Система видатків бюджету

Аналогічно до розподілу доходів бюджету на доходи державного і місцевих бюджетів, видатки також поділяються на видатки державного і місцевих бюджетів.

Видатки державного бюджету – це витрати країни на загальнодержавному рівні, які необхідні для виконання державою її функцій. Ці витрати визначають економічні відносини, на основі яких здійснюється використання централізованих коштів за напрямами, визначеними законодавством України.

Основними факторами, які обумовлюють використання бюджетних коштів, є:

1) необхідність утримання державних установ;

2) рівень розвитку регіонів держави;

3) зв’язок видатків державного бюджету з видатками місцевих бюджетів;

4) форми бюджетного фінансування.

Система бюджетного фінансування включає принципи, форми та методи надання бюджетних коштів суб’єктам господарської діяльності.

Основними принципами бюджетного фінансування є:

1. Принцип плановості означає, що витрати з державного бюджету визначаються законом про державний бюджет України на кожен рік, а обсяг витрат з місцевих бюджетів ухвалюється рішенням сесії відповідної місцевої ради.

2. Принцип цільового спрямування коштів передбачає, що кошти плануються, виділяються та використовуються на суворо визначені цілі та заходи відповідно до затверджених фінансових планів.

3. Принцип безповоротності фінансування державних витрат полягає в тому, що надані кошти з бюджету відповідним бюджетним підприємствам, організаціям та установам, не повертаються ними до бюджету.

4. Принцип безоплатності бюджетного асигнування означає, що за користування бюджетними коштами відповідне підприємство, організація чи установа не сплачує ніяких відсотків.

5. Принцип ефективного використання коштів передбачає одержання суспільно необхідного результату за мінімальних витрат фінансових ресурсів.

6. Принцип поєднання власних та бюджетних джерел фінансування полягає в тому, що при визначенні обсягу фінансування держава та органи вищого рівня влади враховують наявність власних коштів, можливість одержання банківського кредиту, і тільки тоді, коли неможливо покрити витрати з зазначених джерел, використовують бюджетне або відомче фінансування.

7. Принцип здійснення постійного контролю – це контроль за всіма виробничими, господарськими і фінансовими операціями при фінансуванні державних витрат.

Щодо форм бюджетного фінансування, то використовують такі форми: кошторисне фінансування, державне фінансування інвестицій, позики з державного бюджету підприємствам, державні дотації.

Кошторисне фінансування – це забезпечення державними грошовими коштами установ і організацій соціально-культурної сфери, оборони, органів державної влади, які одержують кошти на своє утримання з бюджету на підставі фінансових документів – кошторисів. Так здійснюється фінансування майже всієї бюджетної сфери, до якої належать соціально-культурні установи і заходи, фундаментальні дослідження, національна оборона, правоохоронна діяльність і органи безпеки, судова система й органи прокуратури України, утримання законодавчої і виконавчої влади держави.

Державне фінансування інвестицій передбачає фінансування відповідно до бюджетної класифікації видатків будівництва й архітектури, а також державне інвестування основних об’єктів економічного і соціального розвитку України.

Позики з державного бюджету підприємствам – це фінансова підтримка державних та інших підприємств, в яких понад 50 % майна належить державі. Ця допомога здійснюється з бюджетних асигнувань, в основному, на поворотній основі під затверджені проекти використання коштів, що надаються державою.

Державні дотації – це форма бюджетного фінансування, яка застосовується при фінансуванні планово-збиткових підприємств, організацій і установ, які надають послуги або виробляють необхідні товари, витрати на виробництво яких перевищує ціну продажу.

Форми бюджетного фінансування визначаються економічними умовами, в яких перебуває держава. Зміна цих умов спричиняє зміну форм бюджетного фінансування та застосування бюджетних коштів.

Щодо методів бюджетного фінансування, то нині в Україні застосовується два методи бюджетного фінансування:

1. Метод єдиного казначейського рахунку, який використовується для фінансування заходів з державного бюджету України. Це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків на відповідних балансових рахунках, з яких органи Державної казначейської служби України здійснюють платежі безпосередньо суб’єктам господарської діяльності.

2. Метод перерахування бюджетних коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів передбачає, що відповідно до бюджетного розпису фінансові органи перераховують кошти з бюджету головним розпорядникам коштів на їх рахунки відповідно до кошторису.

Детальніше на формах та методах фінансування зупинимося у шостому розділі

Видатки місцевих бюджетів відображають ті самі соціально-економічні відносини, що й видатки державного бюджету, але на місцевому рівні і з урахуванням регіональних особливостей.

Специфічність напрямів видатків залежить від таких факторів:

· рівня місцевого бюджету;

· особливостей інфраструктури;

· фінансових можливостей адміністративно-територіальних одиниць;

· участі адміністративно-територіальних одиниць у загальнодержавних та регіональних програмах;

· необхідності розв’язання актуальних місцевих проблем.

Склад видатків місцевих бюджетів визначається таким чином:

1) фінансування установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров’я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення та соціального захисту населення, що знаходяться у підпорядкуванні відповідних місцевих органів виконавчої влади; а також соціально-культурних заходів відповідно до покладених на ці органи влади функцій;

2) утримання місцевих органів державної влади та самоврядування;

3) фінансування підприємств і господарських організацій, що входять до складу місцевого господарства, природоохоронних заходів;

4) інші заходи, що фінансуються відповідно до законодавства України з місцевих бюджетів.

Місцеві бюджети виконуються відповідними місцевими органами влади згідно з цілями й обсягами, що затверджені відповідними радами. Місцеві ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів та визначають напрями їх використання.

У цілому класифікація видатків бюджету має деякі особливості, а саме: існує три ознаки класифікації видатків бюджету: функціональна, економічна і відомча.

Функціональна структура складається відповідно до основних функцій держави. Функції, що виконує держава, можна поділити на три категорії:

1. Державні послуги державного призначення – це діяльність державних органів, непов’язана з наданням послуг окремим особам чи господарським формуванням.

2. Суспільні та соціальні послуги.

3. Державні послуги, пов’язані з економічною.

Економічна класифікація видатків бюджету пов’язана з економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються дані видатки.

За економічною класифікацією видатки поділяють на поточні та капітальні. До поточних видатків належать видатки на товари і послуги, а саме: оплата праці працівників бюджетних установ, нарахування на заробітну плату, придбання предметів і матеріалів, видатки на відродження, оплата послуг з утримання бюджетних установ, оплата комунальних послуг та електроенергії, дослідження та розробка державних програм, виплата відсотків, субсидії та поточні трансфертні виплати.

До капітальних видатків належать: платежі щодо придбання капітальних активів, стратегічні і надзвичайні запаси товарів, землі, нематеріальних активів, або невідкладні платежі, що передають отримувачам з метою придбання ними схожих активів, компенсації витрат, пов’язаних з руйнуванням чи ушкодженням основних фондів. До них відносяться: придбання основного капіталу, створення державних запасів і резервів, придбання землі і нематеріальних активів, капітальні трансферти.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів, на основі якого Державна казначейська служба України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Розпорядниками бюджетних коштів називаються керівники установ та організацій, які одержують у своє розпорядження бюджетні асигнування.

Бюджетні асигнування – це планові суми бюджетних коштів, в межах яких можуть проводитися видатки з бюджету

Існує три рівні розпорядників бюджетних коштів для державного бюджету – головні другорядні і розпорядники коштів третього рівня; і два рівні розпорядників бюджетних коштів для місцевих бюджетів – головні і розпорядники коштів третього рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів по державному бюджету є міністри та керівники інших центральних відомств, а по місцевих бюджетах – керівники управлінь, відділів обласних, міських і районних рад або голови відповідних рад. До другорядних розпорядників бюджетних коштів відносяться керівники підвідомчих міністерствам, відомствам органів управління, яким підпорядковані окремі підприємства, організації та установи. Розпорядниками коштів третього рівня є керівники установ, організацій, підприємств, які підвідомчі головним або другорядним розпорядникам коштів.

Класифікація фінансування бюджету визначає джерела одержання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту, а також демонструє використання коштів профіциту бюджету.

Класифікація фінансування бюджету складається з: фінансування за типом кредитора, тобто за категоріями кредиторів або власниками боргових зобов’язань; фінансування за типом боргових зобов’язань, що відображає заходи, які використовуються ля фінансування дефіциту або розподілу фінансових ресурсів, що утворені внаслідок бюджетного профіциту.

Класифікація боргу систематизує інформацію за типом кредитора та за типом боргового зобов’язання з розподілом на внутрішній та зовнішній борги.

Питання для контролю знань студентів

1. Які принципи бюджетної системи Ви знаєте? Назвіть їх та охарактеризуйте.

2. Дайте визначення поняттю «бюджетна класифікація».

3. Охарактеризуйте класифікацію видатків бюджету.

4. Чим відрізняється загальний та спеціальний фонд бюджету?

5. В чому полягають особливості організації бюджетного процесу в Україні?

Поиск по сайту: