Управління витратами підприємства

Рівень та абсолютна величини витрат суб'єкта господарюван­ня безпосередньо впливає на формування його прибутку як ре­зультату фінансово-господарської діяльності. Управління ви­тратами відіграє провідну роль не тільки в управлінні прибут­ком, а й у структурі фінансового менеджменту взагалі. Зауважи­мо, що формуванню прибутку суб'єкта господарювання об'єк­тивно передує фінансування та покриття усіх його витрат за ра­хунок доходів від реалізації товарів (надання послуг чи виконан­ня робіт), що й необхідно розглядати як одне із основних завдань фінансового менеджменту. Управління витратами полягає у кон­тролі за процесом формування та розподілу витрат підприємства в результаті здійснення фінансово-господарської діяльності. Від­повідно, управління витратами підприємства спрямоване на об­ґрунтування рівня витрат підприємства та їх фінансового забез­печення. Результативність управління витратами та забезпечення ефективності такого управління передбачає реалізацію таких вза­ємозв'язаних фінансово-управлінських операцій:

• групування витрат підприємства за групами відповідно до визначеної сукупності критеріїв;

контроль за формуванням витрат та оптимізації їх абсолют­ної величини;

• виявлення відхилень від планових показників та ідентифіка­ція причин таких відхилень, їх нейтралізація або врахування (шляхом коригування планових показників);

• виявлення та оцінювання резервів зменшення витрат суб'єк­та господарювання, визначення та обґрунтування механізмів їх мобілізації.

В основному формування витрат підприємства припадає на сукупність господарських операцій, що реалізуються в межах йо­го основної (операційної) діяльності.

Серед інших напрямів формування витрат підприємства необ­хідно виділити такі:

• витрати, пов’язані з інвестиційною діяльністю, що визна­чаються як сума усіх витрат підприємства на реалізацію інвести­цій в необоротні активи, що припадають на поточний період (зокрема, основні фонди, нематеріальні активи, прямі та портфельні фінансові вкладення);

• витрати, пов’язані з фінансовою діяльністю, що включають сукупність витрат підприємства на обслуговування залученого капіталу, у тому числі витрати на обслуговування як позичково­го, так і власного капіталу (наприклад, процентні платежі, гро­шові дивідендні виплати, витрати на оформлення – переоформлення фінансових угод, їх супроводження).

Прийняття раціональних фінансових рішень у рамках управ­ління витратами підприємства ґрунтується на чіткому розумінні умов формування витрат та визначенні впливу витрат на фінансовий стан самого підприємства. Відповідно, резуль­тати управління витратами підприємства у звітному періоді відо­бражаються у публічній фінансовій звітності, зокрема у Звіті про фінансові результати.

Беручи до уваги, що кожен із виділених вище напрямів формування витрат підприємства (операційна, інвестиційна та фінансова діяльність) включає відмінну сукупність госпо­дарських операцій, які, у свою чергу, мають різні фінансові ха­рактеристики, доцільно кожен із таких напрямів розглянути окремо.

Формування витрат у межах основної діяльності визначається сукупністю господарських операцій підприємства, спрямованих на забезпечення виробничого процесу зі створення продукту (по­слуг, робіт), просування продукту на ринок, його реалізації та на­ступного обслуговування у споживача такого продукту (гарантійний та постгарантійний сервіс). Тому у процесі управління су­купністю витрат, що виникає під час реалізації згаданих вище за­вдань, постає питання щодо оцінки абсолютної величини ви­трат, їх структурування та формування цільових категорій ідентифікації (груп, видів) витрат з метою інформаційного підтримання прийняття управлінських фінансових рішень. У ре­зультаті цього забезпечується узагальнення та початкова обро­бка первинної фінансової інформації, визначення сукупності однорідних витрат, а також обґрунтування центрів витрат та їх структурування.

У зв'язку з цим доцільно зупинитися на визначенні класифі­каційних ознак витрат з основної діяльності, оскільки управління останніми потребує чіткого розмежування сукупності витрат під­приємства на однорідні групи та види (рис. 5.4). Так, відповідно до класифікаційних ознак, прийнято виділяти такі види (групи) витрат:

• виходячи із зміни абсолютної величини витрат суб'єкта гос­подарювання у разі зміни обсягів випуску продукції розрізняють умовно-постійні (не залежать від зміни обсягів виробництва) та умовно-змінні (змінюються зі зміною обсягів виробництва) ви­трати;

• залежно від порядку та способу перенесення витрат на про­дукцію підприємства розрізняють прямі (витрати, безпосередньо пов'язані з виготовленням продукції, наданням послуг чи вико­нання робіт) та непрямі (витрати, що пов'язані із фінансуванням додаткових чи обслуговуючих процесів) витрати;

• за періодичністю виникнення та часовими характеристиками розрізняють постійні або регулярні витрати (витрати, що регуля­рно виникають у процесі здійснення суб'єктом господарювання фінансово-господарської діяльності, наприклад витрати на ви­плату заробітної плати, на сплату податків) та разові витрати (ви­трати, що мають нерегулярний характер, наприклад: витрати на купівлю ліцензії");

Рис. 5.4. Структурування витрат підприємства з основної діяльності

• залежно від характеру зв'язку витрат з виробничим проце­сом розрізняють виробничі (витрати, обумовлені технічними, ор­ганізаційними та іншими особливостями виробничого процесу) та невиробничі (витрати, що мають другорядний характер) витрати;

• для потреб контролінгу витрат у системі цільового плану­вання прибутку суб'єкта господарювання виділяють групи витрат відповідно до центрів їх виникнення або ж за цільовим їх призна­ченням (наприклад, витрати по окремих структурних підрозділах або витрати на виробництво окремих видів продукції).

Відповідно, перед моделлю управління затратами суб'єкта го­сподарювання можуть ставитися такі завдання:

• зменшення абсолютної величини витрат підприємства в ці­лому та за окремими видами (напрямами) його діяльності;

• зменшення у структурі витрат підприємства частки умовно-постійних витрат, що, у свою чергу, дає змогу знизити поріг ре­нтабельності та сформувати більш гнучку цінову політику щодо продукції підприємства (зниження рівня умовно-постійних ви­трат дасть можливість зменшити маржинальний прибуток без зменшення абсолютної величини операційного прибутку підпри­ємства;

• забезпечення стабільності розподілу витрат у просторі та часі, що дасть змогу забезпечити фінансову стійкість підприємс­тва та попередити його неплатоспроможність;

• зменшення у структурі сукупних витрат підприємства не­прямих витрат;

• відстрочення моменту покриття витрат шляхом збіль­шення проміжку часу між їх формальним визнанням (і, зокре­ма, зменшенням оподатковуваного прибутку) та реальним по­криттям (втратою підприємством контролю над грошовими коштами).

Визначені вище завдання управління витратами підприємства дають можливість сформулювати основний зміст управлінської діяльності фінансових служб підприємства та їх менеджерів що­до управління формуванням витрат, пов'язаних із операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю:

• забезпечення своєчасності та повноти виявлення витрат під­приємства, надання відповідної оперативної інформації через служби фінансового контролінгу;

• оцінка обґрунтованості та доцільності покриття окремих ви­трат у розрізі центрів їх формування, структурних підрозділів, видів діяльності (продукції) та підприємства в цілому;

• пошук та обґрунтування резервів зменшення витрат у насту­пних періодах, урахування виявлених резервів під час реалізації поточного фінансового плану та складання фінансових планів на наступний плановий період, зокрема:

а) зменшення собівартості продукції за збереження рівня її якості (наприклад, заміщення сировини чи окремих її елементів дешевшими аналогами, упровадження на базі одного продукту кілька його модифікацій, орієнтованих на різні цінові категорії споживачів);

б) зменшення накладних витрат на виготовлення та реалізацію продукції за збереження рівня обслуговування клієнтів та супроводження товарів (сервісного обслуговування);

в) зменшення витрат на обслуговування капіталу (вартості капіталу) за збереження цільового рівня фінансового левериджу та прийнятного рівня ліквідності активів підприємства та його платоспроможності;

• забезпечення об'єктивності, достовірності та повноти лока­лізації поточних (або планових) витрат по центрах їх формування з метою інформаційного забезпечення прийняття управлінських фінансових рішень;

• прогнозування на основі отриманої інформації тенденцій зміни величини витрат підприємства у плановому та перспектив­ному періодах, оцінювання точки беззбитковості та планування (перспективне калькулювання) собівартості продукції;

• забезпечення методологічного та інформаційного підтри­мання фінансового контролю за формуванням витрат підприємс­тва, виконання планових величин та аналізу відхилень.

Поиск по сайту: