ФАРМАКОГНОЗІЯ, її ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ. ФІТОТЕРАПІЯ

Анотація

Викладено основні терміни та поняття, загальні питання і задачі предмету. Розглядаються історичні відомості з розвитку фітотерапії, основні шляхи пошуку нових лікарських рослин,особливості і відмінності рослин як ліків, роль тварин у пізнанні лікувальних і отруйних властивостей рослин.

План

1. Особливості і відмінності рослин як ліків.

2. Переваги у лікуванні лікарськими рослинами перед синтетичними препаратами.

3. Сучасний стан застосування лікарських рослин у народній і науковій ветеринарній медицині.

4. Природні райони України і поширення у них найголовніших лікарських рослин.

5. Розподіл дикоростучих лікарських рослин по природних зонах.

6. Історична довідка з розвитку фітотерапії і фармакогнозії.

7. Складові частини рослин.

Ключові слова: лікарські рослини, флора, особливості, відмінності, Гіпократ, Гален, Парацельс, Авіцена.

У величезному арсеналі лікарських засобів, які застосовують у гуманітарній та ветеринарній медицині, є препарати неорганічної та органічної природи,тваринного, рослинного, мінерального, мікробного й синтетичного походження, кількість яких уже сягає десятки тисяч, І асортимент їх по­стійно поновлюється.

Підраховано, що на світовому ринку як лікарські засо­би нині пропонують близько 4000лише різних хімічних спо­лук, а препаратів під різними назвами понад 140000 найменувань. Серед цих ліків близько 40 % становлять препарати рослинного походження. Однак пошук і дослідження лі­карських засобів будь–якого походження не припиняються, хоч за останні 50 років науково–дослідних робіт цього на­пряму виконано більш як за всю історію цивілізації.

Нині як молекулярні моделі все більшого значення набу­вають розшифрування хімічних регуляторів життєдіяльно­сті організму тварин і людей та пошук методів і засобів впливу на ці процеси після встановлення біохімічних механізмів захворювань. Очевидно, в цьому напрямі буде ще досягнуто величезних успіхів і за цим майбутнє фармакотерапії.Однак не менш важливим залишається традиційний напрям з використанням рослинного світу як основного дже­рела пошуку,вивчення та створення нових сполук і препа­ратів для лікування людей та тварин, профілактики захво­рювань.

Такі роботи залишаються перспективними.

Адже навіть із 300тис. видів рослин планети досліджено не більше 4 %, а з 20 тис.видів вищих рослин території ко­лишнього Радянського Союзу, куди входила й Україна, вив­чено лише 5 тис. видів, з них поглиблено –понад 500, в науковій медицині дозволено застосовувати близько 300ви­дів.

Отже, незважаючи на значні досягнення в хімії, особ­ливо в створенні синтетичних препаратів, лікам рослинного походження ще тривалий час належатиме чільне місце. Та­кий стан більше стосується гуманітарної медицини,в прак­тиці ветеринарної медицини менше використовують лікарських засобів взагалі й рослинних зокрема. Причиною цього не є великі відмінності між організмом людини і тварин, а ряд об'єктивних і суб'єктивних чинників, що стосуються як недостатніх вивчення, так і впровадження у практику уже навіть вивчених і використовуваних в медицині лікарських засобів, що є надто негативним.

Однак навіть і за таких обставин слід признати, що й у ветеринарній науці та практиці є чималі надбання з фар­макогнозії і фітотерапії, які необхідно зібрати, системати­зувати й висвітлити для широкого загалу фахівців, насамперед для майбутніх лікарів ветеринарної медицини, а сьо­годні ще студентів.

Це збігається з нинішнім курсом Головного управління ветеринарної медицини МСГП країни по заготівлі і викори­станню лікарських рослин у ветеринарній практиці, що за­кріплено наказом №5 від 6 квітня 1993р.

Такий стан і багатство рослинного світу України дають змогу не лише широко впроваджувати в практику нові й уже відомі рослинні ліки, а й надалі вивчати й екстраполю­вати з гуманітарної медицини дані, оцінюючи їх дію на тва­рин різних видів і вікових груп.

Багато лікарських рослин дикорослої флори є в Украї­ні в таких запасах, яких достатньо при обґрунтованому і розумному підході й які можуть стати відчутною підмогою у забезпеченні потреб практичної ветеринарної медицини, особлива при лікуванні хвороб травного каналу, насамперед новонародженого молодняку, хвороб систе­ми дихання та інших, що найчастіше зустрічаються у прак­тиці.

Крім того, правильне використання запасів, інтродукція рослин і вирощування їх у спеціальних господарствах мо­жуть повністю забезпечити потреби ветеринарної медицини в лікарській сировині деяких видів рослин, а також запити промисловості в виробництві окремих препаратів.

Усі ці питання та їм супутні може вирішити зважений, державний підхід до розробки й впровадження спеціальних заходів, спрямованих на зміцнення ветеринарної медицини, поліпшення ветеринарного обслуговування тваринництва.

Реалізація цих заходів і оцінка результатів – за май­бутнім, а для цього потрібні знання і в першу чергу для май­бутніх фахівців, які в певній мірі вони зможуть черпати й з цього видання.

ФАРМАКОГНОЗІЯ, її ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ. ФІТОТЕРАПІЯ

Із безлічі рослин, що існують у світі, людством виділено ряд таких, що мають цілющі властивості щодо організму людини та тварини, які названо лікарськими. їх застосову­ють з давніх–давен після заготівлі, відповідної підготовки й обробки, що являє собою певний багаж знань і є предме­том фармакології, зокрема такої галузі знань, як фарма­когнозія.

Фармакогнозія – це наука, яка вивчає лікарські росли­ни, лікарську сировину рослинного й частково тваринного походження, а також продукти первинної переробки рослин і тварин.

Лікарська рослинна сировина – це свіжозібрані чи кон­сервовані (найчастіше висушуванням) рослини чи їх части­ни, які застосовують для виготовлення лікарських засобів.

Лікарські засоби це такі, що характеризуються відпо­відною біологічною чи фармакологічною активністю, на які є дозвіл щодо їх застосування для лікувальних, профілак­тичних і діагностичних цілей у гуманітарній чи ветеринар­ній медицині.

Лікарськими засобами можуть бути також різні фізіоте­рапевтичні прийоми (масаж,ультрафіолетове опромінюван­ня, компреси тощо), які застосовують для лікування хворих у науковій і народній ветеринарній та гуманітарній меди­цині. В науковій медицині застосовують лікарські засоби, які досліджені хімічно, фармакологічно й клінічно, введе­ні в Фармакопею чи належать до Державного реєстру, доз­волені для використання.

Майже всі вони надійшли до наукової медицини і вете­ринарії з емпіричної, що ґрунтується лише на досвіді ціли­телів. У емпіричній та ветеринарній медицині не проводили наукових експериментів і не використовували їх досвіду. Люди збирали всі дані, що стосувалися використання рос­линних ліків для усунення відповідних симптомів(кашлю, болю, температури та ін.), але не знали причин захворювань і їх симптомів. Позитивні результати застосування окремих лікарських засобів та відповідних прийомів з урахуванням технологічних вимог збору, зберігання та виготовлення ліків сприяли нагромадженню багатовікового досвіду, який зберігається,збагачується й передається з покоління у по­коління.

Застосування лікарських речовин рослинного походжен­ня для лікування тварин чи людей у різних лікарських фор­мах та дозах з дотриманням відповідного режиму та умов визначається як фітотерапія.Фітотерапія використовує ком­плекс цілющих речовин, які знаходяться у рослинній сиро­вині чи в препаратах і лікарських формах з неї.

Лікарська форма – це лікарські речовини (чи сирови­на), яким спеціальною технологічною обробкою в аптеці чи на фармацевтичному заводі надано відповідної форми, най­більш зручної для застосування з лікувальною чи профілак­тичною метою.

Засоби рослинного походження найчастіше застосову­ють у таких лікарських формах, як настої, відвари, настой­ки, свіжі соки і подрібнені чи потовчені частини свіжозіб­раних рослин, мазі, екстракти, емульсії, порошки тощо.

Поиск по сайту: