Короткий словничок паронімів

Буття – перебування.

Виключення – винятковість.

Вимога – вимогливість.

Декларація – декларування.

Дія – діяльність.

Довіряти – завіряти.

Договір – зговір.

Законодавство – законотворчість.

Згода – погодженість.

Обмеження – обмеженість.

Організований – організаторський.

Прийомний – приймальний – прийнятний.

Продукт – продукція.

Рекомендаційний – рекомендований.

Технічний – технологічний.

Угода – згода.

Укладати – складати.

Отже, серед лексичних помилок і недоліків найпоширеніші ті, що стосуються:

1) уживання слів у невластивому для контексту значенні: заважати вчитися (а не мішати вчитися), ставитися до неї з повагою (а не відноситися до неї з повагою);

2) уживання слів-паразитів, які засмічують особливо усне мовлення і заважають зрозуміти висловлену думку: ну, значить, взагалі, от, так би мовити, знаєте, розумієте, також, так сказати, га, ага, як це, тобто;

3) уживання ненормативних слів, жаргонізмів, які мають знижений, згрубілий колорит і перебувають поза літературною нормою: говорити (а не гавкати), обманювати (а не брехати), продати (а не загнати), доносити комусь (а не капати), міліціонери (а не менти);

4) уживання лайливих і вульгарних слів, недопустимих з погляду літературної норми та етикетних правил: чорт візьми, холера ясна, паскудний, дурепа та інші;

5) уживання росіянізмів: праска (а не утюг), їдальня (а не столова), наступний (а не слідуючий)та інші;

6) перенасичення тексту чужомовними запозиченнями, зловживання іншомовними словами, які в українській мові мають свої відповідники: перевезення (а не транзит), товариство (а не корпорація), особливий (а не ексклюзивний), добірні сорти (а не елітні сорти), найкраща ціна
(а не оптимальна ціна), відпочинок (а не вікенд), циркове видовище (а не циркове шоу). М. Рильський казав, що без іншомовних слів у культур­ному мовленні не обійтись. Але варто вживати їх тільки тоді, коли вони справді доконче потрібні – і, безумовно, у властивому для них значенні;

7) уживання тавтології – невиправданого повторення однокореневих слів: виконати роботу (а не зробити роботу), осінній день (ане осінній день осені), свято (а не святкове свято);

8) уживання зайвих слів (плеоназму, тобто багатослів’я): кожна хвилина дорога (а не кожна хвилина часу дорога), будемо знайомитися (а н е будемо вперше знайомитися);

9) сплутування паронімів: моя домашня адреса (а не мій домашній адрес), дружна група (а не дружня група);

10) порушення фразеологічної точності: мова про (а не мова йдеться); брати участь (а не прийматиучасть);дослівний переклад іншомов­них висловів, які в українській мові мають свої відповідники: збоже­воліти (а не зійти з розуму), незнання точного значення фразеоло­гізму, його слововживання: Це була лебедина пісня для цих підлітків-злочинців.

Питання 2. Словники синонімів і паронімів: правила користування.

Лексикографія - це наука, яка збирається збиранням слів якої-небудь мови, їх систематизацією та укладанням словників.

Словники відображають культуру мови народу і сприяють її нормалізації. Вони є багатим джерелом її вивчення, зокрема правил написання, вимови, добору слів. Видатний поет і вчений М.Рильський, підкреслюючи важливість словників, писав:

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля.

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля.

Словники поділяються на дві основні групи:

1. Енциклопедичні (у цих словниках пояснюється не значення слів, а зміст і характер предметів та різних явищ);

2. Лінгвістичні (предметом пояснення в цих словниках є слово): перекладні, тлумачні, термінологічні, етимологічні, історичні, орфографічні, іншомовних слів, діалектологічні, словники мови творів окремих письменників.

Поиск по сайту: