|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Теорія трьох біоритмів. (самостійно). Як відомо на людину діє безперервний потік зовнішніх подразників, а також різноманітна інформація про процесиЯк відомо на людину діє безперервний потік зовнішніх подразників, а також різноманітна інформація про процеси, що відбуваються в організмі і поза ним. Відповідь організму на будь-який вплив прийнято називати рефлексом. Після сприйняття рецепторами зовнішньої для мозку фізичної і хімічної енергії відбувається трансформація її в нервові імпульси і передача їх в мозок через нервові клітини. Рецептори, шляхи по яких передається збудження і спеціальні зони кори великих півкуль головного мозку становлять єдину систему де народжується відчуття й відбувається розрізнення подразнень. Цю систему І.П. Павлов назвав аналізатором. Спільні властивості аналізаторів: · Надзвичайно висока чутливість до адекватних подразників. · Кількісною мірою чутливості є порогова інтенсивність подразника, дія якого дає відчуття. · Ушкодження будь якої з трьох частин аналізатора призводить до втрати здатності розрізняти певні подразнення. · Всі аналізатори мають здатність виявляти відмінність за інтенсивністю між подразниками. · Кодування інтенсивності подразника здійснюється шляхом зміни частоти слідування нервових імпульсів від рецепторів в мозкові центри. Аналізатори мають здатність пристосовувати рівень своєї чутливості до інтенсивності подразника. Ця властивість дістала назву адаптації. Завдяки адаптації при високій інтенсивності діючих подразників чутливість знижується, і навпаки, при низьких – підвищується. Розрізняють такі межі чутливості: Нижня межа чутливості – це мінімальна величина подразника, яка викликає відчуття. Верхня абсолютна межа – максимально допустима величина подразника, яка не викликає болю у людини. Диференціальна межа характеризується мінімальною різницею між сигналами, який приймає оператор. У сучасній фізіології розрізняють вісім аналізаторів: зоровий, слуховий, вестибулярний, смаковий, нюховий, шкірний, руховий (дає відчуття про роботу опорно-рухового апарату) і вісцеральний (аналізатор внутрішніх органів.). Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |