Оплата вчинюваних нотаріальних дій. Оплата вчинюваних нотаріальних дій регулюється ст.ст

Оплата вчинюваних нотаріальних дій регулюється ст.ст. 19 і 31 Закону, згідно з якими витрати в нотаріальному процесі становлять:

• державне мито, що стягується за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконкомами місцевих рад, а також за видачу дублікатів нотаріально посвідчених документів (ст. 19 Закону; Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито»);

• плата за вчинення приватними нотаріусами нотаріальних дій відповідно до ст. 31 Закону за домовленістю між нотаріусом і громадянином чи юридичною особою (у п. 1 Указу Президента України «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій» зазначено, що розмір такої плати не може бути менший за розмір ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії);

• оплата додаткових послуг правового характеру, які надають приватні нотаріуси, що стягується за домовленістю обох сторін (ст. 31 Закону);

• оплата фактичних витрат, пов’язаних з виїздом державного нотаріуса за межі нотаріальної контори для вчинення нотаріальних дій (п. 4 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито») та інші витрати (п. 93, 99, 157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Державне мито – це грошова сума, що стягується відповідно до закону в державний бюджет із заінтересованих осіб за вчинення відповідних нотаріальних дій. Розмір державного мита визначається відповідно до Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито».

Чинним законодавством передбачається звільнення окремих осіб від сплати державного мита (перелік таких осіб визначається ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»).

Державне мито за угодою, згідно з якою одна сторона звільняється від сплати державного мита, сплачується повністю другою стороною (якщо вона не звільнена від сплати мита).

Контрольні питання.

1. Поняття нотаріату в Україні, його завдання.

2. Правові засади нотаріальної діяльності. Значення Закону України «Про нотаріат» (1993 р.) у реформуванні нотаріальної діяльності.

3. Вимоги до посади нотаріуса.

4. Стажування осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю.

5. Кваліфікаційні комісії нотаріату, їх склад, повноваження.

6. Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю: порядок видачі, підстави для анулювання.

7. Права і обов’язки нотаріусів.

8. Організація діяльності державних нотаріальних контор.

9. Державний нотаріальний архів.

10. Приватна нотаріальна діяльність: порядок реєстрації і підстави для припинення. Страхова застава. Службове страхування.

11. Організація діяльності посадових осіб виконкомів місцевих рад щодо вчинення нотаріальних дій.

12. Роль управлінь юстиції щодо організації діяльності нотаріальних органів.

13. Українська нотаріальна палата, її завдання.

14. Поняття компетенції нотаріальних органів. Предметна компетенція.

15. Компетенція державних і приватних нотаріусів щодо вчинення нотаріальних дій.

16. Посвідчення заповітів і доручень, що прирівнюються до нотаріально посвідчених.

17. Територіальна компетенція нотаріальних органів.

18. Загальні правила вчинення нотаріальних дій.

19. Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій. Оскарження нотаріальних дій і відмови в їх вчиненні.

20. Оплата вчинюваних нотаріальних дій.

21. Нотаріальні акти. Нотаріальне діловодство.

Поиск по сайту: