Будова і топографія носової порожнини

Ніс ( nasus ) — початкова ділянка повітряних шляхів. У носі повітря зігрівається, аналізується на нюх, очищується від твердих часточок.

Ніс має спинку, бокові стінки, кін­чик та корінь, в основі яких лежать кістки черепа. У спинці носа — носова і частково лобна, в бокових стінках — верхньощелепна і різцева кістки черепа. Межею між носом і черепно-мозковою порожниною є решіт­часта кістка. Від ротової порожнини носова порожнина відокремлена піднебінними від­ростками різцевих, верхньощелепних та під­небінних кісток.

Зовні ніс вкритий шкірою з волоссям, тільки на кінчику носа волосся немає. Шкіра тут товста, пігментована, зволожена і прохо­лодна на дотик. Ця ділянка шкіри носа у великої рогатої ху­доби називається носогубним дзеркалом, у овець і кіз — носовим дзеркалом, у свиней — хоботковим дзеркалом, в основі якого закладена хоботкова кістка.

Зсередини ніс має носову порожнину, вистелену слизовою оболонкою.

Носова порожнина ( cavumnasi) має два вхідних створи — ніздрі, які з'єднують її з навколишнім середовищем, і два вихідних — хоани, що з'єднують її з глоткою і гор­танню. Основу носової порожнини становлять кістки і хрящі, вона ніколи не спадається і забезпечує вільне проходження повітря.

У стінці ніздрів розміщені хрящі, вони завжди перебувають у відкри­тому стані. Рухомість ніздрів забезпечується спеціальними м'язами, які добре розвине­ні в коней. Кожна їх ніздря має збоку шкірну кишеньку — носовий дивертикул.

Хрящовою перегородкою носова порожнина поділена на праву й ліву половини. По боках кожної половини лежать завиткоподібно закручені тонкі кісткові пластинки, що називаються носовими раковинами. Простір носової порожнини між носовими ракови­нами і перегородкою поділяється на 4 носові ходи: дорсальний (нюховий), середній (синусоїдний), вентральний (дихальний) і загальний.

Дорсальний носовий хід розміщений між дахом носової порожнини і дорсальною но­совою раковиною. По ньому повітря рухається до лабіринта решітчастої кістки, де розміщений нюховий епітелій, що аналізує на запах.

Середній носовий хід проходить між носовими раковинами. По ньому повітря по­трапляє в синуси (пазухи) черепних кісток.

Вентральний носовий хід проходить між вентральною носовою раковиною і дном носової порожнини. По ньому повітря рухається через хоани в глотку та гортань.

Загальний носовий хід розміщений між раковинами і носовою перегородкою. Повітря рухається у всіх напрямках, до всіх інших ходів.

Внутрішня поверхня носової порожнини вистелена слизовою оболонкою, яка в різ­них ділянках вкрита певним видом епітелію.

Носову порожнину поділяють на три відділи:

1. Присінок прилягає до ніздрів, слизова тут вистелена багатошаровим плоским незроговілим епітелієм.

2. Дихальна ділянка займає більшу частину носової порожнини, слизова оболонка її вистелена одношаровим багаторядним миготливим (війчастим) епітелієм. Клітини цього епітелію на своїй поверхні мають війки, які постійно рухаються і зволожуються секретом пристінних залоз, і слизом, який виділяють келихоподібні клітини миготливого епітелію.

3. Нюхова ділянка займає задню частину носової порожнини. її слизова оболонка жовтуватого кольору, вистелена нюховим епітелієм, який здатний сприймати подраз­нення молекул летких речовин повітря і визначати його запах. Нюховий носовий хід за­кінчується сліпо.

Слизова оболонка в пазухах черепа вистелена таким самим епітелієм, як і в дихальній ділянці.

Повітря, що потрапляє вносову порожнину, завдяки руху війок миготливого епіте­лію і завжди зволоженій поверхні слизової оболонки очищається від пилових частинок та мікроорганізмів і зволожується. Через наявність у підслизовій основі густої сітки кровоносних судин повітря зігрівається. Отже, повітря, яке надходить у носову порожнину, зволожується, зігрівається, очища­ється і досліджується на запах, потім через хоани надходить у глотку, а звідти — в гортань.

Поиск по сайту: