Основні проблеми та наукові напрямки сучасної екології

1. Обсяг антропогенних впливів на природу у XX—XXI ст.став занадто великим: він наблизився до межі стійкості біосфери, а за рядом параметрів перевершив його. Про це свідчать факти:

Ø деградація та різке скорочення площі непорушених екологічних систем;

Ø зменшення біологічного різноманіття та зниження стійкості екосистем;

Ø досягнення критичної швидкості використання (перевищення темпів обсягів споживання та вилучення відновлюваних природних ресурсів щодо швидкості природного відтворення): прісної води, ґрунтового гумусу, біомаси, первинної продуктивності рослинного покриву; виснаження запасів невідновних природних ресурсів (нафта, газ, кам’яне вугілля);

Ø глобальне техногенне забруднення навколишнього середовища, що призводить до несприятливих кліматичних змін: парникового ефекту, зменшення щільності захисного озонового екрана Землі, погіршення здоров’я, зниження якості життя людей, розімкнення кругообігу речовин, порушення біосферної рівноваги, послаблення середовищетвірних і середовищерегулювальних функцій біосфери.

2. Екосистеми часто відповідають на зростаючий антропогенний вплив непередбачуваними змінами, що створюють екологічну небезпеку. Це підтверджують дані:

Ø погіршення стану здоров’я людської популяції;

Ø прискорення темпів мутагенезу під впливом хімічного та радіаційного забруднення навколишнього середовища;

Ø поява нових форм живих організмів із трансформованою стійкістю та адаптивністю, а також із небезпечними для організму людини властивостями;

Ø виключення окремих видів із природних угруповань(біоценозів) веде до порушення стійкості екосистем і неконтрольованих ланцюгових реакцій у біосфері;

Ø техногенне перетворення ландшафтів, забруднення навколишнього середовища, порушення міграції хімічних елементів у біосфері, що призводять до підвищення екологічного ризику, екологічних і економічних втрат.

3. У ХХ—XXI ст. людство створило цивілізацію споживання, що спричинило надлишкове техногенне навантаження на природу та навколишнє середовище.

Головне завдання сучасної екології людини — об’єднання всіх її розділів і величезного фактичного матеріалу на єдиній теоретичній платформі, розвиток теоретичних і прикладних основ екології; створення системи, що відбиває всі сторони взаємовідносин природи та суспільства.

Основні напрямки сучасної екології людини:

1. Всеосяжна діагностика стану біосфери та її ресурсів, визначення порога витривалості біосфери відносно антропогенних навантажень.

2. Розробка локальних, регіональних і глобальних прогнозів зміни стійкості та продукційного потенціалу найважливіших природних комплексів планети та біосфери в цілому.

3. Відмова від природопідкорювальної ідеології его- (антропо-) центризму та формування ідеології та методології екоцентризму, спрямованих на екологізацію економіки, виробництва, техніки, освіти та політики.

4. Вироблення критеріїв оптимізації — обрання найбільш узгодженого з екологічним імперативом і екологічно зорієнтованого соціально-економічного розвитку суспільства.

5. Формування екологічного світогляду, передових стратегій поведінки людського суспільства, економіки та технологій, які приведуть масштаби та характер людської діяльності у відповідність до екологічної витривалості природи і запобігатимуть екологічній кризі.

Фахівець, який мислить екологічно, повинен розуміти причинно-наслідкові зв’язки у природних явищах, уміти простежити, в яких взаємозв’язках з іншими явищами більш складної системи вони знаходяться. Фахівцям необхідні інтегральні знання про навколишнє природне середовище в цілому. Вони повинні бачити не тільки найближчі, а й віддалені наслідки змін у природі. Екологічні цілі стають найважливішими знаннями людства, що демонструють міжнародні форуми останніх років.

Поиск по сайту: