|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Невеликі розміри нейронів і відносно невеликий діаметр їх аксонівУ зв’язку з чим по вегетативним волокнам збудження поширюється повільно.
7. Наявність вегетативних гангліїв на периферії. Фактично, робота виконавчих органів регулюється імпульсами від ефекторного нейрона, який винесений на периферію. Саме ця обставина і забезпечує відносну автономію вегетативної нервової системи.
8. Двохнейронна будова еферентної ланки рефлекторної дуги. Еферентна ланка вегетативної рефлекторної дуги складається з двох нейронів: прегангліонарного (тіло якого знаходиться в ЦНС) і постгангліонарного (тіло якого знаходиться у вегетативному ганглії).
СХЕМА РЕФЛЕКТОРНОЇ ДУГИ
соматичного рефлексу вегетативного рефлексу
1 – рецептор 2 – аферентний шлях 3 – центр 4 – еферентний шлях: А – прегангліонарний нейрон В – вегетативний ганглій С – постгангліонарний нейрон 5 – робочий орган
СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ВНС
ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЕФЕКТИ ПСНС · Зменшення частоти і сили серцевих скорочень. · Розширення судини деяких органів (слинних залоз, язика, статевих залоз і статевих органів). · Стимуляція моторики ШКТ. · Посилення секреції ШКТ. · Звуження бронхів. · Скорочення м’язів видільних органів. · Звуження зіниці. · Посилення секреції сльозних залоз.
ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЕФЕКТИ СНС · Збільшення частоти і сили серцевих скорочень. · Звуження судин. · Пригнічення моторики ШКТ. · Зменшення секреції ШКТ. · Розширення бронхів. · Розслаблення м’язів видільних органів, скорочення сфінктерів. · Розширення зіниці. · Посилення глікогенолізу, глюконеогенезу, ліполізу. · Пригнічення секреції інсуліну.
ВПЛИВ ПАРАСИМПАТИЧНИХ І СИМПАТИЧНИХ НЕРВІВ НА ЕФЕКТОРНІ ОРГАНИ (за Р.Шмідтом і Г.Тевсом)
ВЗАЕМОВІДНОСИНИ МІЖ СНС І ПСНС 1. Антагонізм. Вплив СНС і ПСНС на роботу внутрішніх органів дуже часто носить протилежний характер. Так, активація СНС призводить до збільшення частоти і сили скорочень серця, розширення бронхів, пригнічення моторики шлунково-кишкового тракту. Активація ж ПСНС, навпаки, сприяє зменшенню частоти і сили серцевих скорочень,звуженню бронхів, посиленню моторики ШКТ. У фізіологічних умовах діяльність органу залежить від переважання тих чи інших впливів.
2. Функціональна синергія (однонаправленість).Функціональні зміни у певних органах пов’язані зі зміною активності як симпатичної, так і парасимпатичної ланок регуляції. Наприклад, збудження барорецепторів судин внаслідок зростання артеріального тиску призводить до зменшення частоти і сили серцевих скорочень.Цей ефект обумовлений як із підвищенням активності парасимпатичних серцевих волокон, так і зі зменшенням активності симпатичних волокон.
3. Взаємодія. Для досягнення певних функціональних ефектів відбувається активація як СНС, так і ПСНС. Так, обидва відділи регуляції посилюють секрецію слинних залоз: СНС сприяє виділенню невеликої кількості слизового секрету, а ПСНС – великої кількості серозного секрету. ПЕРЕДАЧА ЗБУДЖЕННЯ В СИНАПСАХ ВНС
Важливу роль у проведенні, розподілі та переробці імпульсів відіграють вегетативні ганглії. За структурою і функціями їх вважають нервовими центрами, винесеними на периферію. Можна виділити наступні спільні ознаки вегетативних гангліїв и нервових центрів: · відсутність сполучної тканини; · незначний позаклітинний простір; · численні гліальні елементи; · щільний синоптичний контакт; · однобічне проведення збудження; · дивергенція і конвергенція збуджень; · сумація; · оклюзія; · трансформація ритму та ін. Разом з тим вони мають і деякі особливост і: · довготривала синоптична затримка (до 30 мсек); · тривалий ЗПСП; · тривала слідові гіперполяризація. Внаслідок цих особливостей частота імпульсів,які можуть генерувати нейрони вегетативних гангліїв,порівняно невелика (не перевищує 10-15 імпульсів за сек..) Для вегетативних гангліїв характерне явище мультиплікації. У симпатичних гангліях кожне пресинаптичне волокно іннервує велику кількість (до 30) постгангліонарних нейронів. Тому збудження. яке надходить до ганглію, при поширенні на периферію носить генералізований характер. У парасимпатичних гангліях прегангліонарне волокно контактує лише з 3-4 постгангліонарними нейронами.
Нейромедіатори ВНС
Збудження від прегангліонарних нейронів до постгангліонарних і від постгангліонарних до ефекторних клітин передається за допомогою хімічних медіаторів. Механізм медіаторної передачі у периферичному відділі ВНС аналогічний такому у нервово-м’язовому або центральному синапсах. Однак характер синапсів ВНС, їхня варіабельність і густина інші, Основними медіаторами ВНС є ацетилхолін, адреналін і норадреналін. 1.Ацетилхолін.
СН3 СН3 – С – СН2 – СН2– N - СН3 О СН3 Вивільнюється закінченнями: - Прегангліонарних симпатичних волокон; - Прегангліонарних парасимпатичних волокон; - Постгангліонарних парасимпатичних волокон; - Симпатичних холінергічних постгангліонарних волокон (іннервують потові залози). Дія ацетилхоліну на постсинаптичну мембрану постгангліонарних нейронів може бути відтворена нікотином, а дія ацетилхоліну на ефекторні клітини - мускарином (токсин мухомора, Amanita muscaria). З чим і пов’язана назва двох типів рецепторів: Н-холінорецептори і М-холінорецептори. 2. Норадреналін і адреналін.
OH Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.008 сек.) |