Система невизначеностей

Невизначеність трактується не тільки у розумінні відсутнос­ті вичерпного знання, а й як постійна змінюваність умов, транс­формація, швидка та гнучка переорієнтація виробництва, дії конкурентів, зміна кон'юнктури ринку тощо.

Особлива увага в науковій літературі присвячується невизна­ченості зовнішнього середовища щодо об'єкта дослідження, ко­тра є функцією від достовірності інформації та, як наслідок, фу­нкцією від достовірності прогнозованих змінних і параметрів. Пропонується характеризувати зовнішнє середовище з огляду на нестабільність за такими ознаками:

Ø буденність (повторюваність) подій: 1) буденні (котрі відбуваються досить часто); 2) несподівані (але такі, котрі мали місце в минулому); 3) абсолютно несподівані; 4) новітні (котрі практично не мають аналогів у попередніх періодах);

Ø темпи зміни дій (подій), тобто залежність між швидкістю пе­ребігу подій і реакцією підприємства (фірми) на ці дії (події). За цією класифікаційною ознакою події можна класифікувати як: 1) події, перебіг яких повільніший, ніж підприємство реагує на них; 2) події, швидкість перебігу котрих збігається (наближено) зі швидкістю ре­агування підприємства; 3) події, швидкість перебігу котрих перевищує швидкість реагування на них з боку підприємства.

Вплив суб'єкта управління на керований об'єкт може ефективно відбуватися лише за умови обміну інформацією між ними (прямих і зворотних зв'язків). Отже, невизначеність в управлінській діяль­ності з погляду якості інформації може виникнути на етапі: збору інформації; обробки та аналізу інформації; прийняття управлінсь­ких рішень на підґрунті зібраної та обробленої інформації.

Підприємства функціонують за умов конкурентної боротьби, котра пов'язана з постійними змінами на ринку, що потребує:

v збільшення обсягів аналітичного матеріалу та використання сучасних (дедалі складніших, адекватних складності об'єктів і процесів) економіко-математичних моделей та методів;

v проведення моніторингових досліджень ринку і зіставлення існуючої стратегії менеджменту і маркетингової стратегії з про­блемами ринку;

v широкого використання сценарного аналізу та імітаційного моделювання в процесах планування діяльності підприємств.

У процесі здійснення управлінської діяльності на рівні під­приємства важливо враховувати невизначеність, котра виникає внаслідок:

ü невизначеності щодо встановлення планового періоду, на який розробляється стратегія розвитку підприємства;

ü невизначеності щодо формування цілей підприємства у ви­борі пріоритетів у поставлених цілях, що зумовлюється великою кількістю цілей;

ü похибок в оцінках поточного стану справ усередині підпри­ємства та його положення на ринку, котрі, в свою чергу, можуть бути наслідками низки причин об'єктивного та суб'єктивного характеру — невичерпної й недостовірної інформації щодо пер­спектив розвитку даного підприємства та ринку в цілому, а та­кож рішень, що прийняті на підставі цієї інформації;

ü можливих збоїв у ході розробки стратегії, розвитку підприємства, а також процесі її реалізації;

ü невизначеності у ході контролю та оцінювання результатів діяльності підприємства тощо.

Прийняття рішень за умов невизначеності характеризується тим, що неможливо однозначно передбачити їх наслідки. Тобто розглядувані варіанти будь-якої економічної діяльності є варіан­тами з різним (за величиною) рівнем сподіваного прибутку і характеризуються різною ймовірністю (об'єктивною чи суб'єктивною), що цей прибуток буде досягнуто власне на цьому сподіваному рівні. Така непевність призводить до того, що прибуток стає випадковою величиною, деяку характеристику якої можна максимізувати лише за умови прийняття низки гіпотез та коли у підприємця (менеджера) наявна певна схильність (несхильність) до ризику як міри (ступеня)невизначеності.

Причини виникнення невизначеності та зумовленого нею ри­зику поділяються на три групи.

Перша група. Більшість пов'язаних з економікою процесів є принципово інде термінованими, наприклад, науково-технічний прогрес, про розвиток якого неможливо зробити точ­ний прогноз. Важко передбачити також різні природні явища, зміни клімату, розвиток смаків споживачів тощо.

Друга група. Можна говорити про економічно оптимальну непо­вноту інформації, бо нерідко доцільніше працювати з неповною ін­формацією, ніж збирати вкрай дорогу практично повну інформацію. До цієї групи можна віднести і неповноту інформації, зумовлену обмеженістю потужностей для її обробки, бо ця обмеженість пояс­нюється економічними причинами. Сюди ж відносять і неточності, що виникають внаслідок наближених методів оцінки даних, напри­клад, вибіркові спостереження та експертні оцінки. Зменшення цих неточностей теж потребує певних додаткових затрат.

Третя група. Існує «організована» невизначе­ність або асиметрія інформації. Вона спричинена тим. що нерід­ко деякі економічні агенти вважають доцільним приховувати де­яку частину інформації з економічних, політичних чи інших причин. Наприклад, надто важко прогнозувати можливості зов­нішньоторговельних операцій із стратегічними товарами, інколи керуючому органу управління важко оцінити можливості та зу­силля підлеглих підрозділів, і навпаки.

Невизначеність ситуації характеризується тим, що вона зале­жить від багатьох змінних чинників, контрагентів, дії яких немо­жливо передбачити з прийнятною точністю. На підвищення сту­пеня ризику впливає також і відсутність (неоднозначність) чітко визначених цілей і критеріїв їх оцінки, зрушення в суспільних потребах і споживчому попиті, непередбачувана поява нових технологій і техніки, зміна кон'юнктури світового ринку, коригу­вання траєкторії руху економіки з політичної необхідності, непередбачуваність природних явищ тощо.

Методологічні аспекти, пов'язані з існуванням невизначеності у прийнятті рішень, ґрунтуються на фундаментальній гносеоло­гічній проблемі пізнавальності оточуючого середовища. В сучас­ній науково-економічній літературі під не­визначеністю, яка породжує ризик, розуміють передусім ситуацію, коли більшою чи меншою мірою відсутня інформація про структуру та можливі стани як об'єкта дослідження і прийняття рішень, так і оточуючого його середовища. Росій­ський учений Е. Пестель пише: «Часто вважають, що невизначе­ність виникає тоді, коли відсутня вичерпна інформація (брак ін­формації) або, в більш широкому плані, брак знань про предмет дослідження. Це дійсно так, але коли йдеться про світову про­блематику або про світову систему, пов'язану з елементами люд­ського мислення та діяльності, то це ще не все... У таких систе­мах є ще й елемент внутрішньої невизначеності. Він виникає тому, що тут майбутнє залежить від рішення (вибору), яке ще тільки повинно здійснитись. Це фундаментальний принцип, який нагадує фізичний принцип невизначеності Гейзенберга».

Невизначеність — фундаментальна характеристика недостат­ньої забезпеченості процесу прийняття економічних рішень знаннями стосовно певної проблемної ситуації. Невизначеність можна трактувати та деталізувати як: недостовірність (ефект «марева»), неоднозначність (ефект «нечіткості», «розпливчастос­ті»). Вони, в свою чергу, можуть бути деталізованими (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Ієрархія видів невизначеності

Так, зокрема, невідомість свідчить про повну або часткову відсутність інформації щодо певної проблем­ної ситуації. Причинами цього можуть бути також неповнота ін­формації, неструктурованість, неінтерпретованість, несприйнят­ливість, що суттєво ускладнює процес прийняття раціональних рішень. Неповнота свідчить про нестачу доступної для реєстрації і необхідної для розв'язку тієї чи іншої задачі інформації, що ха­рактеризує відповідну проблемну ситуацію. Неінтерпретованість демонструє відсутність однозначної відповідності між якісними та кількісними складовими інформаційної множини, наприклад, між економічними показниками певного об'єкта (проекту) та чис­ловими значеннями цих показників. Неструктурованість ускладнює чи практично виключає доступ (тобто використання) до відповід­них наявних даних. Несприйнятливість пов'язана з незрозумілою для суб'єкта прийняття рішень (суб'єкта ризику) формою реєстра­ції і представлення відповідних даних, наприклад, представлення значень необхідних показників у невідомих суб'єктові одиницях вимірювання. Недостовірність свідчить про наявність фіктивних даних, тобто таких, що об'єктивно не відображають проблемну си­туацію. Причинами недостовірності можуть бути неадекватність, суперечливість (різнобій), мінливість, спотворення (свідоме чи ні) необхідної наявної інформації.

Поиск по сайту: