Напрями охорони біорізноманіття

3.1. Популяційно-видовий рівень:

– проведення інвентаризації, у тому числі генетичного різноманіття популяцій тварин і рослин та сприяння створенню відповідних кадастрів і проведенню таксономічних досліджень, з урахуванням завдань Глобальної таксономічної ініціативи Конвенції про біорізноманіття, розроблення відповідної геоінформаційної системи (насамперед щодо видів рослин, грибів і тварин, занесених до Червоної книги України);

– організація постійних спостережень та моніторингу за станом видів і популяцій, у тому числі ключових та фонових організмів;

– розробка та реалізація заходів in-situ (національні плани дій), спрямованих на збереження популяцій окремих видів рослин, грибів і тварин та їх груп, у тому числі занесених до Червоної книги України та міжнародних переліків рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, з урахуванням вимог Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі;

– створення в зоопарках, розплідниках, ботанічних садах та дендрологічних парках, інших об'єктах природно-заповідного фонду колекцій, центрів і лабораторій штучного розведення, реінтродукції та реакліматизації рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин і тварин з метою їх збереження ех-situ;

– інвентаризація генетичного різноманіття популяцій сільськогосподарських тварин і рослин з метою його збереження та невиснажливого використання, створення колекцій порід і сортів, генетичних банків агробіорізноманіття;

– сприяння розвитку системи традиційного екологічно збалансованого господарювання;

– запобігання занесенню неаборигенних видів організмів та зменшення ризику заподіяння від цього шкоди біорізноманіттю, у тому числі аборигенним видам, з урахуванням положень відповідних правових документів глобального та регіонального рівня.

3.2. Ценотичний рівень:

– інвентаризація природних рослинних угрупувань на геоінформаційній основі з урахуванням даних щодо типів природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, забезпечення її ведення;

– забезпечення врахування наявних природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, під час проектно-планувальної, забудовної та іншої діяльності, пов'язаної з освоєнням та організацією територій;

– розроблення системи збереження та невиснажливого використання природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України;

– розроблення методології та комплексу заходів щодо виявлення, обліку та збереження екосистемно-важливих фауністичних комплексів;

– організація збереження фітоценозів, інтра- та екстразональних угруповань, у тому числі солонців, солончаків, кам'янистих і вапнякових відслонень, пісків;

– створення на територіях природно-заповідного фонду мікроваріантів фітоценозів, занесених до Зеленої книги України;

– розроблення режимів збереження і відновлення природних рослинних угруповань та забезпечення їх дотримання.

3.3. Екосистемний рівень:

3.3.1. Гірські екосистеми:

забезпечення формування складних різновікових гірських лісів із корінних високопродуктивних порід, заліснення еродованих ділянок та відновлення верхньої межі лісу;

розроблення і вжиття заходів щодо збереження печер, їх фауни і флори, та регулювання частоти відвідування;

оптимізація рівня рекреаційного навантаження на гірські екосистеми, стимулювання розвитку екологічного (зеленого) туризму;

запровадження природозберігаючих технологій лісозаготівель, переважне застосування вибіркових і поступових рубок лісу;

заборона ведення нетрадиційного інтенсивного землеробства та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій з питань екологічно збалансованого використання земель у межах територій гірських систем;

впровадження басейнового підходу до господарювання в горах з урахуванням інтересів жителів гірських районів і долин;

організація виконання міжнародно-правових документів, пов'язаних зі збереженням гірських екосистем, насамперед робочої програми з гірського біорізноманіття до Конвенції про біорізноманіття та Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат.

3.3.2. Прибережно-морські та морські екосистеми:

ужиття заходів щодо впровадження системи інтегрованого берегового управління, у тому числі забезпечення винесення в натуру, відтворення та впорядкування прибережних захисних смуг морів;

розроблення системи збереження і відтворення біорізноманіття Азовського та Чорного морів, у тому числі шляхом створення морських природних заповідників і національних природних парків;

організація створення морського та Азовсько - Чорноморського прибережного екокоридорів;

покращання екологічного стану прибережно - морських і морських екосистем шляхом ужиття заходів, спрямованих на зменшення їх забруднення і руйнування;

забезпечення виконання вимог робочої програми з морського та прибережного біорізноманіття до Конвенції про біорізноманіття та вимог Конвенції про захист Чорного моря від забруднення, протоколів до неї й міжнародного Стратегічного плану дій із захисту Чорного моря;

створення системи моніторингу переміщення баластних вод з метою запобігання занесенню неаборигенних видів організмів;

3.3.3. Екосистеми внутрішніх вод:

активізація здійснення заходів, передбачених Національною програмою оздоровлення басейну р. Дніпра та поліпшення якості води, в частині збереження річкових та озерних екосистем;

розроблення та вжиття заходів щодо охорони та відновлення заплавних екосистем басейнів Дунаю, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, малих річок, формування річкових екокоридорів;

визначення переліку озер, що потребують особливої охорони;

вжиття заходів щодо забезпечення винесення в натуру та впорядкування прибережних захисних смуг річок;

сприяння досягненню екологічно обґрунтованої лісистості водозбірних басейнів,

забезпечення ведення лісового господарства та лісокористування відповідно до режимів охорони та використання прибережних смуг і водоохоронних зон;

забезпечення охорони і відтворення рибних та інших водних живих ресурсів, зокрема, видів місцевої фауни;

активізація участі в міжнародних програмах охорони басейнів Дунаю, Західного Бугу, Прип'яті, Десни, Сіверського Дінця та реалізації робочої програми з біорізноманіття внутрішніх вод до Конвенції про біорізноманіття.

3.3.4. Болотні та заплавні екосистеми:

забезпечення максимального збереження боліт;

ренатуралізація болотних масивів у разі визнання її екологічно чи економічно доцільною, (депонування вуглецю), згідно з вимогами Рамкової конвенції ООН про зміну клімату;

проведення інвентаризації водно - болотних угідь загальнодержавного, регіонального і місцевого значення, розроблення та вжиття заходів щодо їх збереження і відтворення;

збереження болотних масивів у регіоні Полісся шляхом впровадження екологічно обґрунтованої системи збереження боліт та формування екомережі "Поліський екокоридор";

активізація участі установ та організацій у виконанні вимог Конвенції про водно - болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів, Конвенції про охорону мігруючих видів диких тварин, Конвенції про біорізноманіття, інших міжнародних угод і програм, спрямованих на збереження водно - болотних екосистем.

3.3.5. Лісові екосистеми:

забезпечення збалансованого функціонування лісового господарства та посилення екологічного впливу лісів на природні комплекси, послідовне виконання робочої програми з біорізноманіття лісів до Конвенції про біорізноманіття;

проведення інвентаризації лісів природного походження і пралісів та удосконалення правового забезпечення їх збереження;

забезпечення відтворення корінних лісових екосистем, в тому числі за рахунок сприяння самовідновленню;

забезпечення нарощування ресурсного потенціалу лісів, безпечного та невиснажливого використання лісових ресурсів, з використанням технологій, що сприяють збереженню біорізноманіття;

збереження та раціональне використання флори і фауни, зокрема мисливських тварин;

збереження генофонду мисливських тварин та його відтворення з метою підвищення життєздатності та стійкості популяцій;

запобігання інбредній депресії лісової фауни шляхом створення екокоридорів та зміни структури лісових масивів;

збільшення лісистості за рахунок нарощування обсягів робіт із захисного лісорозведення та агролісомеліорації;

підвищення стійкості лісових екосистем до негативних факторів (техногенного забруднення, лісових пожеж, хвороб і шкідників лісу);

удосконалення системи обліку лісових ресурсів, порядку ведення лісового кадастру та проведення екологічного моніторингу лісів відповідно до міжнародних вимог;

розроблення критеріїв та індикаторів збалансованого розвитку лісового господарства, впровадження сертифікації лісів;

забезпечення впровадження вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, в частині збільшення депонування вуглецю лісовими масивами за рахунок розширення їх площ та створення нових насаджень, у тому числі плантаційних, на неугіддях, полезахисних смуг тощо.

створення об'єктів генетичного фонду лісових порід (генетичні резервати, плюсові насадження, плюсові дерева, колекційні ділянки, лісонасіннєві ділянки, лісонасіннєві плантації, дослідні та випробні культури тощо).

розроблення водозбірно - ландшафтних засад ведення лісового господарства.

3.3.6. Лучні екосистеми:

проведення картографічного обліку лучних угідь, що збереглися в природному стані, на основі геоінформаційних систем;

розроблення і здійснення заходів щодо відтворення та поліпшення екологічного стану лучних екосистем, у тому числі розроблення науково обґрунтованих рекомендацій з питань екологічно збалансованого землекористування в лісостеповій зоні;

розроблення і реалізація заходів щодо екологічно обґрунтованого режиму використання лучно-степових земель, які мають особливе значення як місця зростання та існування рідкісних та ендемічних видів рослин і тварин;

створення і відновлення еталонних ділянок лучних ценозів для кожної геоботанічної провінції лісостепової та степової зони;

удосконалення правового забезпечення з питань збереження луків.

3.3.7. Степові екосистеми:

проведення картографічного обліку на основі геоінформаційних систем степових ділянок, що збереглися в природному стані;

здійснення наукових досліджень з метою забезпечення збереження, відтворення та поліпшення екологічного стану степових екосистем, створення і відновлення еталонних ділянок степових ценозів, реалізація робочої програми з біорізноманіття посушливих та недостатньо зволожених земель до Конвенції про біорізноманіття;

розроблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо екологічно збалансованого землекористування в степовій зоні;

удосконалення правового забезпечення з питань збереження степів;

вжиття заходів щодо збереження середовищ існування птахів, насамперед дрохви та хохітви, а також великих травоїдних тварин.

3.3.8. Агроекосистеми:

забезпечення реалізації робочих програм із збереження біорізноманіття посушливих та недостатньо зволожених земель та з біорізноманіття сільськогосподарських земель до Конвенції про біорізноманіття;

розроблення та реалізація системи заходів щодо забезпечення екологічно обґрунтованого співвідношення між структурними компонентами агроландшафтів у різних природних зонах; забезпечення науково - обґрунтованого виведення з обробітку частини орних земель;

відновлення та практичне впровадження системи традиційного ведення сільськогосподарського виробництва в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду з урахуванням їх функціонального зонування та на екологічно вразливих землях, відтворення осередків традиційного землеробства, бджільництва і тваринництва;

створення системи екологічного моніторингу агроландшафтів для забезпечення контролю за застосуванням хімічних засобів обробітку та підживлення посівів;

розроблення системи контролю за зміною видів природної флори і видів поширення яких зумовлено господарською діяльності людини в агроландшафтах;

створення й оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду в місцях утримання стад аборигенних порід сільськогосподарських тварин і місцях зростання предків культурних рослин;

впровадження в межах ділянок екомережі екологічно збалансованих агротехнологій з ренатуралізації постаграрних земель.

3.3.9. Урбоекосистеми:

розроблення комплексу заходів щодо оздоровлення екологічної ситуації в межах належних пунктів, зокрема шляхом максимального збереження, розширення та відновлення лісопаркових зон, збереження і відтворення природного рослинного покриву;

виявлення осередків природної рослинності і територій поширення природних тварин у межах населених пунктів та сприяння максимальному їх збереженню;

забезпечення оперативного контролю за поширенням неаборигенних видів тварин і рослин, проведення моніторингу карантинних видів;

розроблення проектів формування екомережі в межах населених пунктів та планів розширення їх екомережі, механізму їх реалізації в проектах територіального планування;

екологізація планувальної та господарської діяльності в межах населених пунктів.

3.4. Біомний рівень:

визначення стратегії впровадження екологічно обґрунтованого співвідношення між природною рослинністю та агроландшафтами в природних зонах;

розроблення заходів щодо екологізації агроландшафтів шляхом відтворення природної рослинності та сприяння веденню традиційного сільського господарства в критичних екосистемах;

вжиття заходів щодо реінтродукції видів великих тварин;

ужиття заходів щодо створення біомно-репрезентативної мережі біосферних заповідників;

реалізація пілотних проектів відновлення природних комплексів Степової зони, насамперед у межах Азово-Чорноморського та Буджаксько-Слобожанського природних коридорів.

3.5. Екомережний рівень:

забезпечення формування національної екомережі з дотриманням міжнародних вимог, забезпечення її сумісності з аналогічними мережами сусідніх країн;

забезпечення створення регіональних екомереж, насамперед у Причорномор'ї, Приазов'ї, на Поліссі, Поділлі та в Карпатах;

ужиття спеціальних заходів щодо сприяння міграції тварин і розмноження рослин у місцях перетину природних і транспортних коридорів;

забезпечення захисту біотопів під час міграції та зимівлі тварин, створення системи їх збереження;

ужиття системних заходів щодо запобігання негативному антропогенному впливу на природні комплекси елементів національної екомережі.

Поиск по сайту: