Стратегічний аналіз

А) Необхідність та вимоги до стратегічного аналізу

Б) Ретроспективний аналіз підприємств

В) Аналіз внутрішнього середовища

Г) Зовнішнє середовище та її структура

Д) Сутність SWOT – аналізу

Є) Визначення конкурентоспроможності підприємства

А) Необхідність та вимоги до стратегічного аналізу.

Кожний підхід до стратегічного управління, що використовується у світовій практиці, має особливості у змісті та структурі окремих етапів і підсистем, у переліку та послідовності дій у процесі аналізу, але базується на двох основних посиланнях — аналізі ситуації в зовнішньому і внутрішньому середовищі підприємства.

Стратегічне управління базується на вивченні відносин, які можна охарактеризувати за допомогою системи «середовище — підприємство». Більшість серед існуючих сьогодні концепцій управління поділяє підхід до підприємства як до відкритої системи, що постійно взаємодіє з окремими елементами зовнішнього середовища: іншими підприємствами, банками, організаціями, що належать до соціально-політичних та економічних інституцій держави, місцевих органів і т.п., і дає змогу йому підтримувати більш менш стійке становище, виживати в умовах, що постійно змінюються. Концепції існування та розвитку підприємств у зовнішньому середовищі використовують різні підходи та моделі, сформовані на базі різних теорій управління. Метою стратегічного аналізу є змістовний і більш менш формальний опис об’єкта дослідження, виявлення особливостей, тенденцій, можливих і неможливих напрямків його розвитку. Отримані дані про об’єкт управління є базою для визначення загальної концепції та способів управління ним. Стратегічний аналіз (при правильному його застосуванні) виконує такі функції: описову, роз’яснювальну та прогнозну.

Схема стратегічного управління підприємством

Результатом стратегічного аналізу стає системна модель об’єкта (підприємства) та його оточення.

Аналіз середовища — це незвична для вітчизняних підприємств та організацій діяльність, якою процвітаючі організації України почали займатись недавно. Однак опанування прийомами та методами аналізу — одне з найважливіших завдань, що стоїть перед керівниками, оскільки параметри середовища — це унікальна комбінація факторів, що перебувають у постійному русі. Крім того, сучасний етап — це етап переходу до ринку та зміни параметрів економіки України.

Б) Ретроспективний аналіз

Він виконується в такій послідовності.

1. Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності (обсяги реалізації, рентабельність витрат, розмір кредитів, та інше).

2. Аналіз і оцінка стратегічного рівня підприємства(1: розмір і частка ринкові продукти, старі продукти, рівень конкуренції, обсяг реалізації, рівень споживання, ціни. 2. Забезпеченість ресурсами –

- обсяг доступних ресурсів

рівень конкуренції за окремими видами ресурсів

ціни на окремі ресурси.

3. фінансове забезпечення:

курс акцій

доступність кредитів, та їх ціна

інвестиції (свої та залучені)

прибуток

витрати

4. Тенденції НТП у галузі.

5. Тенденції у характері розвитку «життєвого циклу» товарів.

6. Можливості і напрямки розвитку підприємства.

Відомі такі методи аналізу:

порівняльній, факторний, економіко-математичний, та інші.

В)Аналіз внутрішнього середовища.

Без повної і найточнішої діагностики стану внутрішнього середовища підприємства, визначення його сильних і слабкихсторін та розробка стратегії немислимі.

Внутрішнє середовище підприємства – це підпис

теми, елементи і фактори, що визначають внутрішній

стан, можливість і, значною мірою ефективність

діяльності підприємства, його сильні і слабкі сторони.

Діагностика внутрішнього середовища означає

оцінку стану підсистем і елементів цього середовища, їх

взаємодію і системний вплив на рівень виробництва,

його ефективність і конкурентоспроможність підприємства

, та виявлення його сильних і слабких сторін. Підприємство є складною системою. Це означає, що воно

як система є не просто сумою складових (підсистем і

елементів), а їх діалектичною єдністю, тобто

взаємопов’язаним і взаємообумовленим цілим, що має в

Внутрішнє середовище підприємства – це підсистема

теми, елементи і фактори, що визначають внутрішній

стан, можливість і, значною мірою ефективність

діяльності підприємства, його сильні і слабкі сторони.

Діагностика внутрішнього середовища означає

оцінку стану підсистем і елементів цього середовища, їх

взаємодію і системний вплив на рівень виробництва,

його ефективність і конкурентоспроможність підприємства

та виявлення його сильних і слабких сторін.

Результаті взаємодії інші якості, ніж його складові –

підсистеми і елементи.

Підсистема – це складова системи, що має свою

специфіку, і саме тому її можна розглядати як самостійну

систему зі складовими елементами, що її утворюють.

Елементи підсистеми, взаємодіючи з системою, іншими

підсистемами і між собою, виступають інтегрованими фактором

рами, що формують певні сприятливі або несприятливі умови

для внутрішнього середовища і впливають на досягнення місії

і цілей підприємства.

Отже, підприємство є системою, що теж складається з

підсистеми: виробництво, збут, фінанси, маркетинг та ін.

Підсистема виробництво, в свою чергу, включає

елементи: потужність, обладнання, технології, постачання,

організація виробництва, якість, підрозділи тощо. Виділення в складі системи підсистем і елементів

називають декомпозицією системи. Декомпозиція системи залежить:

а) від типу системи (сільськогосподарське підприємство,

переробне підприємство, сервісне підприємство і т. ін.);

б) від мети діагностики (для формулювання місії і цілей

підприємства, для оцінки конкурентоспроможності тощо);

в) від методики аналізу тощо.

Загальні критерії декомпозиції підсистем:

- Суттєвий вплив на цілі і кінцеві результати системи;

- Відображення інтегрованого впливу своїх елементів;

- Зв’язок із загальносистемними характеристиками, які

мають вплив на досягнення цілей за допомогою усієї

системи;

Виділення в складі системи підсистем і елементів

називають декомпозицією системи.

- Необхідність створення підсистем за тими ознаками,

що чітко проявляють функціональний зв’язок між

підсистемами і системою в цілому;

- Функції підсистеми реалізуються лише через

взаємодію з іншими підсистемами і елементами.

Загальні критерії декомпозиції елементів:

- Наявність структуро творчих властивостей у підсистемі

(наприклад, елемент «потужність підприємства» є

складовою підсистеми «виробництво» і, в свою чергу,

поділяється на елементи нижчого рівня: потужності

основного виробництва, потужності допоміжного і

обслуговуючих виробництв тощо);

- Наявність властивостей, які використовуються для

характеристики підсистеми і є умовою для зарахування

елементу до підсистеми (наприклад, для елементу

потужність такими властивостями можна вважати

рівень і ступінь використання, нестачу чи резерви

потужності тощо);

- Підпорядкування їх умовам функціонування

підсистеми і зміна у процесі її розвитку або внаслідок

управлінського впливу;

- Конкретна форма існування визначається цілями

системи і підсистеми, тобто її ознакою є структурна

автономність;

- Функція елементу реалізується виключно через

взаємодію з іншими елементами та підсистемами;

- Залежність взаємодії з іншими елементами і

підсистемами від ступеня упорядкованості

взаємозв’язків між ними.

Таким чином, щоб діагностувати підприємство, необхідно

провести аналіз його внутрішнього середовища системно, з

урахуванням не тільки стану елементів і підсистем, а й виявленням їх взаємозв’язків та інтегрованого впливу на

можливості досягнення стратегічних цілей.

Результатом діагностики внутрішнього стану

підприємства мають стати уявлення про його сильні і слабкі

сторони, його потенціал.

Сильні сторони є базою підприємства для конкурентної

боротьби, для розробки і реалізації стратегії. Їх слід

зміцнювати.

Слабких же сторін потрібно рішуче позбуватись. Сильні і

слабкі сторони виявляють при порівнянні з підприємствами

конкурентами.

Можна запропонувати наступну схему діагностики

внутрішнього стану середовища підприємства.

Зрозуміло, що показана структура і діагностика

внутрішнього середовища є приблизною і неповною. В

кожному конкретному випадку слід підходити індивідуально,

враховуючи специфіку підприємства. Але загальними

підходами можна скористатися.

Г) Зовнішнє середовище

Як зазначалося, підприємство — це відкрита система, і його розвиток залежить від зовнішнього середовища (його також називають загальним оточенням, середовищем непрямого впливу або сукупністю неконтрольованих факторів).

Так, Дж. Белл доводить, що «зовнішнє середовище організації містить такі елементи, як споживачі, конкуренти, урядові установи, постачальники, фінансові організації та джерела трудових ресурсів, релевантні (тобто значущі) відносно до операцій організації. Однак такий підхід не розрізняє різних шарів зовнішнього середовища. Зовнішнє середовище, або середовище непрямого впливу, діє не безпосередньо на кожну окрему організацію, а на всі одразу. Це не означає, що їхній вплив менший за вплив факторів безпосереднього оточення. Ф.Котлер вважає, що зовнішнє середовище (макросередовище) складається з шести основних факторів: демографічних, економічних, природних, науково-технічних, політичних і факторів культурного середовища. Фактори зовнішнього середовища найчастіше класифікують за такими групами

1. Економічні — фактори, що пов’язані з обігом грошей, товарів, інформації та енергії.

2. Політичні — фактори, що впливають на політичні погляди та поділяють людей на окремі політичні групи і знаходять вираження в діяльності та прийнятті рішень місцевими органами влади та уряду.

3. Соціально-демографічні фактори, які впливають на рівень і тривалість життя людей, а також формують їхню ціннісну орієнтацію.

4. Технологічні — фактори, що пов’язані з розвитком техніки, обладнання, інструментів, процесів обробки та виготовлення продуктів, матеріалів і технологій, а також knowhow.

5. Конкуренція — фактори, які відбивають майбутні та поточні дії конкурентів, зміни в частках ринків, концентрації конкурентів.

6. Географічні — фактори, пов’язані з розміщенням, топографією місцевості, кліматом і натуральними ресурсами (зокрема, корисними копалинами).

Таку класифікацію можна використовувати для забезпечення орієнтації в питанні, що розглядається. Однак процеси, які відбуваються в зовнішньому середовищі, дуже складні, взаємопов’язані та містять багато суперечностей, внаслідок цього, всі ці процеси треба уважно та систематично вивчати.

Інший підхід до переліку компонентів зовнішнього середовища належить О.С.Віханському, який додає до вищезгаданих правове та міжнародне середовище.

Існує досить великий перелік класифікацій складових зовнішнього середовища. Далі наведено основні напрямки та фактори, за якими в найбільшому обсязі можуть здійснюватися аналіз та прогнозування основних тенденцій у макросередовищі, оскільки констатацією ситуації, що склалася, не можна обмежуватися. Фактори зовнішнього середовища мають певний зв’язок між собою, який полягає в рівні сили, з якою зміна одного фактора діє на інші складові. Треба виявити основні тенденції, взаємовплив цих факторів і побудувати тренди їхнього розвитку.

Загальний стан зовнішнього середовища може бути визначеним за допомогою таких груп чинників:

1. Стан економіки та ринків (економічні фактори):

- характер економіки та економічних процесів (у тому числі інфляція або дефляція).

- система оподаткування та якість «економічного законодавства» (в тому числі можливості вивезення прибутків);

- масштаби економічної підтримки окремих галузей (підприємств);

- загальна кон’юнктура національного ринку;

- розміри та темпи зростання чи зменшення ринку (взагалі);

- розміри та темпи зростання сегментів відповідно до інтересів фірми;

- стан фондового ринку;

- інвестиційні процеси;

ставки банківського проценту;

- система ціноутворення та рівень централізовано регульованих цін;

вартість землі.

2. Діяльність уряду (політико інституційні фактори):

стабільність уряду;

державна політика приватизації/націоналізації;

державний контроль і регулювання діяльності підприємств (узагалі);

рівень протекціонізму (взагалі);

зростання/зменшення значення уряду як замовника;

міждержавні угоди з іншими урядами;

рішення уряду щодо підтримки окремих галузей підприємств (пріоритети);

вимоги забезпечення рівня зайнятості;

державна політика щодо забезпечення ресурсами окремих галузей і підприємств;

рівень корупції державних структур;

рівень економічної свободи держави (згідно з міжнародними оцінками)

3. Структурні тенденції:

структура галузей національної економіки;

виникнення нових галузей;

згортання діяльності «застарілих» галузей;

вплив міжнародного розподілу праці на діяльність окремих галузей і підприємств (у тому числі вплив антимонопольного законодавства);

зміни оптимальних розмірів підприємств.

4. Науково-технічні тенденції:

«технологічні прориви» (де саме);

скорочення або продовження «життєвого циклу» технологій;

питома вага наукоємних виробництв і продукції;

вимоги до науково-технічного рівня виробництва, що забезпечує конкурентоспроможність;

вимоги до кваліфікації кадрів високотехнологічних виробництв;

вимоги до науково технічного рівня конкурентоспроможної продукції.

5. Природно - екологічна складова:

Природно - кліматичні умови;

територіальне розміщення корисних копалин і природних ресурсів;

розміщення великих промислових і сільськогосподарських центрів;

законодавство з економічних питань (можливість змін і обмеження, що ними зумовлені);

стан екологічного середовища та його вплив на виробництво.

6. Тенденції ресурсного забезпечення:

структура і наявність національних ресурсів;

імпорт/експорт;

рівень дефіцитності ресурсів, що споживаються наявними підприємствами;

доступність ресурсів (ціни та витрати на перевезення).

7. Демографічні тенденції:

кількість потенційних споживачів (структура населення, зміни в окремих групах та в їх доходах);

наявна та потенційна кількість робочої сили;

кваліфікаційні характеристики робочої сили (якість робочої сили).

8. Соціально-культурна складова:

сприяння/недовіра до приватного бізнесу;

відносини «підприємство — громадські організації»;

«економічний націоналізм», ставлення до іноземців;

профспілкова активність і вплив профспілок на формування громадської думки.

9. Несподіванки стратегічного характеру і можливі горизонти стратегічного планування (основний перелік та часові оцінки).

10. Міжнародне середовище (по окремих країнах):

структура господарства країни;

характер розподілу доходів;

середній рівень заробітної платні;

вартість транспортних послуг;

інфляція та ставки банківського процента;

обмінний курс валюти відносно країни партнера;

рівень ВНП;

рівень податків.

Існують також інші фактори, які не мають чисто економічної природи, однак їх варто було б ураховувати:

кількість і густота населення;

професіональний рівень і рівень грамотності;

якість і кількість природних ресурсів;

рівень технології;

особливості конкурентної боротьби.

Усі окремі складові зовнішнього середовища взаємопов’язані, тобто зміни однієї (наприклад, політичної чи економічної) призводять до значних змін в інших (наприклад, у соціально демографічній чи правовій). Це відбиває складність зовнішнього середовища. Як зазначалося, найбільш доцільним підходом до вивчення загального зовнішнього середовища є системний підхід, який дає змогу відслідковувати не лише зміни в межах окремих складових, а й їхній взаємний, перехресний вплив.

При побудові системи факторів для аналізу зовнішнього середовища потрібно враховувати такі властивості:

взаємозв’язок факторів, що характеризуються силою, з якою зміна одного фактора впливає на інші фактори зовнішнього середовища;

складність системи факторів, що впливають на організацію, зумовлена кількістю, різноманітністю зв’язків і наслідків впливу;

динамічність і рухомість, тобто відносна швидкість і різні темпи змін факторів середовища;

невизначеність інформації про середовище та невпевненість у її точності.

Треба зважати й на те, що взаємодія організацій чи окремих підприємств з оточенням має певну специфіку: окремі компоненти середовища по-різному впливають на окремі підприємства. Ступінь впливу залежить, як правило, від розмірів і галузевої належності підприємства, територіального розміщення та якості управління тощо.

Аналіз впливу факторів зовнішнього середовища непрямого впливу

Іноді доцільно використовувати кількісні оцінки впливу окремих складових середовища на діяльність підприємств конкретної країни. Однак недостатньо лише визначити вплив середовища на організацію чи підприємство, важливо сформувати певні «відповіді» на цей вплив.

ПОКАЗНИКИ І ШКАЛИ ДЛЯ ПОТОЧНОЇ ТА ПРОГНОЗНОЇ ОЦІНОК СТАНУ ЗОВНІШНЬОГО МІКРОСЕРЕДОВИЩА

Д) SWOT-аналіз середовища підприємства

Відбором найсуттєвіших для підприємства можливостей,

загроз, сильних і слабких сторін, аналіз середовища

не завершується. Оскільки середовище є системою, то наступ

ним кроком буде визначення зв’язків між можливостями,