Елементи валютної системи

До елементів національної валютної системи належать:

— назва національної грошової (валютної) одиниці;

— обсяг і склад резервів валютних цінностей, тобто офіційні запаси іноземної валюти і банківських металів у центральному банку, фінансових органах країни та у закордонних банківських установах;

— паритет і курс валюти, механізм їх визначення;

— наявність (відсутність) валютних обмежень, їх форми та методи;

— умови конвертації (обміну) національної грошової одиниці;

— форми та режим кредитних інструментів, які використовуються країною у міжнародних розрахунках;

— статус органів та установ, які регулюють валютні відносини країни;

— умови функціонування валютного ринку.

Елементами світової та регіональних валютних систем є:

— назви міжнародних платіжних засобів;

— режим обміну валют (валютні паритети, валютні курси, умови конвертації валюти);

— механізм забезпечення валютно-платіжними засобами міжнародних потреб обігу товарів і послуг;

— регламентація та уніфікація форм міжнародних розрахунків;
— режим міжнародних валютних ринків;

— міжнародні організаційні інститути та законодавство, які забезпечують функціонування валютних інструментів;

— статус міждержавних інститутів, які регулюють валютні відносини, а також мережа міжнародних і національних банківських установ, які здійснюють міжнародні розрахунки та кредитні операції.

Особливим елементом структури національної валютної системи є її суб’єкти – це резиденти та нерезиденти – усіх форм власності, які здатні здійснювати та набувати суб’єктивні права і юридичні обов’язки, а також володіти, користуватися та розпоряджатися валютними цінностями; інші агенти валютного ринку, зокрема валютні біржі, валютні брокерські фірми, комерційні банки, а також державні органи, наділені повноваженнями у валютній сфері, та органи місцевого самоврядування.

Суб’єктів національної валютної системи умовно можна поділити на три групи.

До першої належать органи місцевого самоврядування, резиденти та нерезиденти, фізичні та юридичні особи всіх форм власності, зокрема будь-які підприємства, установи і організації, які мають статус юридичної особи та здійснюють господарську внутрішню і зовнішньоекономічну діяльність. До цієї групи також можна віднести підприємства, міжнародні корпорації, фінансові установи, які здійснюють іноземні вкладення активів, та інші, які є агентами валютного ринку.

До другої групи належать комерційні банки, валютні біржі, валютні брокерські фірми, які також є агентами валютного ринку.

Одним із головних суб’єктів національної валютної системи є Українська міжбанківська валютна біржа (далі – УМВБ), яка була створена 8 липня 1993 року, головною метою діяльності якої було упорядкування операцій з купівлі-продажу іноземної валюти уповноваженими банками та подання пропозицій щодо курсоутворення.

Наступним важливим елементом другої групи суб’єктів національної валютної системи є уповноважені банки. Проаналізувавши різні визначення науковців терміна «уповноважені банки», можна констатувати, що під ними розуміють комерційні банки, які мають право здійснювати публічний валютний контроль, а також інші валютні операції.

До третьої групи суб’єктів національної валютної системи необхідно віднести державні органи, які спеціально уповноважені здійснювати свою діяльність у сфері валютних відносин.

Головним органом законодавчої влади є Верховна Рада України, яка забезпечує нормативну підтримку національної валютної системи, а також встановлює певні критерії прийняття, зміну, доповнення чи скасування законів у валютній сфері, визначає статус національної грошової одиниці та інше.

Система органів виконавчої влади включає Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерство внутрішніх справ України, НБУ, Рахункову палату України, державну контрольно-ревізійну службу України, державну податкову службу України, державну митну службу України, Службу безпеки України, які також мають певні повноваження у сфері валютних відносин.

6. Валютна політика як інструмент забезпечення регулювання економічних відносин.

Валютна політика - сукупність організаційно-правових та економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, спрямованих на досягнення визначених державою цілей.

Валютна політика здійснюється органами економічного управління – центральним банком, міністерством фінансів, органами валютного контролю - і проводиться як координації міжнародних економічних відносин, посилення позиції країни у боротьбі за ринки збуту, сфери вкладання капіталів тощо.

Валютна політика має свої специфічні цілі:

1) лібералізація валютних відносин в Україні,

2) забезпечення збалансованою ті платіжного балансу та стабільних джерел іноземної валюти на національний ринок,

3) забезпечення високого рівня конвертованості національної валюти,

4) захист іноземних та національних інвестицій у країні,

5) забезпечення стабільного курсу національної валюти.

Валютне регулювання – це система законодавчих, адміністративних, економічних та організаційних заходів, котрі визначають порядок здійснення операцій з валютними цінностями державними органами влади на території країни, спрямованої на забезпечення економічного зростання.

У вузькому розумінні валютне регулювання – це сукупність нормативних документів, встановлених органами валютного регулювання у законодавчому та адміністративному порядку, спрямованих на регулювання потоків капіталу в країну з країни, а також валютних операцій, що здійснюються в межах держави, з метою підтримання стабільного курсу національної грошової одиниці, стабільного рівня валютних резервів і балансування міжнародних платежів.

У більш широкому розумінні валютне регулювання означає частину макроекономічної політики держави, яка стосується сфери валютно-фінансових зв’язків резидентів окремої держави та саму державу.

Основними цілями валютного регулювання є:

· лібералізація валютних відносин у країні;

· забезпечення збалансованості платіжного балансу та стабільних джерел надходження іноземної валюти на національний ринок;

· забезпечення високого рівня конвертованості національної валюти;

· захист іноземних та національних інвестицій у країні;

· забезпечення стабільності курсу національної валюти.

Поиск по сайту: