|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Загальна характеристика біорізноманіття України, його сучасний стан, тенденції зміни та проблеми збереження1.1 Загальна характеристика Біота України нараховує понад 70 тис. видів, з них флора та мікобіота - понад 27 тис. видів (гриби і слизовики - 15 тис., водорості - 5 тис., лишайники - 1,2 тис., мохи - 800 і судинні рослини - 5,1 тис., включаючи найважливіші культурні види, а з урахуванням екзотів, які вирощуються у грунті ботанічних садів, - понад 7,5 тис. видів), фауна - понад 45 тис. видів (з них - 35 тис., членистоногі без комах - 3,4 тис., черви - 3,2 тис. тощо. 190 видів безхребетних, включаючи 32 ендемічні види з гідрофауни Чорного та Азовського морів, належать до так званого понто-каспійського комплексу. Хребетні тварини представлені рибами і круглоротими (170 видів і підвидів), земноводними (17 видів), плазунами (21 вид), птахами (близько 400 видів), ссавцями (108 видів). 12 видів хребетних є ендеміками. За оцінками експертів, одну третину видів, здебільшого грибів і комах, ще не описано. Найбагатшою флорою відзначаються Кримські і Карпатські гірські масиви (2220 і 2012 видів відповідно). У першому спостерігається й найвища насиченість ендемічними видами (за розрахунками, від 240 до 300), на другому місці - Подільська та Донецько - Приазовська височини. В Україні поширено понад 3,5 тис. асоціацій рослинних угруповань, до Червоної книги України занесено 511 видів рослин і 382 види тварин. Збереження біорізноманіття сьогодні є однією з вирішальних умов збереження самобутності нації. Це різноманіття, і насамперед рослинного світу, що є автотрофним блоком біосфери й початковою ланкою всіх процесів, які відбуваються в екосистемах (завдяки кругообігу енергії, речовини та інформації), забезпечує функціонування, стабільність та екорівновагу біосфери. 1.2. Сучасний стан і тенденції змін біорізноманіття Негативний вплив техногенних факторів призвів до значної деградації екосистем та екологічних криз глобального характеру, а саме: - зміни клімату; - зменшення товщини озонового шару; - забруднення екотопів систем важкими металами, нафтопродуктами, хімічними речовинами; - випадання кислотних дощів; - явища спустелення; - 65 відсотків екосистем світу вже знищено або істотно змінено. На території нашої країни в I столітті нашої ери проживало близько 1,5 млн. чоловік, які докорінно змінили рослинність лише на кількох її відсотках. У той час ліси займали близько 50 відсотків території, степи - 35, болота та плавні - 6, солонці та солончаки - 4 і луки - 1 відсоток. Сьогодні площа території України, яка зайнята лісами (враховуючи лісосмуги), скоротилась до 15,6 відсотка, луки займають 8,9 відсотка, болота та плавні - 3, степи - менше як 1 відсоток. За цей час втрачено 150 - 200 переважно ендемічних видів рослин і тварин, а ще більше - екосистем, кількість яких неможливо визначити. Поглиблюються негативні процеси зміни біотичних комплексів у зв'язку з: - фрагментацією ландшафтів; - інерцією дії забруднення, зумовленого промисловою й сільськогосподарською виробничою діяльністю та функціонуванням житлово-комунального сектору економіки; - екологічними катастрофами, спровокованими в процесі комуністичних будов і перетворень природи (осушення, обводнення, будівництва та експлуатації каналів, кар'єрів, водосховищ, надмірною вирубкою лісів та виловом риби тощо); - необґрунтованим застосуванням нових технологій, що спричинило утворення значного обсягу токсичних і радіоактивних матеріалів, джерел випромінювання; - інтродукцію неаборигенних видів рослин і тварин; - непродумані форми дачного будівництва; - масштабної невпорядкованої військової діяльності; - несистемний розвиток транспортної інфраструктури. - Втручання в довкілля порушило систему землекористування, а на селі також і уклад життя, створило регіональні загрози катастрофічного характеру. Це стосується зокрема, зміни гідрологічних та гідротермічних характеристик ландшафтів, показників альбедо й відповідно комплексу екологічних факторів довкілля, системи еконіш, що є критичним як для багатьох видів організмів, насамперед стенотопних, так і для екосистем у цілому. Негативними факторами в сучасних умовах є: - наростання тенденції старіння та амортизації виробничої й транспортної інфраструктури, житлового фонду, технологій та основних фондів; - виснаження ресурсів, ємностей і самовідновних можливостей популяцій та екосистем (і відповідно зменшення можливостей щодо надання "екологічних" послуг суспільству); - критичне нагромадження обсягів відходів та забруднення; - приватизаційні процеси і переділ майна та виробничих потужностей; - процеси, пов'язані з глобалізацією і біотехнологією. - Глобалізаційні процеси, які відзначаються соціально - економічною багатовекторністю й пов'язані з торговельною експансією, зумовлюють посилення конкуренції за користування ресурсами, наростання споживацьких настроїв та соціальних неекологічних маніпуляцій на фоні збільшення ролі транснаціональних корпорацій, воєнних та технологічних загроз. Реальними також є можливі негативні наслідки від розбудови транспортних коридорів, вступу в СОТ, активізації економічної діяльності в сировинних галузях, насамперед у гірничо - та нафтовидобувній, пов'язаних із широким використанням транспортних засобів, розбудовою житла, у тому числі котеджного типу на непорушених природних ділянках, подальшого збільшення обсягів утворення відходів. Критичним фактором може стати приватизація землі, яка обмежує створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду та елементів екологічної мережі (далі - екомережа). 2.2. Рівні біорізноманіття: – популяції організмів і таксономічні групи (популяційно-видовий рівень); – ценози та біотопи, насамперед природні рослинні угруповання, фауністичні комплекси (ценотичний рівень); – екосистеми та екотопи (екосистемний рівень); – біоми та зони (біомний рівень); – біорізноманіття України (національний екомережний рівень). 2.3. Основні завдання охорони біорізноманіття: – мінімізація негативних впливів на біорізноманіття; – максимальне зміцнення природної основи біорізноманіття; – проведення відповідних наукових досліджень; – виховання громадянина та формування розуміння населенням фундаментальної ролі біорізноманіття в життєдіяльності людини і суспільства. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |