Російською мовою - Українською мовою

подготовиться к (чему) - підготуватися до (чого)

стремиться к (чему) - прагнути до (чого)

предупреждать о (чем) - попереджати про (що)

думать о (чем) - думати про (що)

забота о (чем) - піклування, турбота про (що)

4. Помилки при вживанні однорідних членів речення. Науковому текстові властиві логічність, послідовність викладу, в ньому витримано ієрархію підпорядкування понять. Тому тут ставляться досить жорсткі вимоги до однорідного ряду, у якому ці логічні зв'язки особливо виразні.

У ролі однорідних не повинні виступати слова, що виражають родові (ширші) та видові (вужчі) питання.

Напр.: Було посіяно зернових всього 500 га, бобових 50 га, ячменю 40 га. Однорідний ряд побудований неправильно, треба: Було посіяно зернових 540 га, у тому числі ячменю 40 га і бобових 50 га.

Не можна будувати однорідного ряду зі слів, значення яких у чомусь збігаються або перехрещуються, наприклад: Було закуплено нову апаратуру, вимірювальні прилади і пристрої на суму 14000 гри (тут значення виділених слів частково збігаються).

У наукових текстах не слід вживати як однорідні ті слова, що виражають різнопланові тематично не пов'язані поняття.

5. Потребує особливої уваги сполучуванність слів. Неправильно побудовано речення: У постанові висловленні висновки і побажання, які колектив повинен врахувати у своїй подальшій роботі, проте лише побажання можна висловити, а висновки - зробити; а цього в реченні не враховано.

6. Надуживання віддієслівних іменників на -нн(я). Віддієслівні іменники на -ння,-ття не властиві українській мові. Замість віддієслівних іменників на - нн (я) доцільно вживати:

§ неозначену форму дієслів, наприклад: для прогнозування необхідно - щоб спрогнозувати; братися до виконання - братися виконувати:,

§ особові форми дієслова: при записуванні результатів дослідження виявилося - коли записували результати дослідження, виявилося;

§ дієприслівникові звороти: при досліджуванні цього питання вони забули найголовніше - досліджуючи це питання, вони забули найголовніше.

7. Неправильне оформлення додатка та обставини. Обтяжують речення додатки та обставини, позначені словосполукою з двох віддієслівних іменників, перший з яких ведення/проведення, виконання, здійснення, забезпечення, реалізація тощо. Аналогічно розщепленим присудкам семантику такої словосполуки передає тільки другий віддієслівний іменник. Тому перший зазвичай можна взагалі опустити: забезпечити проведення тестування - забезпечити тестування; під час виконання вимірювання - під час вимірювання.

8. Помилки вживання дієслівних форм на -но, -то.

Є дві типові помилки вживання дієслівних форму форм на -но,-то:

§ Дієслівні форми на -но,-то не можна вживати, коли з логічних причин узагалі не може бути діяча. Наприклад: Дослідники збирали зразки диких рослин, якими вкрито цілинний степ (неправильно) - Дослідники збирали зразки диких рослин, якими вкритий цілинний степ (правильно).

§ Введення в речення діяча у формі іменника чи займенника в орудному відмінку. Наприклад: Закон прийнято Верховною Радою. Орудний відмінок тут неможливий ані з логічних, ані з граматичних причин. Ці конструкції передають поняття "хтось зробив" і тому не можуть містити логічного діяча. Дієслівні форми на -но,-то незмінні, вони не мають закінчення, яке б указувало на особу-діяча. Наведену вище помилкову конструкцію треба перебудувати в активну: Верховна Рада прийняла Закон. Але якщо ми хочемо наголосити саме на події, не вказуючи, хто це зробив, то можна, вилучивши діяча, залишити присудок у формі на -но,-то, наприклад: Закон прийнято.

9. Не властиві українській мові пасивні конструкції. На штучність і неприродність таких пасивних конструкцій в українських текстах наголошували відомі мовознавці О. Курило, К. Городенська, Н. Непийвода, О. Сербенськата інші. Вони радять будувати речення природно - об'єкт повинен бути додатком, а присудок описувати дію, спрямовану на додаток. На відміну від активних конструкцій пасивні завжди мають підмет.

В українській мові функціонують три форми пасивного стану:

§ форми, утворені за допомоги постфікса -ся від дієслів недоконаного виду;

§ пасивні дієприкметники, утворені від дієслів дійсного способу доконаного і недоконаного виду;

§ віддієприкметникові предикативні форми на -но,-то.

Наприклад:

Неправильно: обсяги робіт визначаються (ким?) замовником; (ким?) нами надсилаються Вам зауваги до стандарту.

Правильно: обсяги робіт визначає (хто?) замовник; надсилаємо (кому?) Вам зауваги до стандарту.

У наукових і фахових текстах треба усувати не властиві українській мові пасивні конструкції, заміняючи їх, де це можливо, на активні. Активна конструкція - це конструкція, у якій присудок описує дію, спрямовану на об'єкт, що в реченні є додатком: Кожен метод знаходить своє втілення у певній системі конкретних дій дослідника;

10. Не властиві українській мові дієприкметникові звороти з діячем в орудному відмінку.

Наприклад:

Неправильно: отримані (ким?) дослідниками результати мали велике наукове значення; зразки випробувані за методикою, попередньо розробленою (ким?) науковцями

Правильно: результати (кого?) дослідників мали велике наукове значення; результати, що їх отримали (хто?) дослідники, мали велике наукове значення.

11. Поєднання дієприкметникових зворотів з підрядними частинами.

Типовою помилкою є поєднання в одній конструкції підрядної частини з дієприкметниковим зворотом: результати, які (що) одержані в лабораторії, можна використовувати. У таких випадках правильно вживати або дієприкметниковий зворот, або підрядну частину:

§ результати, одержані (що їх одержали, що їх одержано) в лабораторії, можна використовувати;

§ одержані в лабораторії результати можна використовувати.

Питання 3. Просте і складне речення.

Речення – це осмислене сполучення слів або окреме слово, граматично і інформаційно оформлене як відносно закінчена цілісність. Речення є основною одиницею спілкування. Тільки оформивши слова в речення, ми можемо сказати щось іншій людині.

В усній мові на початок і кінець речення вказує відповідна інтонація, На письмі на початок речення вказує велика буква, на кінець – крапка.

Головні члени речення: підмет, присудок – це синтаксичний центр речення, навколо якого об’єднуються всі другорядні члени речення (додаток, означення, обставини).

Наприклад: Усі мовні норми характеризуються системністю, стабільністю, історичною та соціальною обумовленістю.

Простим називається речення, в якому є тільки один синтаксичний центр (підмет, присудок): Інтерес до коренів української мови існував у всі часи.

Види простих речень:

Поиск по сайту: