Види невизначеностей

Рис. 7.2 - Види невизначеностей

За часом виникнення невизначеності розподіляються на ретроспективні, поточні і перспективні. Необхідність урахування фактора часу при оцінці економічної ефективності прийнятих рішень обумовлена тим, що як ефект, так і витрати можуть бути розподілені в часі. Рівні за величиною витрати, по-різному розподілені в часі, забезпечують неоднаковий корисний результат того чи іншого виду (економічний, соціальний і ін.)

По факторах виникнення невизначеності підрозділяються на економічні (комерційні) і політичні. Економічні невизначеності обумовлені несприятливими змінами в економіці підприємства або в економіці країни, до них відносяться: невизначеність ринкового попиту, слабка передбачуваність ринкових цін, невизначеність ринкової пропозиції, недостатність інформації про дії конкурентів і т.д. Політичні невизначеності обумовлені зміною політичної обстановки, що впливає на підприємницьку діяльність. Ці види невизначеності пов'язані між собою, і часто на практиці їх досить важко розділити.

Природна невизначеність описується сукупністю факторів, серед яких можуть бути: кліматичні, погодні умови, різного роду перешкоди (атмосферні, електромагнітні й ін.).

Наступним видом невизначеності є невизначеність зовнішнього середовища. При економічному аналізі підприємницької діяльності вводяться поняття зовнішнього і внутрішнього середовища. Внутрішнє середовище включає фактори, обумовлені діяльністю самого підприємця і його контактів. Зовнішнє середовище представлене факторами, що не пов'язані безпосередньо з діяльністю підприємця і мають більш широкий соціальний, демографічний, політичний і інший характер.

Особливий вид невизначеності має місце при наявності конфліктних ситуацій, у якості яких можуть бути: стратегія і тактика осіб, що беруть участь у тому чи іншому конкурсі, дії конкурентів, цінова політика олігополістів і т.д.

Відособлену групу складають задачі, у яких розглядаються проблеми незбіжних інтересів і багатокритеріального вибору оптимальних рішень в умовах невизначеності. Наявність невизначеностей значно ускладнює процес вибору оптимальних рішень і може призвести до непередбачених результатів. На практиці, при проведенні економічного аналізу, у багатьох випадках намагаються не бачити зазначеного «зла», викликаного фактором невизначеності і діють (приймають рішення) на основі детермінованих моделей. Інакше кажучи, передбачається, що фактори, які впливають на прийняті рішення, відомі точно. На жаль, дійсність часто не відповідає таким представленням. Тому політика вибору ефективних рішень без урахування неконтрольованих факторів у багатьох випадках призводить до значних втрат економічного, соціального й іншого змісту.

У схемі, наведеній на рис. 1.2, показано, що джерелом неви­значеності може виявитись кожен елемент і канал зв'язку між до­сліджуваними елементами. Розрізняють основні види невизначе­ності, породжені прямими зв'язками у процесі дослідження, моделювання та управління системою (об'єктом), та другорядні, що відображають зворотні дії та ефекти. Кожен з цих видів неви­значеності породжує комплекс притаманних йому проблем і по­требує сукупності методів для його аналізу.

Рис. 1.2. Джерела невизначеності

Позначення: Основні джерела невизначеності (—>):

1 1 — система (об'єкт) та її підсистеми;

2 — вплив середовища на систему;: 3 — інформація про систему та середовище;

— суб'єкт дослідження;

— процес концептуалізації інформації, одержаної суб'єктом дослідження;
' • б — модель системи (об'єкта);

— сприйняття суб'єктом управління моделі системи;

— суб'єкт управління (суб'єкт ризику);

— керовані дії на систему.

І? Другорядні джерела невизначеності (>):

— вплив системи на середовище;

— вплив суб'єкта дослідження на систему і середовище;
1,12'— вплив моделі системи на суб'єкт дослідження;

ІДЗ -^ взаємодія суб'єкта дослідження та суб'єкта управління; 44 — вплив системи та середовища на суб'єкт управління.

Якщо в системі управління відсутня однозначна відповідність між вихідною та кінцевою керованою інформацією, то говоритимемо, що в системі управління діє чинник інформаційної невизначеності. Поняття інформаційної невизначеності не суперечить усталеній термінології, а лише уточнює її стосо­вно соціально-економічних систем управління. Однак тут слід зазначити, що в більшості наукових праць поняття невизначе­ності пов'язується з поняттям імовірності. Основна умова роз­рахунку ймовірнісних характеристик деякого випадкового про­цесу пов'язується з можливістю проведення досить великої кі­лькості статистичних випробувань. Можливість про­ведення таких випробувань у соціально-економічних системах обмежена.

По-перше, ці об'єкти перебувають в умовах, що безперервно змінюються, і самі вони інтенсивно змінюються. При цьому характер і напрям змін не завжди можуть бути точно оцінені експе­риментаторами.

По-друге, до складу об'єктів входять люди. Як окремі люди, так і колективи людей мають систему власних цілей, що можуть не збігатися з цілями експериментаторів. Наявність суперечностей у цілях веде до того, що об'єкт може протидіяти проведенню експериментів, а у разі їх здійснення навчатися і змінювати свою поведінку для більш успішного досягнення своїх цілей.

По-третє, соціально-економічні об'єкти тісно пов'язані із зовнішнім середовищем, їхня поведінка зале­жить від поведінки багатьох інших об'єктів, множини чинників, які можуть мати і неекономічний характер.

Невизначеність вноситься у процес формування керуючої ін­формації через інформаційні компоненти. Їх роль у такому про­цесі визначає специфіку впливу невизначеності: відповідних ком­понентів на невизначеність системи управління в цілому. Так, невизначеність цілей не дає можливості системі управління одно­значно оцінювати переваги виникаючих ситуацій. Система уп­равління виявляється неспроможною здійснити повністю раціо­нальний, формально-оптимальний вибір найкращого з існуючих в її розпорядженні варіантів поведінки. Невизначеність системи моделей не дозволяє однозначно формувати послідовність при-чинно-наслідкових зв'язків. Відповідно система управління не має можливості точно і однозначно передбачити всі суттєві для неї наслідки різних подій, зокрема відносно повні наслідки влас­них команд. Невизначеність первісної інформації не дає змогу однозначно оцінювати реальну ситуацію на об'єкті управління і в зовнішньому середовищі. Суб'єкт управління не може бути впе­вненим ні в тому, що оцінювання правильне, ні в тому, що воно повне.

Підприємство на підставі прогнозування, оцінки та вибору значень найсуттєвіших зовнішніх чинників (всі їх урахувати неможливо) намага­ється визначити свій вектор розвитку, що забезпечує її вижи­вання в довгостроковій перспективі. Даний вектор є основною загальною метою компанії (фірми, підприємства) чи її місією. Остання деталізує статус компанії в зовнішньому середовищі і забезпечує напрям та орієнтири для визначення цілей і стратегій. Існування головної цілі не виключає існу­вання багатьох часткових цілей, які деталізують її і стосуються різних аспектів функціонування (розвитку) компанії (оцінки рі­зних стратегій). Отже, можна говорити про такі цілі, як розши­рення частки компанії (підприємства) на ринку, мінімізація за­трат на конверсію (технічне переозброєння), впровадження но­вітніх технологій створення іміджу виробника якісної продукції (послуг) тощо.

Цілі (критерії) на будь-якому рівні їх ієрархічної структури нерідко суперечать одна одній, що обумовлює відповідний ризик, пов'язаний з багатокритеріальністю. Очевидно, що обрані методи стосовно вибору цілей перевіряються і вдосконалюються на під­ставі зворотного зв'язку після реалізації прийнятих рішень у процесі прогнозування (планування) діяльності, моніторингу і контролю та аналізу одержаних результатів.

Із викладеного можна дійти такого висновку, що необхідно одночасно розрізняти і враховувати декілька типів невизначенос­ті, їх спільний вплив (суперпозицію) та зумовлений ними еконо­мічний ризик, а саме:

1) невизначеність цілей та критеріїв;

2) неоднозначність оцінок, прогнозів розвитку економічного середовища (станів економічного середовища);

3) невизначеність дій конкурентів;

4) брак часу для прийняття науково обґрунтованих рішень;

5) брак даних, зокрема, числових (кількісних), необхідних для обчислень випадкових показників (параметрів), які беруться до уваги у прийнятті рішень.

Отже, причини невизначеності різноманітні: випадковий характер науково-технічного прогресу; випадкові помилки у прогнозуванні; динамічні зміни внутрішніх і зовнішніх умов розвитку економіки; неминучі похибки у аналізі складної системи «при­рода — суспільство — людина»; імовірний та (чи) розпливчастий характер важливих економічних параметрів (врожайність сільсько­господарських культур, запаси корисних копалин, погодні умови тощо); розвиток та розширення творчості працездатного насе­лення; необхідність проектування потужних інформаційних по­токів.

Розглядаючи невизначеність, яка є найбільш характерною причиною ризику в економічній діяльності, необхідно відзначити, що виділення і вивчення її стосовно процесу економічного, комерційного, управлінського, фінансового й іншого видів діяльності є вкрай необхідним, оскільки при цьому відображається практична ситуація, коли немає можливості здійснювати перераховані види діяльності в умовах, які не можуть бути однозначно визначені.

У літературі існують різні формулювання терміна «невизначеність». Найбільш повним є наступне формулювання. Невизначеність — це неповне або неточне представлення про значення різних параметрів у майбутньому, породжуваних різними причинами і, насамперед, неповнотою або неточністю інформації про умови реалізації рішення, у тому числі пов'язаних з ними витратами і результатами. Невизначеність, пов'язана з можливістю виникнення в ході реалізації рішення несприятливих ситуацій і наслідків, характеризується поняттям ризику.

З погляду на імовірність випадання подій невизначеність можна підрозділити на три види: повна невизначеність, повна визначеність, часткова невизначеність.

Повна визначеність характеризується близькою до нуля прогностичністю Р_t настання події, що математично виражається співвідношенням

,

де t— час;

t_k— кінцевий час прогнозування події.

Повній визначеності відповідає близька до одиниці прогнозованість подій, тобто

.

Це можливо насамперед у тих випадках, коли при вирішенні задачі в умовах невизначеності визначається з якоюсь імовірністю оптимальне рішення і з заздалегідь відомою імовірністю (звичайно рівною 0,9 — 0,99) знаходиться довірчий прогнозований інтервал, який дозволяє прогнозувати не тільки свою стратегію на ринку, а тенденції розвитку і т.ін.

Часткова невизначеність відповідає таким подіям, прогностичність яких лежить у межах від 0 до 1, що визначається нерівністю

В умовах об'єктивного існування ризику і пов'язаних з ним фінансових, моральних і ін. втрат виникає потреба у визначеному механізмі, що дозволив би найкращим з можливих способів з погляду поставлених підприємцем (фірмою) цілей враховувати ризик при прийнятті і реалізації господарської діяльності.

Поиск по сайту: