Адвокат – захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного

Конституційні принципи забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист та презумпції невинуватості є важливою гарантією об’єктивного розслідування і судового розгляду справи та запобігання притягненню до кримінальної відповідальності невинних осіб.

Право вказаних осіб на захист включає як право захищатися від підозри чи обвинувачення, так і право на захист особистих і майнових інтересів. Функція захисту виникає одночасно з функцією обвинувачення і здійснюється паралельно з нею на всіх етапах руху кримінальної справи, поки існує обвинувачення.

Оскільки сторони обвинувачення й захисту обстоюють кожна свою позицію, свій процесуальний інтерес, кримінальний процес набирає змагального характеру, що забезпечує повне, всебічне й об’єктивне дослідження всіх обставин справи та її правильне вирішення з урахуванням законних інтересів сторін. Змагальність сторін, свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості є однією з основних засад судочинства.

Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист полягає в тому, що закон:

• наділяє їх як учасників процесу такою сукупністю процесуальних прав, використання яких дає можливість їм особисто захищатися від підозри чи обвинувачення у вчиненні злочину, обстоювати свої законні інтереси;

• надає згаданим особам право скористатись юридичною допомогою адвоката-захисника;

• покладає на особу, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, суддю і суд обов’язок до першого допиту підозрюваного, обвинуваченого і підсудного роз’яснити їм право мати захисника і скласти про це протокол;

• надати їм можливість захищатися встановленими законом засобами від пред’явленого обвинувачення, забезпечити охорону їхніх особистих і майнових прав.

Найефективнішим засобом забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист є участь у кримінальному процесі захисника.

Закон визнає участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції обов’язковою, крім випадків добровільної відмови підозрюваного, обвинуваченого і підсудного від захисника, причому в окремих випадках добровільна відмова від захисника не може бути прийнята (ст. 45 КПК України).

Як захисники до участі у кримінальних справах допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; фахівці з галузі права, які за законом мають право подавати юридичну допомогу, а за згодою і близькі родичі підозрюваного, обвинуваченого та підсудного, його опікуни та піклувальники. На практиці захисниками є переважно адвокати.

Закон передбачає участь захисника у справі за запрошенням і за призначенням.

Захисник запрошується за угодою підозрюваним, обвинуваченим чи підсудним, його законними представниками, родичами або іншими особами за їх дорученням або на їх прохання.

Захисник за призначенням (причому лише з числа адвокатів) залучається до участі у справі особою, яка здійснює дізнання, слідчим, суддею чи судом, через адвокатське об’єднання у випадках, коли відмова від захисника не може бути прийнята і він не запрошений підозрюваним, підсудним або іншими переліченими посадовими особами. На прохання підозрюваного, обвинуваченого, підсудного участь захисника у справі забезпечується особою, яка здійснює дізнання, слідчим, суддею чи судом. Основні положення про рольадвокатів передбачають, що особа, яка не має адвоката, у випадках, коли інтереси правосуддя потребують цього, повинна бути забезпечена допомогою адвоката, який має відповідну компетенцію й досвід ведення справ, щоб забезпечити їй ефективну юридичну допомогу без оплати з її боку, якщо у неї немає необхідних коштів. У ч. 1 ст. 59 Конституції України також встановлено, що кожен має право на правову допомогу, а в передбачених законом випадках ця допомога подається безоплатно.

У разі участі адвоката у кримінальній справі за призначенням та звільнення громадянина від оплати юридичної допомоги через його малозабезпеченість оплата праці адвоката здійснюється за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Слідчий орган, суддя й суд не мають права відмовити в допуску захисника за угодою під тим приводом, що у справі бере участь захисник за призначенням.

Підозрюваний, обвинувачений, підсудний мають право в будь-який момент провадження відмовитись від захисника. Така відмова допускається лише з їх ініціативи, має бути добровільною за наявності реальної можливості участі адвоката у справі й не може бути перешкодою для провадження участі у справі прокурора, а також захисників інших підозрюваних, обвинувачених чи підсудних.

Відмова від захисника не може бути прийнята особою, яка здійснює дізнання, слідчим, судом чи суддею, у таких випадках:

• у справах осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні злочину, у віці до 18 років;

• у справах про злочини осіб, які через фізичні чи психічні вади (німі, глухі, сліпі та ін.) не можуть самі реалізувати своє право на захист;

• у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство;

• коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, – довічне позбавлення волі;

• при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру;

• при застосуванні примусових заходів виховного характеру щодо неповнолітніх.

За загальним правилом захисник допускається до участі у справі з моменту пред’явлення обвинувачення і може, таким чином, брати участь у справі на стадії досудового розслідування і на усіх судових стадіях кримінального процесу, включаючи стадію виконання вироку. Але у трьох випадках захисник допускається до участі у справі й до пред’явлення обвинувачення:

• у разі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, або застосування до неї запобіжного заходу у вигляді взяття під варту до пред’явлення обвинувачення з моменту оголошення їй протоколу затримання або постанови про застосування цього запобіжного заходу, але не пізніше 24 годин з моменту затримання;

• у справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені особами у стані неосудності, а також про злочини осіб, які захворіли на душевну хворобу після вчинення злочину, з моменту отримання доказів про душевне захворювання особи;

• у справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені неповнолітніми, які не досягли віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, з моменту ознайомлення неповнолітнього та його батьків або осіб, що їх замінюють, з постановою про закриття справи і матеріалами справи, а в разі поміщення неповнолітнього до приймальника-розподільника – не пізніше 24 годин з моменту поміщення.

Поиск по сайту: