Предмет і об’єкт дослідження, структура екології

Об’єкти дослідження екології — відношення організмів (частково), популяцій, біоценозів між собою та з навколишнім середовищем, що формує екосистеми.

Існує підпорядкованість (ієрархія) між біологічними системами різних рівнів організації життя. Деякі системи входять як основні елементи до систем більш високого рівня. Однак на кожному вищому рівні організації життя у систем з’являються нові властивості та закономірності функціонування, яких не було на попередньому рівні (прояв принципу емерджентності: властивості цілої системи відрізняються від суми властивостей складових її елементів і не зводяться до них).

Предметом екології є різноманітність і структура зв’язків між організмами, їх угрупованнями та середовищем існування, а також склад і закономірності функціонування угруповань організмів: популяцій, біогеоценозів, біосфери в цілому.

Головне теоретичне та практичне завдання екології полягає в тому, щоб розкрити закономірності цих процесів і навчитися управляти ними в умовах переходу до постіндустріального, інформаційного суспільства.

У рамках основного завдання вивчаються:

Ø закони та закономірності взаємодії організмів і надорганізмених біологічних систем між собою та з навколишнім середовищем;

Ø особливості структури, функціонування, формування, розвитку, стійкості, динаміки популяцій, біоценозів та екосистем;

Ø продукційні, енергетичні та регуляторні функції популяцій, екосистем і біосфери;

Ø сутність механізмів адаптації організмів, популяцій, екосистем до біотичних, абіотичних і антропогенних факторів навколишнього середовища.

Також вирішуються конкретні екологічні завдання:

Ø оцінка та аналіз глобальних, регіональних і локальних екологічних проблем;

Ø розробка способів і методів управління екосистемними та біосферними процесами.

Результати екологічних досліджень мають велике практичне значення для розробки шляхів переходу на стійкий розвиток міжнародного співтовариства, окремих держав і регіонів.

Проблеми прикладної екології та практика охорони навколишнього середовища тісно пов’язані між собою загальною метою — збереженням усієї природи Землі та найближчого оточення людини заради здоров’я та життя людей.

Охорона природи — прикладна галузь знань про збереження систем життєзабезпечення Землі — аналізує біосферні процеси, природні ресурси, їх збереження для розвитку людства.

Наука про навколишнє середовище — інвайронментологія (середовищезнавство) — концентрує свою увагу на дослідженні стану середовища (природного, соціального та техногенного) та засобах його поліпшення.

Сучасна екологія включає п’ять основних розділів. Розділи екології склалися з неоднаковою повнотою, за об’ємом вони дуже різноманітні.

1. Біоекологія, або загальна екологія — «класична» екологія, що сформувалася в рамках біології. Вона вивчає взаємодії організмів і надорганізмених систем усіх рівнів між собою та з навколишнім середовищем. У біоекології виділяють чотири розділи: аутекологія (екологія організмів), демекологія (екологія популяцій), синекологія (екологія біоценозів, біогеоценозів, екосистем), глобальна екологія (біосферологія, вчення про біосферу). У теперішній час в окремий розділ екології виділяють екосистемологію, яка вивчає екосистеми в усій їхній різноманітності, у тому числі й біогеоценози.

2. Спеціальна екологія, або екологія окремих груп організмів (наприклад, екологія рослин, тварин тощо).

3. Геоекологія — географічна екологія.

4. Екологія людини.

5. Прикладна екологія: інженерна та промислова екологія; сільськогосподарська екологія; біоресурсна та промислова екологія; комунальна екологія, або екологія поселень; медична екологія.

Залежно від конкретного предмета вивчення розрізняють також ряд галузей екології:

за видами діяльності (промислова екологія, сільськогосподарська екологія, екологія міста, радіоекологія тощо);

за типами екосистем (екологія суходолу, екологія лісу, екологія прісних вод, екологія океану тощо);

за об’єктами дослідження (екологія рослин, екологія тварин, екологія мікроорганізмів тощо);

за методами вивчення (хімічна екологія, географічна екологія, фізіологічна екологія, математична екологія тощо).

Тематика екології тісно пов’язана зі змістом інших галузей біології (фізіології, біохімії, біофізики, ботаніки, мікробіології, генетики, цитології, токсикології, теорії еволюції).

Це визначає формування багатьох нових екологічних наук: екологічної фізіології, цитоекології, продукційно-енергетичної екології, еволюційної екології, біохімічної екології, космічної екології тощо.

Екологія як наука переплітається також із небіологічними науками (фізикою, хімією, математикою, геологією, географією, палеонтологією тощо).

Екологія — фундаментальна наука, а також теоретична основа для низки прикладних дисциплін (землеробства, рослинництва, рибництва, селекції, агрохімії, захисту рослин тощо), природокористування та охорони навколишнього середовища.

Специфіка предмета екології — аналіз сукупності зв’язків складних живих систем різного рівня (організм, популяція, біоценоз, екосистема, біосфера).

Поиск по сайту: