорнобиля гіркий полин» для сопрано, мішаного хору та симфонічного оркестру (2007).

Для камерного оркестру: «Танцювальна сюїта» (2000), Триптих (2002), кантата «Я как сон пред тобой» на вірші К.Бальмонта (2006),

Для хору: «К Тебе, Господі» для жіночого тріо (2006), для соліста, хору та камерного оркестру «Три мініатюри на вірші І. Лапінського» (2008), «Мені принесли крашанки» (сл. Н.Матвієнко), «Херувимська» (на канонічний текст), низка мініатюр на власні вірші: «Чари ночі», «В танці», «Сосна», «Осінь замріяна» (2008), «Україно моя, солов’їна» на авт. текст (2011).

Для голосу: тріо «Лісова пісня» для сопрано, гобоя та ф-но, дуети «Єдиний мій» на сл. Є. Ніколенка та «Я – твої крила» на сл. І. Снарської (2010), «Всех скорбящих радость» (на канонічний текст, 2011), романси на вірші Л. Українки, Т. Шевченка, А. Фета, М. Бойко та ін.

Камерно-інструментальні: Соната для ф-но (1998), Варіації для ф-но (1998),, «Мелодія» для флейти соло (2001), «Малятам-музичатам» – збірка п’єс для дітей (2011).

Л-ра: Полянська Г. Професійна музика Полтавщини на рубежі ХХ-ХХІ століть (Полтавська організація НСКУ) // Імідж сучасного педагога. – № 8. – 2010. – С.22-23.; Черпакова Л. Фінішували «Дні Миколи Лисенка» // Полтавський вісник. – 4 червня 2010; Чепіль О. Дні Миколи Лисенка у Полтаві–2011 // www.uaculture 14.04.2011; Чепіль О. Авторський концерт Юлії Корженко // www.uaculture 26.05.2011.

Г.М.Полянська.

Оскоменко-Парулава Тамара Георгіївна (Парулава Т.Г., дів. прізв. Оскоменко, творче ім’я – Тамара Оскоменко-Парулава, (22.02.1952, м. Полтава) - композитор, педагог, музикознавець, лібретист, драматург, диригент, громадський діяч.

Член Спілки композиторів Абхазії (1992); Член НСКУ(1996), член правління НСКУ (2004), Голова Полтавського обласного осередку НСКУ (2004), учасниця Міжнародних музичних фестивалів сучасної музики в Росії (1990,1998), Україні (2001-2009), Німеччині (1999), Італії (1999), США (2003), Болгарії (2009); художній керівник ГО «Молодіжний Музичний Театр «ПарМіКо» (2001), член правління обласного відділення Фонду культури України.

Закінчила Полтавську ДМШ №1 (1967, клас баяну К. Глинський), Полтавське музичне училище ім. М.В. Лисенка (1972, клас баяну Б. Юшко, диригуванню - М.Мироненко), Харківський інститут мистецтв (1977, клас баяну проф. В. Підгорний, диригуванню - проф. К. Дорошенко), Ростовський на Дону муз. пед. інститут (Росія), нині - Державна консерваторія (академія) ім. С. Рахманінова (1990, композиція – проф. Г. Гонтаренко, інструментовка - проф. В. Ходош).

1972-1974 - викладач Диканської ДМШ, зав. відділом нар. інстр, 1974-1975 – керівник хорового гуртка Гегечкорського дитячого будинку (Груз. РСР), 1975-1992 – викладач Гагрської ДМШ (Абхазька АРСР), у 1976-1992 - викладач Сухумського музичного училища, з 1989 - зав. відділом нар. інстр. Від 1992 р. - викладач вищої категорії Полтавського музичного училища ім. М.В. Лисенка (музична література, фольклор, клас композиції). 2005-2006 диригент камерного оркестру Полтавської обласної філармонії.

У її доробку – низка методичних розробок, музикознавчих статей, рецензій, відгуків на музичні події, автор лібрето і сценаріїв більшості своїх театральних творів; ведуча лекцій-концертів, тематичних вечорів, творчих звітів студентів; учасниця Міжнародних і Всеукраїнських науково-практичних конференцій. Підготувала до друку книгу нарисів «Музично-театральне життя Полтави межі ХХ-ХХІ ст.», а також методичний посібник «Розвиток творчої особистості в класі композиції».

Голова журі обласного конкурсу юних композиторів «Створюємо музику» (1993-2007); очолювала оргкомітет міжрегіонального, а далі Всеукраїнського конкурсу молодих композиторів «І струни Лисенка живії» (1996-2003); розробила проект фестивалю української класичної і сучасної академічної музики «Дні Миколи Лисенка у Полтаві» (2008).

Серед учнів — лауреати Міжнародних (три студенти), Міждержавних (п'ять), Всеукраїнських (шість) та міжрегіональних (вісім) конкурсів молодих композиторів, а також теоретичних олімпіад (три студентки). Серед її вихованців – професійні композитори: С. Кузнєцова, Ю. Корженко член НСКУ), О. Єрьоменко, Ю. Діброва (член НСКУ), Н. П'ятак, О. Білоус, О. Шишкова.

Для Театру «ПарМіКо» створила кілька сценаріїв і написала музику до оригінальних вистав, рок-оперу,. колектив став лауреатом міжрегіонального (2006) та дипломантом Всеукраїнських театральних фестивалів (2005, 2006, 2008).

Як композитор з 1990 р. систематично виступає з творчими звітами.

Поєднує гостро сучасні звучання із дбайливим ставленням до народних джерел, громадянську тематику з лірико-філософським усвідомленням дійсності. Створила низку творів (симфонічних, камерно-інструментальних, хорових, вокальних, театральних), що є своєрідними музичними щоденниками.

Твори: опери: «Маруся Чурай» за романом Ліни Костенко на власне лібрето (І редакція - 1997-2000, П - 2003-2007, прем'єра-25.09.08, обл. акад. муз. драм, театр, Полтава); «Храм Прозріння» - рок-опера містерія на тексти С. Коломійця, власне лібрето (2001 р., Театр «ПарМіКо», Полтава); «Рогнеда» - опера-сцена на тексти І. Дідик та літописів на власне лібрето (І редакція - 2004 р., ІІ – 2008 р.);

ораторія «Passioni - Тридцять третя сльоза України», присвячена Голодомору на Україні – для сопрано, баритона, хору і оркестру (1993, вид-во «Ганнуся», Миргород, 2003);

симфонічні: «Поетичний триптих» (1983), симфонія № 1 «Монолог» (1987), вокально-симфонічна поема «Камачич» для сопрано і симфонічного оркестру (за романом Д. Гулія, 1989), «Кончерто гроссо №1» для флейти, гобоя і струнного оркестру (1991), «Диптих» на сл. Стефано Георге для сопрано, струнного оркестру і ударних (1995), «Адажіо» для струнного оркестру (Пам'яті Чорнобиля, 1996), симфонія № 2 «Гоголіада XXI» –– для скрипки, валторни, тромбону, туби і симфонічного оркестру (2009); симфонія № 3 «Сповідь» (2011).

камерно-інструм. ансамблі: «Грузинський награш» для ансамблю нар. інстр. (1980), «Абхазькі ескізи» для оркестру нар. інстр. (1981); «Ноктюрни» для струн, квартету (1987), Тріо для скрипки, альта і ф-но (Пам'яті жертв землетрусу у Вірменії, 1989), Кончерто гроссо №2 «Кавказькі медитації» для ударних, мідних духових та ф-но (1995), «Купальська сюїта» для інстр. ансамблю (1994, варіанти для орк. нар. інстр. – 2002 р. та симф. – 2005 р.), «Кола життя» – варіації для кларнета та віолончелі (2000), «Космічні діалоги» для ударн., мідних духовох, ф-но і синтезатора (2002);

хорові: «Кавказу» - хоровий концерт (сл. О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, С. Єсеніна, Г. Табідзе, Дм. Гулія, 1989), «Сирітка» для баритона і нар. хору (обр. нар. пісні, 1994), «Нащо мені женитися» - хорова сценка для баритона, нар. хору і ударних (1997, II редакція для акад. хору - 2004), «Вечерняя молитва незнакомой женщиньї» – сл. Л. Нестулі (2003), «Любіть Україну» - сл. В. Сосюри (2003); «Безсонна ніч» хор на сл.. Л.Українки (2011).

вокальні: цикли: «Земна вісь» в 6-ти ч. для меццо-сопрано і ф-но сл. С. Бобкова (1988), «Листи на Колиму» в 5-ти ч. для тенора і ф-но, сл. Ш. Цвіжба (1990), «Квітковий шлях» в 4-х ч. для меццо-сопрано і ф-но, сл. Влад. Ходасевича (1992), «Три сонета В. Шекспіра» для баритона і ф-но (1993), «Підсумовуючи мовчання» в 4-х ч. для тенора і ф-но, сл. І. Калинця, «Пори року» в 5-ти ч. для сопрано, струнного орк. і ф-но, сл. Л. Віцені (2004), Дві вокальні сценки («Перехожий» сл. В. Симоненка та «Бомж» сл. С. Коломійця) для тенора (баритона) і ф-но (2005), «Молитва Давида» для тенора (баритона), струнного орк. і ф-но, сл. Д. Гурамішвілі, пер. М. Бажана (2005), Сонет «Справжня таїна» для тенора і ф-но, сл. А. Гальченка (2006); триптих «Філософський камінь» (Лабораторія буття поета) на сл. А. Гальченка для тенора/баритона і фортепіано (2010).

інстр.: «П'єси для дітей» для ф-но (1982), «Шість настроїв» для ф-но (1985), Сонатина №1 для ф-но (1986), «З життя клоунів» цикл п'єс для ф-но (1986), «Абхазька сюїта» для баяна або акордеона (1988), Сонатина №2 а lа classic «Фантазії хлопчиська» для ф-но (1996), Поліфонічна сюїта «Шляхетний дует» для ф-но (2006), «Серпнева мелодія» для скрипки і ф-но (2006), «Біганина» для струнного оркестру (2007); Дві фортепіанні мініатюри: «Весна прийшла», «Весняна пісня» (2011).

музика до вистав: «У віддзеркаленні легенди» моновистава за романом Л. Костенко «Маруся Чурай» (2000), «Хуртовина айстр» музично-поетичний цикл (моновистава) за поезією Л. Костенко (2001), «Музичне диво» вистава-мюзикл до 100-річчя Полтавського музучилища (2003, Театр «ПарМіКо»), «Гримаси часу» (2005, Театр «ПарМіКо»), «Листи до коханої з фронту» (2005, Театр «ПарМіКо»);

пісні: «Пісні на тексти жінок-поетес» для голосу і ф-но (1984), «Весняні ноти», «Не говори - тебе кохаю» сл. В. Галати (2000), «Вальс ветерану» сл. В. Оніщенко (2001), «Осінь життя» сл. Л. Сябро (2001), «В ночі гадала» сл. М. Бойко (2003), «Голос добра» сл. Б. Олійника (2007). «Сонечко в вікно» на сл.. О. Білаша (2011)

Т. Оскоменко-Парулава «Голос добра» – вок.-хорові твори - вступна стаття автора (вид-во «АСМІ», Полтава, 2007);

Статті: «Давид Гурамішвілі - грузинський поет і український співець» // Слов'янський збірник, вип. З, Полтава, 2004.; «Засновниця пісні-романсу на Україні (Маруся Чурай)» // Слов'янський збірник, вип. 5, Полтава, 2006.; «Жінка-композитор в Україні» // Слов'янський збірник, вип. 6, Полтава, 2007.; «Розвиток творчої особистості в класі композиції» {тези доповіді на Всеукраїнській науково-практичній конференції. м. Харків, 26-28 березня 2007; «Вплив особистості і творчої спадщини І. Стравінського на виховання учня-композитора» // «Стравінський і Україна». Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, Луцьк, 15-17 червня, 2007; «Поведіть дитину в чарівний світ музики» // Зоря Полтавщини, 26 березня 2004; «Яка ж Полтава без музики!» // Зоря Полтавщини, 15 грудня 2004; «Прийшла до нас через століття» // Полтавський вісник, 16 грудня 2004; «Музика - мов пам'ятник маестро» // Полтавський вісник, 23 грудня 2004; «Театральна осінь» у Прилуках» // Зоря Полтавщини, 15 листопада 2005; «Театр - «Це така кафедра...» // Полтавський вісник, 15 грудня 2006; «Музичні сходинки Саші Федосової» // Зоря Полтавщини 5 червня 2007; «У краю Миколи Лисенка» // Зоря Полтавщини, 4 березня 2009; «У світі чарівної музики» // Полтавський вісник, 5 червня 2009 та // Освіта України, 16 червня 2009. «Музична аура творчості Олександра Білаша» // Слов'янський збірник, вип. 10, Полтава, 2011;

Л-ра: Полянська Г. М. Музика малих міст. Т. Парулава-Оскоменко // «Культура України», вип. 8, Харків, 2001.; Г. Полянська. Мисткиня з сумними очима // Президентський вісник, 16 травня 2001; О. Чепіль. Два кольори // Українська музична газета, №3, 2007; в обласній і міській пресі: Г. Полянська. Поліфонія пошуку // Зоря Полтавщини, 16 квітня 1994; І. Баб'як. Шляхетна іскра вічного вогню // Полтавська думка, 1 травня 1998; Г. Полянська. «Маруся Чурай» - перша опера полтавки // Зоря Полтавщини, 2 червня 1998; О. Кравченко. Полтавка, яка пише музику // Молода громада, 24 липня 1998; О. Кравченко. Музикою серце повне // Цілком відверто, 11 вересня 1998; Н. Буцька. По сторінках фестивалю «Зимова фантазія-99» // Приватна справа, 16 грудня 1999; Г. Миколаєнко. З пісні - в оперу // Зоря Полтавщини, 12 січня 2000; Н. Буцька. Вечір з «Хуртовиною айстр» // Зоря Полтавщини, 13 березня 2001; В. Кінько. Віра, Надія, Любов // Нова Полтава, З травня 2001; О. Чепіль. Містерія дива // Зоря Полтавщини, 16 травня 2001; В. Кінько. Музичне диво // Зоря Полтавщини, 23 квітня 2003; Н. Буцька. По сторінках музичного фестивалю // Вісті, 1 травня 2003; Творчий вечір композитора (б. п.) // Полтавський вісник, 1 квітня 2005; Н. Буцька. Розбуджені вогнем Прометея // Вісті, 16 лютого 2007; О. Чепіль. «Два кольори мої, два кольори...» // Полтавський вісник, 23 лютого 2007; Лідія Віценя. Сюїта на два джерела // Зоря Полтавщини, № 178 (20406), 10 листопада 2004 р.; Л. Черпакова. Нарешті «Чураївна» вийшла на сцену // Полтавський вісник, 3 жовтня 2008; Н. Буцька. З днем народження, оперо! // Вісті, 17 жовтня 2008; В. Гай. Тридцять третя сльоза України // Полтавська думка, 27 листопада 2008.; Г. Полянська. Професійна музика Полтавщини на рубежі ХХ-ХХІ століть (Полтавська організація НСКУ) // Імідж сучасного педагога. – № 8. – 2010.

Г.М.Полянська.

Полянська Галина Миколаївна (03.11.1953, м. Суми ) - музикознавець, кандидат мистецтвознавства (2007), член Національної Спілки композиторів України (1998 р.).

Закінчила ДМШ № 1 (клас О. В. Шкляр), фортепіанне відділення Полтавського музичного училища (викл. Г. Г. Васильєва), музично-теоретичний відділ Харківського Інституту мистецтвім. І. П. Котляревського (1979) (Нині Харківський національний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського). Дипломна робота («Образ Дон Кіхота М.Сервантеса у світовій музиці»), була спрямована у напрямку дослідження проблем видового синтезу мистецтв і висвітлювала окремі аспекти взаємодії літератури та музики.

З 2001 по 2006 рр була пошукачем (здобувачем) кафедри історії зарубіжної музики Національної Музичної академії України (наук. кер. – д. мист. Драч І. С.). Дослідження (“Жанровий пошук у балетному театрі В. Губаренка”) стосувалося проблем жанрового синтезу у музичному театрі ХХ ст. Захист дисертації відбувся 11 квітня 2007 року у Харківському державному університеті мистецтв ім. І. П. Котляревського.

У1979–2009 рр у Полтавському музичному училищі ім. М. Лисенка викладала курс музичної літератури. Брала участь у журі обласних конкурсів «Створюємо музику», «Журавлиний ключ», «І струни Лисенка живії», виступала із доповідями на міжнародних конференціях у Києві, Харкові, Сумах, Полтаві.

Від 2007 року Г. М. Полянська працює на посаді доцента кафедри культурології Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка. Нині її наукові інтереси спрямовані на проблеми музичної регіоналістики та семантики культури.

Автор понад 40 друкованих праць, у т.ч. монографії «Людина з Ламанчі» (К., Музична Україна, 1984), що вийшла у серії «Письменник і музика», радіопередач, статей у наукових та періодичних виданнях.

Пр.: Людина з Ламанчі: Монографія (Сер. “Письменник і музика”) Київ: 1984; Спадкоємці кремонських майстрів // Українська культура (Київ). – 1994; Перемоги, після яких так сумно на душі // Зоря Полтавщини. –1998.; Справа в духовному провінціалізмі // Полтавський вісник. – 1999.; Музика малих міст // Культура України. – Вип. 8. Мистецтвознавство: Збірник наук. праць –. Харків, 2001.; Мисткиня з сумними очима // Президентський вісник (Київ).– 2001.; Симфонія-балет “Зелені святки” Віталія Губаренка // Українське музикознавство: Науково-методичний збірник - Вип. 30. – Київ, 2001; До питання співвідношення жанрових ознак у симфонії–балеті В. Губаренка “Ассоль” // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Збірник наукових праць. Випуск 19. –Київ, 2002.; Національні традиції музичного театру та їх спадковий розвиток // Українське музикознавство: Науково-методичний збірник. - Вип. 31. Київ, 2002.; Симфонії-балети В. Губаренка “Ассоль” та.“Зелені святки” // Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. – Вип. 32.– Книга 4. Віталій Губаренко: Сторінки творчості. Статті, дослідження, спогади. Київ, 2003.; Розвиток національних фольклорних традицій у системі естетичного виховання (на прикладі діяльності В.Верховинця) // Сучасна мистецька освіта: реалії та перспективи. – Збірник наукових праць. – Київ – Суми, 2004.; Дансантність та її історичні метаморфози у музичному мистецтві // Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. – Вип.37. Стиль музичної творчості: естетика, теорія, виконавство. Київ, 2004.; Опера-балет «Вій»: преображення дансантності у складному міжвидовому синтезі // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії та практики освіти: Мистецтво та освіта сьогодення / Збірник наукових праць. – Харків: 2006. – Вип. 18.; Жанровий пошук у балетному театрі України (на прикладі балетних творів Віталія Губаренка) // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Збірник наукових праць. Випуск 32 Київ-Суми. – 2007.; Балетні проекти В. Губаренка у контексті пошуків сучасного балетного театру // Мистецтво та освіта сьогодення: Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії та практики освіти / Зб. наук. праць. – Харків – 2007.; Сходинки становлення стилю: композитор Т. Парулава-Оскоменко // у зб.: «Музичне краєзнавство Полтавщини: від витоків до сьогодення». Полтава, 2009.; Полтавські композитори – члени НСКУ // Музичне краєзнавство Полтавщини: від витоків до сьогодення – Полтава, 2009.; Образи української демонології в балетній музиці В. Губаренка як чинник драматургічного конфлікту // Науковий вісник НМАУ імені П.І.Чайковського, вип. 89,: сучасний оперний театр і проблеми оперознавства: Зб.ст., Київ, 2010.; Професійна музика Полтавщини на рубежі ХХ-ХХІ століть (Полтавська організація НСКУ) // Імідж сучасного педагога. – № 8. – 2010.; Родина Оголевців у контексті просвітницької діяльності // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії та практики освіти: зб. наук. ст. Вип. 30. Брати Рубінштейн. Історичні уроки та плоди просвіти / – Харків – 2010.

О.В. Чепіль.

Олексій Іванович Чухрай (5.05.1939, Нижня Ланна Карлівського р-ну) – засл. працівник культури (1985), засл. діяч мистецтв України (1999), композитор, педагог, виконавець-баяніст, лауреат обл. премії ім. П. Мирного та літературно-мистецьких премій ім. Дм. Луценка та ім. П.Артеменка, член попечительської ради Українського фонду культури. Володар Гран-Прі Міжнародного конкурсу композиторів у номінації фольклорна музика в рамках II Міжнародного фестивалю «Світ музики» у м. Фівізано Італії (1999р.); Лауреат Міжнародного відкритого рейтингу популярності та якості «Золота фортуна» (2001р.), Член НСКУ з 1998 р., Голова Полтавського обласного осередку НСКУ (1998-2004).

З 1959 по 1962 рік служив у Лавах Радянської армії. Закінчив Полтавське музичне училище ім. М. В. Лисенка (1965) по класу баяна і відділ народних інструментів Донецького музично-педагогічного інституту ім.. С.Прокоф’єва (1971). У різні роки був керівником гуртка художньої самодіяльності Ланнівського хімкомбінату, викладачем музичних шкіл Полтави, баяністом-концертмейстером обласної філармонії, художнім керівником ансамблю народної музики «Карусель». З 1974 року – викладач відділу народних інструментів полтавського музичного училища ім. М.Лисенка. Серед його вихованців – лауреати Всеукраїнських та міжнародних конкурсів баяністів та акордеоністів.

Тривалий час працював у складах журі обласних конкурсів: «Юний композитор», «Створюємо музику», учнів початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів шкіл естетичного виховання, виконавської майстерності учнів «Юний віртуоз Полтавщини», виконавської майстерності викладачів «Серце віддане дітям».

Пісня «Моя Полтава» О.Ч. стала позивними Полтавського міського радіо.

Основним жанром його творчості є пісня, що виросла з народного мелосу. Серед інших робіт – твори для солістів, хору та симфонічного оркестру; для ансамблю народних інструментів; обробки народних пісень, інструментальні п’єси, музика до театральних вистав та фільмів.

Твори для голосу: збірки «Намисто росяне» — Київ (1988р.), «Сонечко любові» — Полтава (1996), «Коник-стрибунець» на вірші В. Тарасенка – Полтава (2003); «Пісні» — Полтава (2001р.), «Золотий колосок» на вірші В. Слєпцова та В. Тарасенка – Полтава (2003). Вокальні та інструментальні твори - Полтава (2003р.), «Сонячний зайчик» — дитячі пісні - Полтава (2003р.), «Я син степів» на сл. В. Тарасенка — Полтава (2003), «Поле, поле» — Полтава (2004р.)), «Світанкова зоря» - Полтава (2006р.); «Не розгубіть підкови, мої коні» – Полтава, «Оберіг кохання» Полтава (2003), «Невгамовні солов’ї» на сл. Дм. Луценка.

вокально-інструментальні цикли «Ярмаркові замальовки», «Веснянки», «Нісенітниця» (1991 -1999рр),

для симфонічного оркестру: «Ода сонцю» для хору і симфонічного оркестру на вірші В. Тарасенка (2010)., «Дума-поема» для баса, хору і симфонічного оркестру,

музика до вистав та телефільму «Чим багата людина».

Дискографія: «Сонечко любові» — 20 пісень у виконанні Р. Кириченко (2007р.), «Невгамовні солов'ї» – пісні на вірші Дмитра Луценка (2007), "Світанкова зоря" на сл. В. Котляра, "Не розгубіть підкови, мої коні" на сл. Л. Вернигори, та відео-аудіо-альбом "Любове ніжна моя" на сл. М. Ляпаненка (2008 р.)..

Пісні О.Ч. виконують: н. а. СРСР та України Й. Кобзон, н.а. України: В. Шпортько, О. Василенко, В. Бокач, з.а. України О. Калінчук, П. Дука, В. Колісник, Черкаський народний хор, народний хор Київського Національного університету культури і мистецтв; інструментальну – Національний оркестр народних інструментів та Оркестр народної та популярної музики Національної радіокомпанії України.

Л-ра: Авдієвський А. З народних джерел // Олексій Чухрай. Диво все прощенної любові. Вокальні та інструментальні твори. Нотне видання. Полтава, 2008; Браво, Маестро // Зоря Полтавщини, 7 травня 2009 року. б.п.;

Буцька Н. Знову на сцені Раїса Кириченко // Приватна справа, 3 червня 1999 р.; Віценя Л. Суцвіття доль, у пісні переплетених // Зоря Полтавщини, 12 травня, 2004; Жадан В. „Ясне джерело” // Коник-стрибунець – пісні для дітей на сл. В.Тарасенка;– Полтава, 2003; Жадан В. Калинові острови Олексія Чухрая // Зоря Полтавщини, 24 серпня 2001 р.; Івахненко Л.Диво всепрощенної любові // Українська музична газета, № 2 (56) квітень-червень 2005 року; Чухрай О. «Любов до музики передалася мені з генами» // Вечірня Полтава, 13 січня 2005 р.; Г. Полянська. Професійна музика Полтавщини на рубежі ХХ-ХХІ століть (Полтавська організація НСКУ) // Імідж сучасного педагога. – № 8. – 2010.

Г.М.Полянська.

Поиск по сайту: