Краткая история «братских» взаимоотношений между Украиной и Россией

Після важкої виснажливої хвороби в понеділок 1 і 6 серпня 1652 р. помер творець Української держави. Його похорони відбулися ймовірніше всього 2 вересня в Суботові в Іллінській церкві. Значення його постаті в українській історії вбачаємо в наступному:

— Б. Хмельницький зумів об'єднати всі патріотичні сили навколо великої ідеї національного визволення,

—спрямував енергію народних мас на розбудову соборної держави та виборення нею незалежності,

—першим виробив наріжні принципи національної державної ідеї, яка стала визначальною у визвольних змаганнях нації

наступних сторіч,

—гнучкість соціально-економічної політики дозволила провести державний корабель повз небезпечні «соціальні рифи», запобіг вибуху громадянської війни, що неминуче привело б державу до руйнації,

— приборкав анархічну стихію охлократії й отаманства старшини, взяв курс на встановлення спадкового гетьманства,

—проявив себе блискучим полководцем, створив боєздатну й добре організовану національну армію, прийняв військовий статут «Статті про устрій Війська Запорозького», збагатив українське військове мистецтво,

— відіграв вирішальну роль у процесі становлення розвідки й контррозвідки Української держави,

— створив дипломатичну службу, що забезпечила прорив на шляху до визнання козацької України урядами інших країн як суб'єкта міжнародних відносин, виявив себе тонким і дуже вправним дипломатом.

він був справжнім національним героєм, про якого складалися пісні та думи. Йому присвячено цілий цикл величавих дум, в яких прославлено найважливіші моменти його діяльності: «Хмельницький і Барабаш», «Корсунська битва», «Жидівські утиски й козацьке повстання 1648 р.», «Похід у Молдавію в 1650 р.», «Повстання після Білоцерківського миру» й нарешті прекрасна дума «Смерть Богдана й вибір Юрія Хмельницького». Для сучасників він був «Богом даним вождем», «новим Мойсеєм». Йому присвячувано оди й панегірики, де порівнювали його з античними героями - Леонідом і Ганібалом. Козацький літописець Величко (1720) вкладає в уста секретареві гетьмана Самійлові Зорці прекрасну промову над гробом гетьмана, в якій виливає ввесь сум і розпуку козаків по смерті улюбленого вождя. Інший козацький літописець, Гребінка (1710), починає свій твір віршованою похвалою Хмельницькому, через котрого «Україна на ноги повстала» і котрий покрив себе безсмертною славою; і самий літопис, загалом, присвячений змалюванню подвигів Хмельницького. Для автора це був «муж, поістині гетьманського імені достоїн». У 1728 році складено патріотичну драму «Милость Божія Україну од неудобь носимих обид лядських через Богдана-Зиновія Хмельницького свободившая». Для українського філософа XVIII ст. Григорія Сковороди був Хмельницький "героєм і батьком вольності". Таким був він узагалі для цілого старого письменства українського. Воно яскраво відбило в собі пошану й любов, з яким ставилася до великого гетьмана Україна. І як би критично не ставилася до нього новітня історіографія, прикладаючи до нього мірило сучасних поглядів і понять, скільки б вад не знаходила в його діяльності, не можна заперечити факт, що це саме він зв'язав перервану ще в середні віки нитку української державності, і створена ним нова українська козацька держава знову ввела український народ у сім'ю самостійних народів із своїм власним національним життям.

Краткая история «братских» взаимоотношений между Украиной и Россией

Народ, не помнящий своего прошлого, не имеет и будущего.

(с) Уинстон Черчилль

Одной из основных функций истории является прогностическая функция, позволяющая, исходя из опыта прошлых лет, принимать такие решения, которые в будущем позволят избежать уже пройденные ошибки прошлого.

История дает возможность для развития, движения вперед, не замыкаясь на бесконечном движении по кругу.

Самое больше мы ненавидим людей за то зло, которое мы им причиняем.

Упаси меня от моих друзей, а от врагов я сам уберегусь.

(с) Вольтер

Поиск по сайту: