Тема 4. Правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг

План

1. Поняття та правова охорона комерційного найменування. Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування. Припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування.

2. Поняття торговельної марки. Суб'єкти права інтелектуальної власності на торговельну марку. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку. Строки чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку. Визнання прав інтелектуальної власності на торговельну марку недійсними. Право попереднього користувача на торговельну марку.

3. Поняття географічного зазначення. Набуття права інтелектуальної власності на географічне зазначення. Суб'єкти права інтелектуальної власності на географічне зазначення. Строк чинності права інтелектуальної власності на географічне зазначення.

Вступ

Соціально-економічний стан України в умовах упровадження ринкових відносин характеризується низкою факторів, що визначають зростання ролі законодавчої бази у сфері торговельних марок. В Україні кількість зареєстрованих товарних знаків(як вітчизняних так і іноземних заявників) щомісяця збільшується в середньому на тисячу і становить на 2011 рік …….?

Товарний знак як один із об’єктів інтелектуальної власності пов’язує хорошу репутацію товару з виробником. І тут важливе і комерційне найменування виробника, особливі якість чи специфічні властивості товару, а також географічне місце, де товар вироблено. Наприклад, якість і специфічні властивості деяких товарів(мінеральних вод) зумовлюються майже виключно природними умовами конкретного географічного місця– геологічними пластами надр землі, крізь які вода фільтрується і де набуває своїх унікальних лікувальних властивостей. Чи якщо йдеться про вино, то його якості(смакові,запахові тощо) можуть виникати в основному завдяки унікальним властивостям винного матеріалу, а саме – винограду, який росте на конкретних ґрунтах певного географічного місця з визначеними кліматичними умовами.

Репутація та якість багатьох вітчизняних товарів зумовлюється унікальністю утворення природних ресурсів того чи іншого географічного місця на території України, а також майстерністю і традиціями виготовлення товарів у тому чи іншому регіоні. Прикладом можуть слугувати рідкісні кримські та закарпатські вина, мінеральні води з курортів Миргорода, Моршина, Трускавця,Сваляви та інших, всесвітньо відомі вироби майстрів ужиткового мистецтва з Косова, Коломиї, Нових Петриківців, декоративна скульптура й дитячі іграшки з Опішні тощо.

4.1. Поняття та правова охорона комер­ційного найменування. Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування. Припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування.

Комерційне найменування - це найменування, під яким особа виступає у цивільному обороті та яке дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Назва має бути чіткою, короткою, такою,що легко сприймається і запам’ятовується, тобто благозвучною. Однією із необхідних умов такого комерційного найменування має бути відповідність назви характеру діяльності даної фірми. Ця вимога в законодавстві дістала назву «принцип істинності фірми». Не може бути визнане найменування фірми «Дарунки ланів» як такої, що продає одяг, вироблений із вовни овець.

Правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої діяльності.

Основна функція комерційного найменування - індиві­дуалізація суб'єкта-учасника цивільного обороту.

Суб'єктами прав на комерційне найменування можуть бути юридичні особи і фізичні особи-підприємці. Фізичні особи-підприємці мають право заявити як комерційне наймену­вання своє прізвище або ім'я.

Що стосується юридичних осіб, то комерційні най­менування можуть мати підприємницькі товариства (ч. 2 ст. 90 ЦК). При цьому можливі калька варіантів співвідношен­ня комерційного найменування і найменування юридичної особи: 1) вони можуть збігатися (наприклад, ТОВ „Дозвілля" виступає в обороті під цим найменуванням); 2) комерційне на­йменування може бути частиною найменування юридичної особи (наприклад, ТОВ „Дозвілля" відкрило магазин „Дозвіл­ля" і використовує позначення „Дозвілля" для індивідуалізації суб'єкта-учасника цивільного обороту); 3) комерційне на­йменування і найменування юридичної особи можуть бути різ­ними (наприклад, ТОВ „Дозвілля" відкрило ресторан „Гурман" і використовує позначення „Гурман" для індивідуалізації суб'єкта).

Якщо ж право на найменування виникає за умови ре­єстрації юридичної особи під цим найменуванням, то для на­буття права інтелектуальної власності на комерційне наймену­вання не вимагається виконання формальних дій. Воно є чин­ним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без реєстрації і незалежно від того, чи є комер­ційне найменування частиною торговельної марки. Господар­ський кодекс України (ч. 2 ст. 159) передбачає можливість створення реєстрів комерційних найменувань, однак поки що вони відсутні.

Комерційне найменування має відповідати певним ви­могам, а саме бути: 1) істинним, тобто відповідати виду діяль­ності особи і не вводити в оману споживачів; 2) постійним, тобто воно не повинно безпідставно змінюватися; 3) виключ­ним - відрізнятися від інших, щоб не допускати змішування. Однак у деяких випадках допускається виключення з останньо­го правила: особи можуть мати однакові комерційні наймену­вання, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються (ч. 4 ст. 489 ЦК). Це можливо, наприклад, коли суб'єкти діють у різних сферах чи на різній території.

Майновими правами інтелектуальної власності на коме­рційне найменування є: 1) право на використання комерційно­го найменування; 2) право перешкоджати іншим особам непра­вомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання; 3) інші майнові права ін­телектуальної власності, встановлені законом (ст. 490 ЦК).

Використанням комерційного найменування визнаєть­ся, зокрема: нанесення його на будь-який товар, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням комерцій­ного найменування з метою пропонування для продажу, про­понування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги; застосування його в діловій до­кументації чи в рекламі та у мережі Інтернет, у тому числі у доменних іменах.

Оскільки функцією комерційного найменування є інди­відуалізація, законодавство прямо не передбачає можливості надання права на його використання іншій особі. Дійсно, не­можливо видати ліцензію на комерційне найменування. Однак право на використання комерційного найменування може вхо­дити до комплексу прав, наданих за договором комерційної концесії.

Щодо можливості відчуження майнових прав інтелек­туальної власності на комерційне найменування, то вони мо­жуть передаватися іншій особі лише разом з єдиним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповід­ною частиною. Чинність майнових прав інтелектуальної влас­ності на комерційне найменування припиняється, наприклад, у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановле­них законом.

4.2. Поняття торго­вельної марки. Суб'єкти права інтелектуальної власності на торговельну марку. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку. Строки чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку. Визнання прав інтелектуальної власності на торговельну марку недійсними. Право попереднього користувача на торговельну марку.

Торговельна марка (знак для товарів та по­слуг) - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відріз­няються від товарів і послуг інших осіб' .(Можна констатувати високу активність заявників саме щодо набуття прав на торговельні марки. Так, станом на 01.01.2007 р. ви­дано 70 845 свідоцтв на знаки для товарів та послуг. Лише у 2006 р. Держдепартаментом України зареєстровано 13 134 торговельних ма­рок, а також здійснено 9 396 міжнародних реєстрацій торговельних марок за Мадридською угодою (див.: Промислова власність у циф­рах. Основні показники діяльності Державного департаменту інтеле­ктуальної власності та Державного підприємства // Укр. ін-т промис­лової власності за 2006 р. - К., 2006. - С. 32).

Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів та послуг, що виробляються та надаються однією осо­бою, від товарів та послуг, що виробляються та надаються ін­шими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації ко­льорів (ст. 492 ЦК).

У залежності від використовуваних позначень торгове­льні марки можна класифікувати на словесні, зображувальні, об'ємні, комбіновані тощо.

Словесні марки - це марки у вигляді сполучень літер, слів чи фраз. Вони набули найбільшої популярності, оскільки легко запам'ятовуються і зручні у рекламі. Це можуть бути як існуючі, так і штучно створені слова.

Серед словесних марок можна виділити два різновиди: 1) у свідоцтві позначення виконано у чорно-білому кольорі стандартним шрифтом; 2) позначення, виконане в особливій шрифтовій манері і, можливо, у певному кольорі, тобто охоро­ні підлягає шрифт, характер розташування букв, їх відносний розмір, фон, колір та інші візуальні інформативні елементи.

Зображувальні марки - це позначення у вигляді графі­чних композицій будь-яких форм на площині (вони втілюються в малюнок, креслення і т.п.). Для цього можуть бути викорис­тані як існуючі об'єкти, так і абстрактні зображення і всілякі символи.

Об'ємні марки - це марки у вигляді фігур або їх компози­цій у трьох вимірах - довжині, висоті і ширині (наприклад, оригі­нальна форма виробу або його упаковка). Однак об'ємні торгове­льні марки, по-перше, не можуть просто повторювати зовнішній вигляд відомого предмета та форма виробу не повинна визнача­тися винятково його функціональним призначенням.

Комбіновані марки - це марки, які поєднують у собі кі­лька із зазначених вище позначень (найчастіше це слово і малюнок).

Нетрадиційні торговельні марки - світлові, звукові, ароматичні та інші. Зазначені марки реєструються Держдепар­таментом за наявності технічної можливості внесення їх до Ре­єстру та оприлюднення інформації стосовно їх реєстрації (для звукового позначення - це фонограма на аудіокасеті, для світ­лового позначення - це відеозапис на відеокасеті тощо)¹.

Торговельній марці буде надана правова охорона, якщо: 1) вона не суперечить суспільним інтересам, принципам гу­манності і моралі та 2) на неї не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" не одержують правову охорону позначення, що:

1) не можуть бути у винятковому використанні окремих осіб (однак такі позначення можуть бути включені в знак як неохоронювані елементи, якщо на це є згода відповідного ком­петентного органу або їх власників): державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми); офіційні назви держав (наприклад "Україна"); емблеми, скорочені чи повні наймену­вання міжнародних міжурядових організацій; офіційні контро­льні, гарантійні і пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки;

2) у силу об'єктивних причин не зможуть виконувати функції торговельної марки, оскільки: звичайно не мають роз­різняльної здатності та не набули такої внаслідок їх викорис­тання (наприклад, позначення "Чиста вода" щодо води); скла­даються лише з позначень, що є загальновживаними як позна­чення товарів і послуг певного виду (наприклад, позначення "Меблі" щодо меблів); складаються лише з позначень чи да­них, що є описовими при використанні щодо зазначених у за­явці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг; є оманливими або такими, що можуть увести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу (наприклад, український виробник обрав позна­чення "Париж" щодо духів); складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами; відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи не­обхідністю отримання технічного результату, або яка надає то­варові істотної цінності;

3) тотожні або схожі настільки, що їх можна сплутати із: марками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєст­рацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або спорі­днених з ними товарів і послуг (наприклад, "Аdidas" і "Аbіbа", "Жемчуг" і "Новый Жемчуг"); марками інших осіб, якщо вони охороняються без реєстрації на підставі міжнародних догово­рів, учасником яких є Україна, зокрема, визнаними добре відо­мими відповідно до ст. 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності; фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або спорі­днених з ними товарів і послуг; кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напо­їв), що охороняються згідно з Законом України "Про охорону прав на зазначення походження товарів"; знаками відповіднос­ті (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановле­ному порядку;

4) відтворюють: промислові зразки, права на які нале­жать в Україні іншим особам; назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторсь­кого права або їх правонаступників (наприклад, персонаж "Капітошка"); прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, пор­трети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

Для набуття права на торговельну марку на території України, достатньо, щоб зазначені вимоги до позначення були дотримані на території України. Тобто якщо навіть таке ж по­значення зареєстровано на території іншої держави іншою осо­бою, це не є перешкодою для отримання свідоцтва України. При визначенні новизни позначення враховуються: по-перше, торговельні марки, зареєстровані чи заявлені для реєстрації в Україні; по-друге, марки, хоча і не зареєстровані на території України, але охоронювані на її території в силу міжнародних договорів.

Новизна марки визначається на дату подання заявки або дату пріоритету (конвенційного чи виставочного), якщо особа повідомила про нього не пізніше, ніж через три місяці після дати подання заявки. Конвенційним пріоритетом можна скористатися, якщо заявник до подання заявки до Держдепар­таменту України уже подав на марку в іншій країні-учасниці Паризької конвенції по охороні промислової власності, однак не пізніше шести місяців тому. Виставочний пріоритет може встановлюватися по даті початку відкритого показу експоната на виставці, якщо до Держдепартаменту України заявка на ма­рку надійшла протягом шести місяців із зазначеної дати.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на торго­вельну марку є фізичні та юридичні особи. Тут законодавець України не пов'язує права на торговельну марку з зайняттям підприємницькою діяльністю. Не існує обмеження і стосовно кількості осіб, які можуть мати права на марку - право інтелек­туальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.

Майновими правами інтелектуальної власності на тор­говельну марку відповідно до ст. 495 ЦК України є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволя­ти використання торговельної марки; 3) виключне право пере­шкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом¹ .(Майнові права на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва; володільцю міжнародної реєстрації; особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.)

Використанням торговельної марки визнається: 1) на­несення її на будь-який товар, для якого марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням ма­рки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); 2) застосування марки під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; 3) застосування мар­ки в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах. Торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої ма­рки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої мар­ки лише окремими елементами, якщо це не змінює у цілому відмітності торговельної марки¹.(Слід враховувати, що правоволоділець торговельної марки має виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено законодавством: 1) зареєстро­вану марку стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; 2) зареє­стровану марку стосовно товарів і послуг, споріднених із наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману особу, яка виробляє товари чи надає послуги; 3) позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і марку можна сплутати; 4) позначення, схоже із зареєст­рованою маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведени­ми у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці по­значення і марку можна сплутати.

Позначення вважається тотожним з іншим позначенням, якщо воно збігається з ним у всіх елементах. Позначення вважається схо­жим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним у цілому, незважаючи на різницю елементів.)

Обсяг правової охорони торговельної марки визначаєть­ся наведеним у свідоцтві зображенням марки і переліком това­рів і послуг, внесених до Реєстру. Отже, якщо особа зареєстру­вала марку для певної групи товарів і послуг, то її виключні права поширюються лише на використання цієї марки щодо за­значених товарів та послуг. Що ж стосується інших груп това­рів і послуг, то таке позначення вправі використовувати будь-яка особа.

Права володільця торговельної марки забороняти ін­шим особам використовувати без його згоди марку не поши­рюються на: 1) здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до да­ти пріоритету заявки; 2) використання марки для товару, вве­деного під цим знаком у цивільний оборот власником свідоцт­ва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв'язку з по­дальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршен­ня стану товару після введення його в цивільний оборот; 3) ви­користання географічного зазначення походження товару; 4) некомерційне використання марки; 5) усі форми повідомлення

новин і коментарів новин; 6) добросовісне застосування ними своїх імен чи адрес.

Право попереднього користувача на торговельну марку є одним із таких виключень із майнових прав володільця торго­вельної марки. Відповідно до ст. 500 ЦК України будь-яка осо­ба, яка до дати подання заявки на торговельну марку або якщо було заявлено пріоритет до дати пріоритету заявки, в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого ви­користання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача). Право попере­днього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано торговельну марку або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

Майнові права на торговельну марку засвідчуються свідоцтвом України і є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встано­влено законом. Однак на відміну від прав на інші об'єкти за­значений строк може бути продовженим щоразу на десять ро­ків шляхом подання клопотання про це та сплати встановлено­го законодавством збору.

Майнові права інтелектуальної власності на торговель­ну марку можуть бути припинені з таких підстав: 1) у зв'язку з перетворенням торговельної марки у загальновживане позна­чення певного виду товарів чи послуг (так, нейлон, целофан, термос, гематоген - це колишні торговельні марки, що втрати­ли розрізняльну здатність; тепер аналогічний процес відбува­ється стосовно торговельної марки "Ксерокс"); 2) за ініціати­вою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору (шляхом подання заяви про це до Держдепартаменту); 3) у разі несплати збору за продовження строку його дії (по за­кінченні десяти років); 4) якщо торговельна марка не використо­вується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідо­цтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації ві­домостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї пуб­лікації. У першому і останньому випадках рішення про припи­нення прав може бути прийнято лише судом.

Якщо у зв'язку з достроковим припиненням чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на торго­вельну марку завдано збитків особі, якій було надано ліцензію, такі збитки відшкодовуються особою, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не встановлено договором чи законом. Дост­роково припинені виключні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку за заявою особи, якій ці права належали у момент їх припинення, можуть бути відновлені у порядку, встановленому законом.

Права інтелектуальної власності на торговельну марку можуть бути визнані у судовому порядку недійсними повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованої марки умовам надання правової охорони; б) наявності у свідо­цтві елементів зображення марки та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб. Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.

Правова охорона добре відомих торговельних марок передбачена ст. 25 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". Визнати торговельну марку добре відо­мою може суд або Апеляційна палата Державного департамен­ту інтелектуальної власності, рішення якої може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" при визначенні того, чи є марка добре відомою в Україні, можуть розглядатися, зокрема, такі фа­ктори, якщо вони є доречними: ступінь відомості чи визнання марки у відповідному секторі суспільства; тривалість, обсяг та географічний район будь-якого використання марки чи її просу­вання, включаючи рекламування чи обнародування та представ­лення на ярмарках чи виставках товарів чи послуг, щодо яких марка застосовується; тривалість та географічний район будь-яких реєстрацій чи заявок на реєстрацію марки за умови, що вона використовується чи є визнаною; свідчення успішного відстою­вання прав на марку, зокрема територія, на якій марка визнана добре відомою компетентними органами; цінність, що асоцію­ється з маркою.

Із дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду марка стала добре відомою в Україні, їй надається така сама правова охорона, якби вона була заявлена на реєстрацію в Україні. При цьому вона поширюється також на товари і по­слуги, що не споріднені з тими, для яких марку визнано добре відомою в Україні, якщо її використання іншою особою стосо­вно таких товарів і послуг вказуватиме на зв'язок між ними та власником добре відомої марки і його інтересам, ймовірно, бу­де завдано шкоди таким використанням.

У залежності від того, який орган буде визнавати торго­вельну марку добре відомою суд чи Апеляційна палата Держав­ного департаменту інтелектуальної власності, дещо відрізняєть­ся процедура і необхідні докази для прийняття рішення. Так, Апеляційна палата визнає знак добре відомим за відсутності спо­ру і додатково до Закону керується Порядком визнання знака до­бре відомим в Україні Апеляційною палатою Державного депар­таменту інтелектуальної власності, затвердженим наказом Мініс­терства освіти і науки України № 228 від 15 квіт. 2005 р.

Для вирішення питання відомості марки проводиться опитування, яке має охопити принаймні шість населених пунк­тів різних географічних регіонів України з кількістю населення не менше 500 тис. При цьому переважним є опитування у трьох містах, таких, як Київ, Харків, Львів, Одеса, Дніпропет­ровськ, Луганськ, Донецьк, Севастополь. Інші населені пункти визначаються виходячи з характеру діяльності власника знака з виробництва товарів і / або надання послуг. Кількість опитува­них повинна відповідати цілям об'єктивності опитування, у зв'язку з чим їх максимальна кількість не обмежується, а міні­мальна має бути не менше 500 опитуваних у будь-яких двох населених пунктах і не менше 125-у кожному іншому населе­ному пункті. Опитування щодо доброї відомості знака повинно бути репрезентативним для населення всієї України та прово­дитися з урахуванням "цільової аудиторії". Опитування щодо доброї відомості знака, застосовуваного для продукції вироб­ничо-технічного призначення, має проводитися серед фахівців, які є споживачами продукції цього виду і належать до вироб­ничих, торгових та інших ділових кіл. Опитування стосовно доброї відомості знака, призначеного для товарів народного споживання, має проводитися серед так званих середніх спо­живачів за ознаками віку, статі, освіти, соціального та матеріа­льного стану, а також серед фахівців відповідних галузей про­мисловості, торгівлі. Результати опитування певного кола рес­пондентів - споживачів і фахівців мають дати відповіді хоча б на такі запитання: чи відомий їм знак; для яких товарів і/або по­слуг застосовується знак; яка саме особа, на їх думку, є власни­ком знака або виробником товарів, маркованих знаком, і/або надавачем послуг, для яких знак застосовується; з якого часу їм ві­домий знак; що для них є джерелом інформації про знак.

Апеляційна палата Держдепартаменту визнала добре відомими такі торговельні марки: 5 КРАПЕЛЬ, АМD, АSРІRIN, ВОUNTY, СОSМОРОLITAN, ЕSСАDА, INFOСОМ, YАНОО, АСПІРИН, АСПИРИН, ГЕТЬМАН, МИРГОРОДСЬКА, МОРШИНСЬКА, НО-ШПА.

Що стосується можливості визнання торговельної мар­ки добре відомою господарським судом, то вона існує лише за наявності спору і реалізовується в позовному провадженні. Як правило, йдеться про позови про визнання свідоцтва на знак для товарів та послуг іншої особи недійсним чи про припинен­ня порушення прав інтелектуальної власності на знак. У цьому випадку вирішення питання, чи є знак позивача добре відомим, необхідно для вирішення існуючого спору. Так, господарським судом, зокрема, визнано добре відомими: знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № 4959, 4960, 4963 Макдональдс Корпорейшн та позначення "Європа Плюс", "Еuгора Рlus" як знаки товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Європа Плюс Київ".

4.3. Поняття географічного зазначення. Набуття права інтелектуальної власності на географічне зазначення. Суб'єкти права інтелектуальної власності на географічне зазначення. Строк чинності права інтелектуальної власності на географічне зазначення.

У зв'язку з об'єктивним існуванням гео­графічного об'єкта (країни, населеного пункту, регіону і т.п.) будь-яка особа вправі користуватися ним за умови, що резуль­тати її праці (товари чи послуги) зв'язані з цим географічним місцем. Виконання будь-яких формальностей щодо до цього права не потрібно, оскільки дане зазначення є об'єктом загаль­ного користування, і права на нього не можуть монопольно на­лежати певній особі.

Однак інколи місце походження товару впливає на ви­бір споживачів, які надають переваги товару, виготовленому саме на певній території, оскільки його особливі властивості обумовлені, зокрема, природним впливом чи майстерністю осіб, які проживають на цій території. Саме такі географічні за­значення стосовно таких товарів держави намагаються захис­тити як об'єкти інтелектуальної власності. Так, хоча для украї­нських споживачів такі назви, як шампанське і коньяк асоцію­ються з видовою назвою товару, світова спільнота сприймає їх і охороняє як географічні зазначення.

Для того, щоб назва певної території стосовно певного товару стала об'єктом інтелектуальної власності, необхідно, щоб Держдепартамент кваліфікував її як такий і вніс до відпо­відного реєстру. На жаль, в Україні поки що відсутні реєстрації географічних зазначень, однак подано кілька заявок, які стосу­ються мінеральних вод, серед яких і "Миргородська".

Від географічних зазначень слід відрізняти видову на­зву товару, тобто застосовувану в назві товару назву географі­чного місця, в якому спочатку товар цього виду вироблявся, але яка згодом стала загальновживаною в Україні як позначен­ня певного виду товару безвідносно до конкретного місця його походження (наприклад, швейцарський сир, ковбаса "Одеська" тощо).

Стосовно географічних зазначень законодавство Украї­ни не приведено у відповідність. Так, ЦК у гл. 45 передбачає право інтелектуальної власності на географічне зазначення. У той же час Закон України "Про охорону прав на зазначення по­ходження товарів" від 16.06.1999 р. (далі - Закон) під зазна­ченням товару розуміє просте і кваліфіковане зазначення похо­дження товару.

Просте зазначення походження товару - будь-яке сло­весне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження това­ру. Основна функція простого зазначення походження товару - інформативна - визначити географічне місце, де вироблений товар чи надана послуга. Тому його можна використовувати будь-якій особі, якщо це не вводить в оману споживачів щодо дійсного географічного місця походження товару.

Кваліфіковане зазначення походження товару включає до себе назву місця походження товару і географічне зазначен­ня походження товару.

Назва місця походження товару - назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєд­нанням цих природних умов з характерним для даного геогра­фічного місця людським фактором.

Географічне зазначення походження товару - назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені ха­рактерними для даного географічного місця природними умо­вами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

Як бачимо, до географічного зазначення походження товару висуваються більш лояльні вимоги, ніж до назви місця походження товару.

З позиції Закону до об'єктів інтелектуальної власності відносять лише кваліфіковане зазначення товару. Термін ЦК „географічне зазначення" за змістом відповідає передбаченому Законом поняттю „кваліфіковане зазначення походження това­ру". Отже, якщо Закон розглядав географічне зазначення похо­дження товару поряд з назвою місця походження товару як рі­зновид кваліфікованого зазначення походження товару, то мо­жна констатувати, що у зв'язку з прийняттям ЦК відбулося розширення поняття географічного зазначення.

При зіткненні прав на географічне зазначення і торго­вельну марку законодавство перевагу віддає першому з указа­них. Так, не може бути підставою для відмови у наданні право­вої охорони заявленій назві місця походження чи заявленому географічному зазначенню походження товару зареєстрована в Україні торговельна марка, що складається тільки з цього по­значення або містить у собі заявлене позначення як елемент.

Оскільки географічне зазначення є об'єктивно існую­чою реальністю, то, безумовно, право на цей засіб індивідуалі­зації учасників цивільного обороту, товарів і послуг не може належати лише одній особі. Відповідно до ст. 501 ЦК право ін­телектуальної власності на географічне зазначення виникає з дати державної реєстрації цього права, якщо інше не встанов­лено законом. У зв'язку з цим спочатку необхідно кваліфікува­ти географічне зазначення як об'єкт інтелектуальної власності, внести відомості про це до Державного Реєстру України і тіль­ки потім зацікавленим особам при наявності необхідних умов може бути видане свідоцтво на право використання географіч­ного зазначення¹.

(' Процедура набуття прав на географічне зазначення передба­чена Правилами складання, подання та проведення експертизи заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару, затвердженого наказом Міністерства освіти і на­уки України від 17 серп. 2001 р. № 598.

Національні заявники до заявки на реєстрацію географічного зазначення повинні додати: 1) документ, який підтверджує, що заяв­ник виробляє товар, для якого просить зареєструвати географічне за­значення чи право на його використання; 2) висновок спеціально уповноваженого органу про те, що особливі властивості, певні якості або інші характеристики, зазначені в заявці, об'єктивно зумовлені чи пов'язані з природними умовами та/або людським фактором указано­го географічного місця виготовлення товару; 3) висновок спеціально уповноваженого органу щодо меж географічного місця, з яким пов'язані особливі властивості, певні якості або інші характеристики товару.

Іноземні заявники до заявки додають належним чином засвід­чені документи, що підтверджують: 1) правову охорону заявленого географічного зазначення у відповідній іноземній державі; 2) право іноземного заявника на використання відповідного географічного за­значення.)

Отже, існує два етапи в одержанні зацікавленими осо­бами прав на географічне зазначення: 1) реєстрація географіч­ного зазначення та 2) надання права на використання зареєст­рованого географічного зазначення.

Закон розрізняє суб'єктів права на реєстрацію і суб'єктів права на його використання. Так, право на реєстрацію гео­графічного зазначення мають: особа чи група осіб, які в заяв­леному географічному місці виробляють товар, особливі влас­тивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов'язані з цим географічним місцем; асоціації споживачів; установи, що мають безпосереднє відношення до вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць. Відповідно право на викори­стання зареєстрованого географічного зазначення мають (за умови його реєстрації) виробники, які в зазначеному в Реєстрі місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості чи інші характеристики якого відповідають тим, що внесені до Реєстру.

ЦК до суб'єктів права інтелектуальної власності на гео­графічне зазначення відносить виробників товарів, асоціації споживачів, інших осіб, визначених законом.

Обидва етапи реєстрації можуть бути здійснені одноча­сно, якщо заявка на реєстрацію кваліфікованого зазначення по­ходження товару подається особою, яка виробляє товар, для якого заявляється зазначення, заявка вважається одночасно і заявкою на реєстрацію права на використання цього зазначен­ня (п. 1 ст. 10 Закону).

Реєстрація географічного зазначення проводиться шля­хом внесення до Реєстру необхідних відомостей про географі­чне зазначення та/або осіб, що мають право на використання зареєстрованого зазначення походження товару. Ці дані також обов'язково публікуються у бюлетені "Промислова власність".

Заявка на реєстрацію в іноземній державі кваліфікова­ного зазначення походження товару, пов'язаного з географіч­ним місцем на території України, може бути подана тільки піс­ля його реєстрації в Україні (ст. 16 Закону).

Правами інтелектуальної власності на географічне за­значення є: 1) право на визнання позначення товару (послуги) географічним зазначенням; 2) право на використання географі­чного зазначення; 3) право перешкоджати неправомірному ви­користанню географічного зазначення, у тому числі забороня­ти таке використання (ст. 503 ЦК).

З урахуванням специфіки географічного зазначення, повноваження користувача зазначеного об'єкта інтелектуаль­ної власності більш обмежені: 1) реєстрація чи надання права користування географічним зазначенням одній особі не позба­вляє права інших осіб на реєстрацію їх прав на його викорис­тання; 2) особа, що одержала право на користування географі­чним зазначенням, не може видавати ліцензію на його викори­стання іншим особам; 3) володілець свідоцтва на використання географічного зазначення не може перешкоджати спеціально уповноваженим органам здійснювати контроль за наявністю в товарі особливих властивостей і інших характеристик, на під­ставі яких зареєстровано географічне зазначення та/або право на його використання.

Обсяг правової охорони географічного зазначення ви­значається характеристиками товару (послуги) і межами гео­графічного місця його (її) походження, зафіксованими держав­ною реєстрацією права інтелектуальної власності на географі­чне зазначення.

Потрібно розрізняти строк чинності права на географі­чне зазначення і права на використання географічного зазна­чення. Право інтелектуальної власності на географічне зазна­чення є чинним з дати, наступної за датою державної реєстра­ції, і охороняється безстроково за умови збереження характе­ристик товару чи послуги, позначених цим зазначенням (ст. 503 ЦК).

Щодо права на використання зареєстрованого зазна­чення походження товару, то воно засвідчується свідоцтвом про реєстрацію права на використання кваліфікованого зазна­чення походження товару і обмежено у часі строком дії свідоц­тва - десять років з дати подання заявки. Термін дії свідоцтва може бути продовжений Держдепартаментом на наступні десть років на підставі заяви, поданої власником свідоцтва, протягом останнього року його дії, за умови надання підтвердження спе­ціально уповноваженого органу, що власник свідоцтва вироб­ляє товар у зазначеному в Реєстрі географічному місці, а хара­ктеристики товару відповідають внесеним до Реєстру характе­ристикам.

Підстави припинення дії реєстрації географічного за­значення в судовому порядку: 1) втрата характерних для дано­го географічного місця умов і можливостей виготовлення това­ру, описаного в Реєстрі; 2) визнання географічного зазначення видовою назвою товару. Чинність реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару, пов'язаного з географічним мі­сцем в іноземній державі, припиняється також у зв'язку з при­пиненням правової охорони цього зазначення у країні похо­дження.

Підстави припинення права на використання зареєст­рованого географічного зазначення: а) втрата товаром особли­вих властивостей або інших характеристик, описаних у Реєстрі (за рішенням суду); б) ліквідація юридичної особи або смерть фізичної особи, що є власником свідоцтва; в) подання власни­ком свідоцтва заяви до Держдепартаменту про відмову від пра­ва на використання географічного зазначення (право припиня­ється з дня офіційної публікації відомостей про це); г) несплата збору за продовження строку дії свідоцтва.

Суд може визнати недійсною реєстрацію географічного зазначення у випадку його невідповідності умовам надання правової охорони. Підставою визнання недійсним права на ви­користання кваліфікованого зазначення походження товару та свідоцтва, що його посвідчує, може бути порушення вимог за­конодавства при їх реєстрації. Визнані недійсними реєстрація географічного зазначення чи свідоцтво на його використання вважаються такими, що не набрали чинності.

Поиск по сайту: