Сутність змін, внесених у Закон України «Про прокуратуру» у зв’язку з приведенням його положень у відповідність до ст. 8 Конституції України

З прийняттям Конституції України 1996 р. багато законодавчих положень з регулювання судової діяльності й діяльності правоохоронних органів потребували суттєвих змін, що безпосередньо стосуються і органів прокуратури.

Зокрема, суттєво змінено в судочинстві функції прокурора як представника держави. Нині у відповідність до Конституції України приведені кримінально-процесуальне законодавство (із змінами від 21 червня 2001 р.) та Закон України «Про прокуратуру» (із змінами від 12 липня 2001 р.). У цьому зв’язку прокурор позбавлений переваг, які він мав у судовому процесі та провадженні у кримінальних справах, а саме санкціонувати арешт громадян, які звинувачуються у вчиненні злочину, давати санкції на обшук житлового приміщення та інших володінь особи, вносити протести щодо судових рішеньякі набрали чинності, або припиняти їх виконання, складати висновок після виступів сторін у цивільному процесі, навіть тоді, коли він виступає як позивач, продовжувати строки перебування під вартою.

Такі функції, як санкції на арешт, обшук житлових приміщень, продовження строків тримання під вартою, згідно з Конституцією України відійшли виключно до судів, а прокурор, як і громадянин або його адвокат, звертається до суду з клопотанням, направляє апеляційні та касаційні подання на судове рішення до апеляційного або касаційного суду.

Після внесення змін у кримінально-процесуальне законодавство участь прокурора під час розгляду судом кримінальних справ обов’язкова, крім випадків, коли розглядаються кримінальні справи щодо приватного звинувачення і коли прокурор відмовляється від підтримання державного обвинувачення.

При судовому розгляді справи прокурор підтримує державне обвинувачення, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об’єктивний розгляд справи, висловлює свої міркування з приводу застосування кримінального закону і міри покарання для підсудного. На відміну від положення, яке діяло раніше, за новим процесуальним законом у разі відмови прокурора від обвинувачення суд може продовжувати розгляд справи, якщо цього вимагає потерпілий у справі.

Як державний обвинувач прокурор обов’язково бере участь у розгляді справи апеляційним судом, а при незгоді з рішенням апеляційного суду він, як і інші учасники процесу, має право на касаційне подання до Касаційного суду України та Верховного Суду України.

Конституція України визначила як основну засаду судочинства підтримання державного обвинувачення в суді прокурором, тобто поставила під сумнів участь у судочинстві представника громадськості – громадського обвинувача. Через це внаслідок змін, внесених у кримінально-процесуальний закон, такий учасник кримінального процесу, як громадський обвинувач, відсутній.

Потреба подальшого реформування українського законодавства щодо організації та діяльності прокуратури України зумовлена насамперед змінами як структури, функцій органів державної влади та управління, так і суспільних відносин у цій сфері. На нових засадах відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. сформовано систему органів судової влади, створено нові інституції, покликані здійснювати захист прав людини; з розширенням прав суб’єктів господарювання одночасно обмежується сфера діяльності контролюючих та наглядових органів. Потреби реформування законодавства у сфері прокурорської діяльності продиктовані також вимогами п. 9 розд. 15 Пе-рехідних положень Конституції України.

Закон України «Про судоустрій України», який набрав чинності 1 червня 2002 р., а також зміни, які було внесено у кримінально-процесуальний, цивільний процесуальний кодекси України 21 червня 2001 р., зумовлюють такі напрямки реформування прокуратури:

• поступове приведення структури в системі органів прокуратури у відповідність до конституційних функцій прокуратури з урахуванням нового судоустрою та досудового слідства;

• забезпечення конкретного визначення обсягів, меж та форм повноважень прокуратури щодо представництва інтересів громадянина і держави в суді;

• точне визначення і встановлення кола найважливіших інтересів держави, які повинна захищати прокуратура.

Новий Закон України «Про судоустрій України», що набрав чинності з 1 червня 2002 р., зумовлює необхідність чіткого розподілу функцій між органами правосуддя та прокуратури, у тому числі щодо зобов’язань, які випливають з положень Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод громадян (1950 р.).