АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Здійснення права інтелектуальної власності

Читайте также:
  1. ACCSUNIT (С. Права на действия в каталогах)
  2. Copyright 2014 все права защищены.
  3. I СИСТЕМА, ИСТОЧНИКИ, ИСТОРИЧЕСКАЯ ТРАДИЦИЯ РИМСКОГО ПРАВА
  4. I. Теория естественного права
  5. I.2. Система римского права
  6. I.3. Основные этапы исторического развития римского права
  7. I.4. Источники римского права
  8. II. Историческая школа права
  9. II.3. Закон как категория публичного права
  10. II.6. Корпорации публичного права (юридические лица)
  11. III. ПРАВА СТОРОН
  12. IV. ПРАВА И ОБЯЗАННОСТИ КЛУБА

Найпоширенішими способами здійснення суб’єктивних прав інтелектуальної власності є їх використання та розпорядження ними.

Право на використання об’єкта інтелектуальної власності за за­гальним правилом має особа, що володіє відповідним майно­вим правом щодо нього (т.. 424 ЦК). Винятком є встановлені законом випадки, коли дозволяється і вважається правомірним використання продукту в певних межах будь-якою особою без володіння спеціальним правом.

Однією з правових форм реалізації інтелектуальних майнових прав є надання третій особі правомочності щодо ви­користання інтелектуального продукту, яка передбачає виплату правовласнику винагороди. Ці відносини опосередковуються Договорами особливого типу – договори щодо

роз­поряджання майновими правами інте­лектуальної власності. Ці договори укладаються між особою, яка має виключні майнові права інтелектуальної власності, й набувачем майнових прав на інтелектуальний про­дукт з приводу використання об’єкта інтелектуальної власності. Предметом договору є чинні на момент укладання договору майнові права на об’єкт інтелектуальної власності.

Умови договору про розпоряджання майновими права­ми інтелектуальної власності можуть бути різноманітними в залежності від специфіки певного об’єкта і сфери його викори­стання (видання літературного твору, публічне виконання му­зичного твору, публічна демонстрація твору образотворчого мистецтва, виготовлення та продаж запатентованого механіз­му, отримання продукту запатентованим способом, викорис­тання торговельної марки на упаковках товарів, у рекламі та т..). Проте істотною умовою договору є спосіб розпорядження майновими правами, який впливає на обсяг правонаступництва користувача і тягне характерні для такого розпоряджання правові наслідки. Одним зі способів розпоря­джання є передача майнового права (у с т уп к а, в і д ч у ж е н н я) – ст. 427 ЦК. Для неї характерна ос­таточна і безповоротна передача майнових прав іншій особі –користувачу. Інший спосіб розпоряджання майновими правами – це видача дозволу (ліцензії) на використання об’єкта інтелектуальної влас­ності (ст. 426 ЦК). Він передбачає, що володілець виключ­них майнових прав не відчужує їх назавжди, а лише надає до­звіл використовувати об’єкт інтелектуальної власності у пев­них межах та протягом певного строку. Тому для даного виду договору характерне обов’язкове встановлення меж ви­користання об’єкта. Вони можуть визначатися по-різному: через перелік способів дозволеного використання, за­значенням обсягу використання, території використання, його строку.

Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може бути здійснено шляхом передачі цих прав в управління іншим особам. Останні у такому випадку стають представниками правовласників і діють як фа­хівці у сфері використання інтелектуальних продуктів. Право­вою основою представництва у сфері реалізації авторських та суміжних прав є норми розд. 4 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Такими представниками можуть висту­пати як окремі фізичні особи, що діють на підставі договору доручення, так і організації, які спеціально створюються для надання послуг правовласникам та управління майновими пра­вами інтелектуальної власності. Останні здійснюють професій­ну діяльність у цій сфері, володіють відповідними базами да­них об’єктів своїх довірителів, забезпечують ефективний обіг об’єктів через постійний контакт з користувачами і укладення з ними ліцензійних угод, здійснюють збір винагороди за укладе­ними угодами для наступної передачі її правовласникам, зби­рають необхідну для розподілу винагороди інформацію про користувачів, обсяг використання і отриманий прибуток, конт­ролюють дотримання ліцензійних договорів, у разі необхіднос­ті сприяють ефективному відновленню порушених прав шля­хом звернення до суду. Організаціям колективного управління заборонено здійснення будь-якої комерційної діяльності і ви­користання доручених їм для управління об’єктів на свою ко­ристь. Подібні організації можуть створюватись самими суб’єктами авторських або суміжних прав із наступною пере­дачею їй повноважень по управлінню майновими правами. Во­ни підлягають обліку у Державному Департаменті інтелектуа­льної власності (далі – Департамент), де і можна отримати ін­формацію про вже створені організації. Так, відповідно до За­кону України „Про професійних творчих працівників та творчі спілки» творчі спілки можуть здійснювати управління майно­вими правами членів спілки, які є суб’єктами авторського пра­ва і (або) суміжних прав. Управління правами авторів мають право здійснювати також державні організації, установчі доку­менти яких передбачають такі функції.

Особи, що діють як представники у сфері використання об’єктів промислової власності, повинні мати статус патент­них повірених. Згідно з законодавством умовою на­буття права займатися діяльністю патентного повіреного є п’ятирічний досвід практичної роботи у сфері охорони інте­лектуальної власності, складання кваліфікаційного іспиту, проходження атестації. Патентні повірені, що одержали свідо­цтво на право займатися діяльністю патентного повіреного, вносяться до спеціального реєстру Департаменту. Патентний повірений має право представляти свого довірителя у відноси­нах з Держпатентом, судовими органами, кредитними устано­вами, іншими фізичними та юридичними особами. У межах своїх повноважень він вправі підписувати заяви, клопотання, описи, формули винаходів, подавати та одержувати матеріали, що стосуються охоронних документів; виконувати платіжні операції; відкликати заявки на видачу охоронних документів; подавати доповнення, заперечення, скарги; вживати заходів для підтримання чинності охоронних документів; проводити науково-дослідні роботи, частиною яких є патентні досліджен­ня. Саме патентні повірені можуть представляти інтереси іно­земців та осіб без громадянства, які проживають чи мають по­стійне місцезнаходження поза межами України, у Департамен­ті. Патентний повірений зобов’язаний зберігати у таємниці ві­домості, одержані ним під час здійснення своїх професійних обов’язків, зокрема суть порушених особою, яку він представ­ляє, питань, зміст консультацій, порад, роз’яснень тощо.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)