СЕРЦЕВО–СУДИННА СИСТЕМА

При лікуванні хвороб серцево–судинної системи особли­ву увагу слід звернути на лікування рослинними засобами серцевої недостатності, особливо у коней,собак, високо­продуктивних тварин різних видів. Своєчасна точна діаг<v:line style="left: 0px; text-align: left; position: absolute; z-index: 251656192; mso-position-horizontal-relative: margin; mso-position-vertical-relative: text;" id="_x0000_s1026" strokeweight="3.6pt" o:allowincell="f" to="-26.4pt,469.7pt" from="-26.4pt,411.6pt" =""></v:line ><!--[if!vml]--> <!--[endif]-->ностика серцевої недостатності – запорука успішного ліку­вання.

У діагностиці цих хвороб варто враховувати, що причи­нами серцевої недостатності можуть бути анемії, захворю­вання коронарних судин, які спричинюють порушення кро­вообігу (кровозабезпечення) міокарда, вроджені й набуті пороки серця, підвищений тиск крові, що призводить до пе­ревтоми серцевого м'яза, міокардитів, міокардіосклерозу,міокардіодистрофії тощо.

V випадку всіх цих явищ змінюються процеси обміну речовин у серці, порушується його скорочувальна здатність, перевантажується міокард при зменшенні енергозабезпечен­ня. В ураженому міокарді знижується вміст АТФ і кре–атинфосфату – основних джерел енергії, при явищах гіпок­сії Відбувається гіпертрофія серцевого м'яза, порушується електролітний баланс в міокарді (що відіграє патогене­тичну роль у розвитку недостатності). В серцевому м'язі збільшується вміст натрію і зменшується – калію, пору­шується ресинтез креатинфосфату –складової частини для утворення АТФ. Погіршення скорочувальної здатності серця призводить до збільшення залишкового об'єму крові(в порожнинах серця), а внаслідок цього в порожнинах серця збільшується тиск, розтягуються волокна міокарда, від­бувається гіпертрофія, дегенеративні процеси, слабну ско­рочувальна здатність серця, розвиваються застійні Явища в венах, легенях, великому крузі кровообігу (печінка, нир­ки, травний канал), розвивається тахікардія. Застій у леге­нях призводить до погіршення забезпечення киснем, розви­вається гіпоксія, задишка, нагромаджуються недоокислені продукти обміну, в організмі затримується вода,збільшу­ється об'єм циркулюючої крові, розвиваються набряки(під­шкірної клітковини), нагромаджується рідина в порожни­нах. Усі ці патологічні процеси можна припинити й ко­регувати роботу серця,серцево–судинної системи і всього організму лише рослинними лікарськими засобами, які міс­тять серцеві глікозиди.

Особливої уваги заслуговують препарати наперстянки, горицвіту весняного, конвалії,жовтушника та інших рослин, яких є достатня кількість на території України.

У народній та науковій, гуманітарній і ветеринарній медицині з давніх пір застосовують висушене листя наперстян­ки пурпурової (Digitalis purpurea), наперстянки велико–квіткової (Digitalis grandiflora),наперстянки шерстистої (Digitalis lanata), а також серцеві глікозиди з цих рослин у чистому вигляді, що випускаються фармакологічною про­мисловістю.

Застосування серцевих глікозидів має свої особливості, а кожний препарат має ще й свої відмінності, що пов'язане з хімічною структурою глікозидів, їх здатністю зв'язуватися з білками, швидкістю та тривалістю дії тощо.Однак слід пам'ятати, що серцеві глікозиди мають невеликий спектр дії, тобто відношення оптимальної дози до мінімальної ток­сичної,але крім того, завжди при виборі препарату, його призначенні,насамперед при визначенні дози, слід керува­тися станом організму хворої тварини. Тварину ретельно досліджують і, при наявності умов,обов'язково роблять електрокардіограму.

Обов'язково звертають увагу на пульс, частоту скоро­чень серця, дихальних рухів,наявність задишки та ін. Якщо призначатимуть препарати всередину,то слід пам'ятати, що всмоктування серцевих глікозидів з шлунково–кишкового тракту залежить не лише від властивостей глікозиду та йо­го дози, а й від стану травного каналу, печінки та ін.

Без постійної оцінки дії глікозидів їх не застосовують. Призначення препаратів передбачає насичення організму хворого діючою речовиною до досягнення оптимального ефекту після попереднього латентного періоду (від моменту введення лікарського засобу до появи перших ознак виду­жання), тобто так звану дигіталізацію, а потім.уже підтри­мують досягнутий ефект.

Початкове насичення оцінюють за показниками пози­тивного прояву клінічного ефекту дії глікозидів, його три­валістю. Визначають і ураховують дозу засобу(оптимальна терапевтична), а потім підтримуючу дозу, яку можна зас­тосовувати тривалий час, щоб підтримувати одержаний те­рапевтичний ефект. Підтримуюча щоденна доза серцевого глікозиду хворій тварині повинна становити таку кількість (у сумі), яка щоденно руйнується і виводиться з організму. Вона є похідною від щоденної оптимальної терапевтичної. Не з усіх рослин, що містять серцеві глікозиди, можна зас­тосовувати препарати при, одному й тому ж захворюванні, скажімо, серцевій недостатності, хоча в механізмі її ліквіда­ції серцевої недостатності принципової різниці між окреми­ми глікозидами немає..

Серцеві глікозиди строфантиноподібної дії (з рослин, більшість яких на території України не ростуть) –строфантин К та інші проявляють свою дію дуже швидко і від­різняються від інших незначною кумуляцією.Максималь­на їх дія проявляється протягом першої години і вже через2–3 години зменшується. Тому ці препарати (сировину в практиці ветеринарної медицини не застосовують) призна­чають у важких і гострих випадках серцевої недостатності, наприклад, при набряках легень, приступі серцевої астми _та інших, коли тварині загрожує загибель. Фармпромисловість випускає і настойку строфанта(1: 10 на 70 %–ному спирті), яку призначають всередину, але оскільки глікози­ди з неї всмоктуються дуже погано (до 5 %), то терапев­тичний ефект її невеликий. її введення практикують крап­лями сублінгвально (під язик) або навіть у вену (на 40 %–ому розчині глюкози–1 краплю на 10–20 мл).

Близько до строфантинів–знаходяться серцеві глікозиди конвалії(конвалІєтоксин, корглікон), жовтушника сірого (еризимін),розсіяного (еризимозид), левкойного (корезид). При застосуванні конвалієтоксину ефект настає у перші 10 хв і досягає максимуму через 1–2 год, утримується май­же добу, від корглікону – до 10 год.Останній є кращим–при наявності у тварин функціональних порушень у нирках і печінці, а також після тривалої терапії наперстянкою та Ті препаратами. Аналогічно діють еризимін і еризимозид. Останній добре всмоктується із шлунково–кишкового трак­ту. Це ж стосується і цимарину (із кендиру конопляного), який менш ефективний, ніж строфантин, але має виражений діуретичний ефект.

Фармпромисловість випускає настойку конвалії (1:10 на 70 %–ому спирті) і валеріаново–конвалієві краплі з адонізидом і бромідами. Призначають всередину, хоча в шлунково–кишковому тракті значна кількість глікозидів конвалії руйнується. Ці препарати ефективні при порушенні серцевої діяльності без розладів кровообігу, особливо при неврозах.

Щодо застосування рослинної сировини, яка містить серцеві глікозиди, особливо листя наперстянки, слід зазна­чити, що заготовляти її слід обдумано й ощадливо. Варто розрахувати середнє річне навантаження на ветеринарний заклад тварин з такими захворюваннями, при яких засто­совують наперстянку, дозу (кількість) сировини для ліку­вання однієї тварини й встановити можливу потребу, яку й заготовити. Це стосується окремого господарства, діль­ниці, дільничної лікарні тощо.

По–перше, наперстянка належить до рослин, що містять сильнодіючі речовини (гітоксин,дигітоксин та ін.), приз­начення її вимагає суворого дотримання доз і постійного контролю; по–друге, без належних знань і досвіду за ліку­вання наперстянкою краще не братися. Незважаючи на те, Що наперстянку і препарати з неї, як із інших рослин, вико­ристовують давно, в жодному підручнику з фармакології не наведено методики лікування наперстянкою і її гліко­зидами з обгрунтуванням дигіталізації.

Дигіталізація – це метод визначення оптимальної тера­певтичної дози препаратів наперстянки, шляхом введення її частин через певні проміжки часу до бажаного ефекту,,якого потім можна буде досягти щоденним введенням під. тримуючих доз. Листя наперстянки містить велику кількість глікозидів,активність яких у середньому становить 55–60 ЖОД. Ці глікозиди кумулюються і лікування ними слід проводити так, щоб не викликати отруєння. У кожному ви­падку необхідний індивідуальний підхід до пацієнта, який залежить від його стану, патологічного процесу та особли­востей реакції організму на глікозиди. Крім вищезазначе­ної дози дигіталізації, визначають підтримуючу дозу – добову дозу препарату, необхідну для підтримання досягнутого рівня терапевтичного ефекту. Якщо знають загальну максимальну дозу для даного виду тварин конкретного препарату, то вибирають пробну дозу дигіталізації, яку вво­дять протягом короткого часу в кілька прийомів доти, поки не проявляться лікувальний ефект або ознаки отруєння. Якщо досягнуто лікувального ефекту, препарат починають вводити б таких кількостях, щоб його підтримувати.

Залежно від стану тварини дигіталізацію можна про­вести такими способами:

інтенсивний–– дати половинну кількість визначеної пов­ної дози, через 6 год –¹/₄ повної дози, а потім через кожні 6 год –¹/₈ повної дози до одержання лікувального ефекту;

швидкий – визначену повну дозу ділять на однакові шість частин і вводять три рази на день кожні 6 год протя­гом двох днів;

повільний – визначають повну дозу і щоденно вводять її ¹/₄ частину до досягнення ефекту, через день тварину об­стежують і, залежно від реакції, встановлюють інтервал введення наступної чверті дози.

Такі спроби дигіталізації прийняті для собак і їх успіш­но застосовують у різних країнах. Досягнення лікувального ефекту встановлюють у собак за послабленням кашлю, задишки, поліпшенням загального стану,зменшенням втом­люваності. Якщо ритм шлуночків зменшується хоча б до 150 ударів на хвилину – це добра ознака, як і зниженню пульсу(до 80–120 ударів/хв), підсилення діурезу, зменшення маси тіла та ін. Для собак повною дозою листя на­перстянки, призначеної через рот, є 0,033–0,11 г/кг, підтримуючою ¹/₈–¹/₅ повної дози; настойки наперстянки пов­на доза 0,33–0,99 мл/кг, дигітоксину – 0,33–0,11 мг/кг, дигоксину – 0,66–0,22 мг/кг, підтримуючі дози такі ж, як і для наперстянки.

При відновленні ознак недостатності (поява набряків, кашлю, швидка втомлюваність,збільшення маси тіла та ін.) підтримуючу дозу слід вважати малою,її варто збіль­шити й визначити заново. При появі ознак отруєння(втра­та апетиту, блювота та ін.) препарат відміняють (на кілька днів), потім лікування відновлюють, знизивши дозу вдвоє. При лікуванні наперстянкою коней повну її дозу всере­дину призначають у шість прийомів протягом 48 год. На третій день, якщо не проявився ефект, дозу знижують до ¹/₃ повної розрахункової і лікування продовжуюсь до появи лікувального чи токсичного ефекту. Добову підтримуючу дозу визначають після дигіталізаці. Вона становить Yβ– 7з від повної дози.

Доза наперстянки і її препаратів для коней всередину: листя наперстянки – 3,3–6,6 г/100кг; настойки наперс­тянки – 33–66 мл/100 кг; дигітоксину – 3,3–6,6 мг/100 кг; дигоксину – 6,6 мг/100 кг маси тіла.

При серцевій недостатності та при інших видах патоло­гії серцево–судинної системи застосовують і багато інших рослин, діючими елементами яких є й серцеві Глікозиди та інші хімічні складові. При серцевій недостатності часто застосовують траву горицвіту весняного,особливо у виг­ляді настоїв (одна столова ложка на дві склянки окропу, настоюють 10 хв). Такі настої показані при серцевих і нир­кових набряках, виснаженні нервової систему зумовлю­ють сечогінний та седативний ефект.

При ряді патологічних процесів показані рослинні засо­би, що зумовлюють зниження тиску крові, його, нормаліза­цію, поліпшують кровообіг та кровозабезпечення тканин і органів. Препарати глоду колючого(настойка, настій, екстракт) діють позитивно на серце, тонізуючи серцевий м'яз та розширюючи коронарні судини, поліпщують крово­постачання, діють спазмолітично, знижують та нормалізу­ють артеріальний тиск, усувають аритмію і тахікардію, зни­жують збудливість центральної нервової системи. Майже з аналогічною метою використовують сухоцвіт багновий препарати якого розширюють судини, знижують тиск крові, сповільнюють серцевий ритм. При стенокардії неврозах серця,тахікардії застосовують шишки хмелю звичайного, траву материнки,меліси, м'яту перцеву, валеріану, дере­вій, які показані при різних кардіопатіях у народній меди­цині.

Популярним для лікування дрібних тварин є препарат кардіовален, до складу якого входить сік трави жовтуш­ника сірого (17 частин), адонізид (30частин) _t рідкий,екс­тракт глоду криваво–червоного(2 частини), настойка валеріани (майже 47 частин), камфора (0,4частини), натрію бромід (2 частини), спирт етиловий 96°–ий (1,6частики).

Гіпотензивну дію зумовлюють препарати барвінку мало­го, вони розширюють судини мозку та серця, знижують артеріальний тиск, показані при вегетативних неврозах, неврогенній тахікардії та ін.

При брадикардії вагусного походження, інфаркті, сте­нокардії, атріовентикулярній блокаді застосовують препа­рати беладонни звичайної та інших рослин, що містять алкалоїд атропін, або в чистому вигляді(Atropini sulfas).

Кардіотонічну дію зумовлюють препарати елеутерококу, ехінопанаксу, женьшеню, ефедри,астаргалу і багато інших, які будуть описані нижче.

Поиск по сайту: