|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Сучасна соціально-демографічна ситуація в Україні та її характеристика
Тема 8. стратифікаційна структура суспільства та СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ 1. Природа та різновиди соціальної стратифікації Центральною темою соціології є соціальна стратифікація, Вона пояснює соціальне розшарування на бідних, заможних та багатих. У сучасній західній соціології соціальна стратифікація розуміється як зосередження людей в статусній ієрархії зверху вниз за кількома основними критеріями – критеріями нерівності: неоднаковий дохід, доступ до влади, престиж професій, рівень освіти, доступ до споживання суспільних благ тощо. Саме на основі критерію нерівності можемо розмістити одні групи людей «вище» або «нижче» відносно інших. Сам термін стратифікація запозичений з геології, де він означає роззосередження пластів землі по вертикалі. Соціологія ототожнила будову суспільства із будовою землі і розмістила соціальні групи (страти) також по вертикалі. Але основою служить рівень багат- Таким чином, основна ідея теорії полягає у тому, що «страта» являє собою спільність людей, які об’єднані на певних спільних позиціях або мають спільну справу, яка утверджує дану спільність у соціальній структурі і протиставляє іншим соціальним спільностям. Неоднакова оцінка суспільством значення та ролі кожного статусу або групи спричиняє своєрідне ранжирування людей, груп на «вищих» та «нижчих». Звідси – високі статуси, позиції, і люди, які їх займають, краще винагороджуються, мають більший обсяг влади, вищий престиж роду занять, а значить,– повинен бути більш високим їх рівень освіти. В основі теорії стратифікації лежить об’єднання людей у групи і протиставлення їх іншим групам за статусними ознаками: владним, майновим, професіональним, освітнім. Саме ці критерії вичерпують коло соціальних благ та каналів їх доступу, до яких прагнуть люди. А вони завжди неоднакові (нерівні). Так виникає розміщення соціальних верств за критерієм неоднакового доступу до влади, багатства, престижу, освіти. При цьому пропонуються різні критерії стратифікації. Західнонімецький соціолог Р. Дарендорф запропонував в основу стратифікації покласти поняття «авторитет», яке найбільш точно характеризує відношення до влади і боротьби за неї між соціальними групами. Виходячи з цього, суспільство він розподіляє на тих: хто править і ким правлять. У свою чергу правлячий клас поділяється на управляючих власників і управляючих невласників (бюрократів-менеджерів). Поняття «статус» набуває в аналізі стратифікації ключове значення, вказуючи на те, що в існуванні страт велику роль відіграють фактори оцінки: поведінка в тій чи іншій ситуації, відношення до чого-небуть, установки, котрі допомагають ранжирувати себе та довкілля. На основі багатого емпіричного матеріалу російсько-американський соціолог-класик П. Сорокін робить висновки, що в будь-якому суспільстві соціальна циркуляція осіб і їх розподіл здійснюється не волею випадку, а має характер необхідності і суворо контролюється різними інститутами. Соціальна стратифікація, за Сорокіним,– це постійна характеристика будь-якого організованого суспільства. Змінюючись у формі, соціальна стратифікація існувала в усіх суспільствах, навіть у тих, що проголошували рівність людей. Так звана диференційованість, нерівність існують у будь-якому типі, групі, формі суспільства (наука, мистецтво, навіть серед злодіїв). Із історії, соціології відомо кілька основних типів стратифікацій: рабство, касти, стани та класи. Коротко оглянемо кожний тип. Рабство – історично найперший стратифікаційний тип, сформувався як економічна, соціальна та юридична форма закріплення людей, за якої панує повна безправність і крайній ступінь нерівності. Кастою, як правило, називають соціальну групу, членством в котрій людина зобов’язана виключно своїм народженням. Член касти не може перейти із власної касти в іншу, і це положення закріплене індуською релігією. Поширені вони переважно в Індії, де налічується 4 основні касти (брахмани – священики, кшатрії – воїни, вайшеї – купці, шудри – робітники та селяни) та 5 тис. неосновних каст та підкаст. Стани були найбільш притаманні феодальному суспільству. Це – соціальні групи, які володіли закріпленими звичаями або юридичним законом, котрі і передавалися через спадщину правами та обов’язками. Класичним прикладом станового суспільства була Європа, де на рубежі ХІV–ХV ст. воно розділялося на вищі стани (дворянство, духовенство), та непривілейовані (купці, ремісники, селяни). У Російській імперії із ХVІІІ ст. сформувався становий поділ на: дворянство, духовенство, купецтво, міщанство, селянство. Кожний стан включав численні прошарки, ранги, рівні, професії, чини. Чим вище в соціальній ієрархії стояв стан, тим вищим був його статус. Більш відкритими історичними типами страт є класи. З розвитком промислової революції у ХVІІІ–ХІХ ст. поступово руйнувалась феодальна система та формувався новий уклад. При цьому нові професійні групи, які вийшли на історичну арену (робітники, банкіри, підприємці), поступово зміцнювали свої позиції, вимагали привілеїв та визнання свого статусу. Термін «клас» краще за все відображав насамперед економічне становище людей, здатних вже переміщуватися вверх чи вниз статусно-класовими позиціями. Перехід до відкритого суспільства демонстрував зростаючі можливості індивіда самостійно творити свою долю. Велику роль відіграло зародження підприємництва та ринку. Світ дедалі стає складнішим, а отже, щоб зрозуміти, розшифрувати його, соціологія має вдаватися до найвитонченіших пояснювальних схем. Це стосується і постійного генерування пояснювально-інтерпретаційної системи. Сучасні дослідники пропонують розуміти клас як багаторівневе структурно-діяльне соціальне утворення, як соціальну силу, що виникла на основі нерівного поділу структурних ресурсів у суспільстві (матеріальні та духовні блага, статус, престиж; стиль та якість життя як похідні) й здатна своїми діями змінити суспільство. На відміну від статусної групи, клас розуміється не як «статистичний» стратифікаційний вимір нерівно розподіленого в суспільстві престижу (залежно від доходів, влади, освіти), а як динамічна характеристика соціального простору, «згустків» його структурно-діяльних потенціалів, які визначають характер і спрямованість глибинних рухів у суспільстві. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |