Система методів юридичної психології

Методи — це своєрідний інструментарій проведення дослідження, з допомогою яких вони визначають розвиток юридичної психології.

Методи юридичної психології -- методи, за допомогою яких досліджуються закономірності науки, визначають її розвиток і ступінь одержуваних результатів. Історія психології багата на пошуки методів дослідження, котрі, відзначаючись надзвичайною вузькістю і суб'єктивністю, не принесли наукових результатів протягом багатьох століть. Тільки із застосуванням діалектичного методу психологічні дослідження дозволили одержати такі результати, котрі пояснили процеси і явища людської психіки з матеріалістичних позицій.

Таким чином, оптимальною є система методів трьох рівнів: загального, особливого і окремого — відповідно загальний метод (метод діалектики), загальнонаукові методи і окремі методи (окремо-наукові).

До окремо-наукових методів юридичної психології належать: спостереження, бесіда, анкетування, тестування, інтерв'ювання, природний і лабораторний експерименти, біографічний метод, метод незалежних характеристик тощо.

Ці методи виступають у певній системі, в якій окремо-наукові методи посідають важливе місце і являють собою конкретизацію діалектичного і загальнонаукового методів.

Діалектичний метод е загальним методом пізнання, і в кожній науці відповідно до специфіки її предмета відбуваються всі його положення. Використання діалектичного методу як загального методу пізнання припускає також наявність методів, притаманних кожній науці, в яких і знаходить своє виявлення загальний метод. Тут співвідношення загального і окремого виявляється в тому, що загальне відбивається в окремих методах науки відповідно до її особливостей і задач. Так званими окремими методами пізнання є методи кожної науки, які дозволяють всебічно досліджувати систему закономірностей, які становлять її предмет.

У своєму формуванні окремі методи здобули два своєрідних напрямки:

1) методи, перенесені із загальної психології, що здійснюють пізнавальні

функції рівнозначно як в загальній, так і в правовій психології;

2) методи, які сприяють пізнанню тільки в правовій психології і формуються відповідно до її задач або трансформуються з методів загальної психології стосовно до цілей правової.

До зазначених методів належить метод спостереження, сутність якого полягає в систематичному планомірному вивченні психічних явищ шляхом сприймання дослідником зовнішніх проявів психіки у процесі застосування права. Спостереження передбачає заздалегідь розроблену програму, підпорядковану певній меті. Спостереження слід здійснювати у різних ситуаціях, відносно однієї або групи осіб без привнесення будь-яких елементів експерименту. Метод спостереження, здійснюваний з науковою метою може реалізуватися і в судово-слідчій, і у виправно-трудовій діяльності. Так, практичний аспект методу спостереження широко проявляється при провадженні окремих процесуальних дій, де реєстрація психічних явищ у вигляді різноманітних реакцій на подразник нерідко є основою для застосування або видозмінення тактичних заходів, розуміння психологічної і тактичної позиції особи, установлення психологічного контакту, обрання власної позиції особи, здійснюючої розслідування або судовий розгляд. Практична спрямованість методу спостереження має місце і у виправно-трудовій діяльності. Тут застосування цього методу має дві сторони: наукову і практичну.

Наукова передбачає збирання і реєстрацію матеріалів, необхідних для дослідження закономірностей людської психіки в умовах відбуття покарання, розміщення у пенітенціарних закладах. З практичного боку використання цього методу спрямоване на збирання даних про окремих осіб, мікроколективи, їх психологічну спрямованість, ефективність застосування заходів виховного впливу, видозмінення психіки осіб, що зазнають психолого-педагогічного і трудового діяння. Використання цього методу в його науковій і практичній інтерпретації дає досить високі результати, дозволяючи мобільно формувати як окремі рекомендації, так і спостерігати за ефективністю їх діяння. Метод спостереження включає і самоспостереження, що дає підставу для судження про перебіг власних психічних процесів.

Експериментальний метод спрямований на вивчення психічних явищ у спеціально створених умовах. За своєю сутністю і видами експериментальний метод поділяється на природний і лабораторний експерименти. При організації природного експерименту досліджувані особи не знають про його призначення і умови і сприймають подію як справжню, учасниками якої вони є. Такі експерименти з метою дослідження закономірностей, які виявляються у судово-слідчій діяльності, майже не застосовуються, тому що правовий режим діяльності і гарантія прав особи роблять його неприйнятним.

Лабораторний експеримент, мета якого — вияснення безлічі характеристик психологічних сторін особи, широко застосовується у загальній психології і обмежено — у правовій. Це пояснюється тим, що дослідження психічних властивостей особи у процесі судочинства виключає експериментування (крім досліджень, здійснюваних під час судово-психологічної експертизи), а отже, матеріал, необхідний для наукових висновків, можна здобувати шляхом застосування інших методів, головним чином, узагальнення судово-слідчої практики.

Окремі автори зазначають можливість проведення з науковою метою, так званого, формуючого експерименту з метою вивчення психічних явищ у процесі навчання і професіональної підготовки шляхом постановки і вирішування комплексу задач, спрямованих на виявлення професіонально важливих якостей особи та їх формування. Такі експерименти можна провадити як в навчальній, так і в аудиторії практичних працівників, здійснюючих правові функції.

У теоретичних дослідженнях судово-психологічних методів є вказівки на можливість проведення так званого, емоціонального експерименту. Його сутністю є спостереження за реакцією особи, спеціально викликаною пред'явленням або оголошенням подразника з метою «виявлення відношення особи до розслідуваної події або установлюваного факту. Проведення таких експериментів суперечить етичним вимогам судово-слідчої діяльності і не може бути рекомендовано для одержання певної інформації. Різновидом експериментального методу, який має більш вузький діапазон застосування, є метод тестів.

Психологічна проба, що зветься тестом, використовується відповідно до розроблених методик для вирішування безлічі питань: перевірки рівня інтелектуального розвитку, талановитості (у певних межах), професіональної придатності, реакції на різноманітні подразники і т. п.

Тестування досить широко використовується для визначення станів людини, його реакцій і в цьому аспекті створює певні передумови для прогнозування можливої поведінки осіб у різноманітних ситуаціях, у тому числі і екстремальних. Так, при перевірці типів темпераменту і можливих реакцій на подразник у космонавтів використовуються набори тестів, які дозволяють досліджуваній особі поставити себе у певну ситуацію і виявити свою реакцію на ті обставини або дії, котрі складають її зміст.

Використання таких тестів (малюнків, ситуаційний характер котрих проявляється як подразник) дозволяє визначити певною мірою психологічну структуру особи (властивості темпераменту) і прогнозувати психологічну сумісність особи, а також параметри її поведінки у ситуаціях, які потребують миттєвих рішень.

Деяким чином метод тестування застосовується і у дослідженнях судово-слідчої діяльності, зокрема для вироблення оптимальних рекомендацій щодо розв'язування розумових задач, пов'язаних з висуненням слідчих і судових версій при обмеженому характері доказової інформації. Такі дослідження виявляють не тільки рівень професіональної підготовки як основи для подальшої її оптимізації, але і створюють передумови для змінення характеру і методики навчання осіб, в діяльності котрих розв'язування подібних розумових задач займає переважне місце. У практичній діяльності використання методу тестів може здійснюватись тільки у рамках судово-психологічної експертизи.

У загальній психології існує метод бесіди, котрий використовується для одержання різнобічних відомостей про особу шляхом безпосереднього спілкування з нею. Метод бесіди передбачає складання переліку питань, які з'ясовуються у процесі його застосування. У процесі його застосування важливо створити таку обстановку, котра сприяє невимушеному висловлюванню про ряд обставин, до яких належать моменти, що характеризують особу в усіх її проявах. Метод бесіди передбачає також одержання інформації, яка нас цікавить, шляхом вільної розповіді і постановки питань, характер котрих визначає мету бесіди. Наприклад, причетній до тієї або іншої події особі ставляться запитання, пояснюючі відношення особи до певних явищ, фактів, обставин, що не стосуються безпосередньої сфери інтересів даної людини. При проведенні бесіди дослідник спостерігає за реакціями співрозмовника і реєструє їх характер, відповідність висловлюваній позиції.

Певним додатком до методу бесіди є біографічний метод, до якого належать збирання і аналіз даних біографічного характеру, які дають уяву про психічні особливості особи. Такі дані можуть перебувати у різних документах, а саме: листах, щоденниках, архівних матеріалах, документах, одержаних від навчальних і лікувальних закладів, виробництв, де проходила трудова діяльність досліджуваної особи. Всебічне вивчення таких матеріалів створює основу для дослідження, для висновків про те, як формувалась ця особа, які життєві обставини (сім'я, школа, дружнє коло) вплинули на формування його інтересів і настанов. Аналізуючи ці матеріали, треба ураховувати динаміку формування особи, змінення його психологічної структури, пов'язані з віком, соціальним станом та іншими даними. У практичній своїй інтерпретації у судово-слідчій діяльності використання окремих сторін біографічного методу є важливим засобом одержання інформації про особу, яка може бути використана з тактичною метою.

Близький за своєю сутністю до біографічного методу, метод незалежних характеристик, метою якого є збирання відомостей про особу з різних джерел, незалежних одне від одного. Незалежні характеристики надають багатосторонній матеріал, який дозволяє у результаті його аналізу скласти найбільш повне уявлення про особу, з оцінок, наведених особами, з котрими досліджувана особа перебувала в тих або інших відносинах. Метод незалежних характеристик за амплітудою одержуваного матеріалу значно ширше біографічного методу і дозволяє дати найбільш об'єктивну психологічну оцінку особи. Разом з тим, одержані матеріали треба ретельно аналізувати і зіставляти один з одним з метою виключення того неодмінного суб'єктивного нальоту, присутнього в них.

Одержувані характеристики треба підпорядкувати єдиній схемі, котра передбачає певний перелік питань. Це дозволить одержати характеристики, найбільш відповідні меті і напрямку досліджень, і дати систематичний аналіз психологічної структури досліджуваної особи. У судово-психологічних дослідженнях метод незалежних характеристик є засобом одержання даних про особу, яка ступає на орбіту судочинства. В ізольованому вигляді він застосовується дуже рідко, частіше його застосування поєднується з біографічним методом і прилеглим до нього методом анкетування. Останній передбачає опитування великої кількості осіб за точно упровадженою формою, котра заповнюється шляхом подавання даних за тими пунктами і графами, які містять питання, що цікавлять слідчого.

Метод анкетування дозволяє виявити характеристики масових явищ згідно з їх станом і тенденціями обмеженістю або поширеністю, їх кількістю в загальній структурі явищ. Метод анкетування базується на анонімності заповнення, яка дозволяє одержати більш об'єктивні дані щодо процесів, які вивчаються, особливо, якщо вони торкаються деяких психологічних проявів. Найбільш широко він застосовується з метою дослідження судово-слідчої і виправно-трудової діяльності для вияснення параметрів цієї роботи, зокрема вміння вирішувати професіональні задачі, умов діяльності і шляхів її оптимізації, типових негативних явищ, форм організації, вимог, що ставляться до особи, тенденцій і причин їх виникнення і т. п.

Одним з ефективних методів юридичної психології, що найбільш широко застосовується у теоретичних дослідженнях, є метод інтерв'ю. Його сутність полягає в одержанні суджень від особи відносно певних явищ, обставин, дій, подій. Внаслідок його застосування одержують відомості, що мають суміжний соціально-психологічний і судово-психологічний характер. Безліч інтерв'ювованих осіб надають дослідженню характер соціологічних узагальнень, їхня ж судово-психологічна спрямованість визначається тематикою, яка належить до правоохоронної діяльності.

Метод інтерв'ю, котрий визначається чітко сформульованою програмою, дозволяє одержати відомості різної спрямованості і від осіб, виконуючих найрізноманітніші функції у судочинстві. Так, інтерв'юючи судей, одержуємо інформацію про шляхи формування внутрішнього переконання, про критерії оцінки доказів, форми установлення психологічного контакту, виховну роль судового процесу, недоліки і достоїнства судової процедури, важливість і результати планування судового слідства та ін. Інтерв'юючи слідчих, одержуємо численні матеріали про їх професіональну підготовку, вміння розв'язувати розумові задачі, подолання психологічних бар'єрів при розслідуванні злочинів, що мають ознаки типових ситуацій, умови, які сприяють формуванню професіональної деформації, оптимальні методи планування і організації діяльності.

Узагальнення матеріалів інтерв'ю дає досить репрезентативний матеріал для теоретичних висновків і рекомендацій, сприяючих найбільш ефективному здійсненню різноманітних напрямків і форм діяльності, пов'язаної із застосуванням права.

Так, інтерв'ю суддів дає досліднику інформацію про шляхи формування їхнього внутрішнього переконання, критерії оцінки доказів, форми встановлення психологічного контакту з підсудними, виховну роль судового процесу, недоліки і переваги судової процедури, важливість і результати планування судового слідства та ін. Інтерв'ювання слідчих дає матеріал про їхню професійну підготовку, вміння вирішувати розумові завдання, переборювати психологічні бар'єри при розслідуванні злочинів, що мають ознаки типових ситуацій, оптимальні методи планування й організації слідчої діяльності, а також про умови, що спричиняють формування професійної деформації. Узагальнення результатів інтерв'ю дає досить репрезентативний матеріал для теоретичних висновків і рекомендацій із найбільш ефективного здійснення різноманітних напрямів і форм правозастосовчої діяльності.

Поиск по сайту: