Державна виконавча служба в системі органів Міністерства юстиції України

• керує діяльністю відділу, видає накази відповідно до своїх повноважень;

• розподіляє обов’язки між працівниками відділу;

• здійснює контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державними виконавцями, перевіряє їх роботу;

• забезпечує дотримання працівниками відділу виконавчої та трудової дисципліни, накладає дисциплінарні стягнення на працівників відділу;

• вносить подання начальнику Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції про заохочення за успіхи в роботі державних виконавців;

• у встановленому порядку координує роботу відділу з іншими підрозділами управління юстиції та правоохоронними органами;

• розглядає звернення громадян і забезпечує їх перевірку;

• здійснює особистий прийом громадян;

• виконує рішення й інші дії відповідно до законів України;

• призначає на посаду і звільняє з неї державних виконавців;

• розглядає скарги на дії (бездіяльність) державних виконавців;

• вирішує питання про відвід державного виконавця;

• організовує навчання та підвищення кваліфікації державних виконавців;

• добирає кадри на посади державних виконавців;

• організовує роботу з резервом кадрів на заміщення вакантних посад державних виконавців.

Відділ державної виконавчої служби є юридичною особою, що має гербову печатку.

Обов’язки і права державних виконавців регламентовані ст. 5 Закону.

Державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання встановлених цим Законом рішень неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

• одержувати необхідні для здійснення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію;

• перевіряти виконання юридичними особами рішень стосовно боржників, які працюють у них;

• входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, здійснювати огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку, а також опечатувати;

• накладати арешт на майно боржника, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його у встановленому законодавством порядку;

• накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, у тому числі на кошти, що є на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах;

• використовувати за згодою власника нежилі приміщення, що є в комунальній власності, та інші приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспорт стягувача або боржника для перевезення майна;

• звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз’ясненням рішення, порушувати клопотання про зміни поряд-ку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення;

• звертатися до суду з поданням про розшук боржника або дитини;

• викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні;

• залучати до виконавчих дій понятих, інших осіб у встановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, у тому числі для оцінки майна;

• накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у передбачених законом випадках;

• здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством.

Вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у ст. 3 Закону рішень є обов’язковими для всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

Державному виконавцю у встановлений ним строк повинні бути надані безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

Невиконання законних вимог державного виконавця зумовлює відповідальність згідно зі ст. 6 Закону.

Державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконавчих дій, державний виконавець повинен роз’яснити їх права відповідно до вимог Закону.

Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у порядку, встановленому ст. 7 Закону.

Контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу Державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і керівник вищестоящого органу.

Нагляд за законністю виконавчого провадження здійснюють органи прокуратури в порядку, передбаченому ст. 8 Закону.

Учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі.

До виконавчих дій державним виконавцем у необхідних випадках залучаються поняті, а також працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки і піклування, інших органів і установ у порядку, встановленому ст. 10 Закону.

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем може бути фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником може бути фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші передбачені рішенням обов’язки або утриматися від їх вчинення).

У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожний з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.

У разі вибуття однієї зі сторін державний виконавець зобов’язаний своєю постановою замінити цю сторону її правонаступником, визначеним відповідно до закону. Для правонаступника всі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов’язкові тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив (ст. 11 Закону).

Сторони можуть реалізовувати свої права і обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників.

Особиста участь громадянина у виконавчому провадженні не позбавляє його права мати представника, за винятком випадку, коли боржник зобов’язаний згідно з рішенням вчинити певні дії особисто.

Неповнолітні й особи, які визнані судом недієздатними, здійснюють свої права і виконують обов’язки у виконавчому провадженні відповідно до вимог закону.

Якщо стороною виконавчого провадження є особа, визнана судом безвісно відсутньою, державний виконавець залучає до участі у виконавчому провадженні особу, яка є опікуном її майна.

Участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах наданих їм законом повноважень або через представників юридичної особи.

Повноваження представника мають бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог ст. 2 Закону.

У ст. 6 Закону України «Про Державну виконавчу службу» регламентується правовий статус державних виконавців.

Державні виконавці є державними службовцями.

Державним виконавцям видаються службові посвідчення єдиного зразка, який затверджується Міністром юстиції України.

Державний виконавець при виконанні службових обов’язків носить формений одяг, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Державний виконавець користується правами і виконує обов’язки, передбачені законом.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець зобов’язаний сумлінно виконувати службові обов’язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією та законами України.

Державним виконавцем може бути громадянин України, який має юридичну освіту, здатний за особистими і діловими якостями виконувати покладені на нього обов’язки. Начальником районного, міського (міста обласного значення), районного в місті відділу державної виконавчої служби призначається громадянин України з вищою юридичною освітою, що має стаж юридичної роботи не менше трьох років. Не можуть бути призначені на посаду державного виконавця особи, відносно яких існують обмеження, передбачені ст. 8 Закону України «Про державну виконавчу службу».

Державні виконавці призначаються на посаду і звільняються з неї начальниками районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Начальники районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби призначаються на посаду та звільняються з неї начальниками Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції за поданням начальників відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про державну виконавчу службу» директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, начальники відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі призначаються Міністром юстиції України.

Контроль за діяльністю державних виконавців здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі – через відповідні відділи державної виконавчої служби. Контроль за діяльністю державних виконавців здійснюють й інші державні органи в порядку, передбаченому ст. 10 Закону України «Про державну виконавчу службу».

Державні виконавці несуть дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому законом.

У разі вчинення державним виконавцем при виконанні службових обов’язків діяння, що має ознаки злочину чи адміністративного правопорушення, він підлягає кримінальній або адміністративній відповідальності в порядку, встановленому законом.

Шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам при виконанні рішення, підлягає відшкодуванню в порядку, передбаченому ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу».

Державний виконавець перебуває під захистом закону. Держава гарантує захист честі, здоров’я, гідності, житла, майна державних виконавців та членів їхніх сімей від злочинних посягань й інших протиправних дій.

Образа державного виконавця, опір, погроза, насильство та інші дії, які перешкоджають виконанню покладених на нього обов’язків, зумовлюють встановлену законом відповідальність (ст. 12 Закону України «Про державну виконавчу службу»).

Контрольні питання.

1. Які підрозділи входять у систему органів юстиції України?

2. Виконання яких основних завдань покладено на Міністерство юстиції України?

3. Основні функції Міністерства юстиції України.

4. Які повноваження має міністр юстиції України?

5. Структура центрального апарату Міністерства юстиції України.

6. Які основні завдання покладені на Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції?

7. Які основні функції виконують Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції?

8. Типова структура управління юстиції області.

9. Основні завдання та функції районних, районних у містах, міських (міст обласного призначення) управлінь юстиції.

10. Структура державної виконавчої служби і її основні завдання.

11. Правовий статус державного виконавця.

Поиск по сайту: