Використання методу тестування в юридичній практиці

У процесі досудового слідства, судового розгляду, профілактичної діяльності обізнаними особами в психології можуть бути використані тестові методики. Тести застосовує психолог чи експерт-психолог у процесі діагностичних або експертних досліджень (участь у слідчих діях, проведення судово-психологічної експертизи) у межах кримінально-процесуальної діяльності.

Термін «тест» походить від англійського, що означає випробування. Тест — це певне завдання (система завдань), що дає змогу визначати рівень розвитку тієї чи іншої психологічної властивості (якості) особистості. У психології використовується також термін «тестування», що означає проведення перевірки або випробувань із використанням стандартизованих завдань (тестів), які відрізняються відповідною шкалою значень. Тестування застосовується з метою вимірювання індивідуальних відмінностей.

У психології розрізняють тести інтелекту (для виявлення розумового потенціалу індивіда), тести особистісні (вимірюються різні сторони особистості: настанови, цінності, відносини, емоційні властивості й ін.), тести креативні (для вивчення творчих здібностей особистості), тести досягнень (визначають ступінь володіння конкретними знаннями, вміннями, навичками), тести про­ективні (для цілісного вивчення особистості, заснованого на психологічній інтерпретації результатів проекції (перенесення суб'єктом власних властивостей чи станів на зовнішні об'єкти)) тощо.

З метою дослідження пізнавальної сфери, наприклад сприйняття, може використовуватися, зокрема, метод пояснення сюжетних картин, що полягає в пред'явленні випробовуваному тих чи інших малюнків: веселих, сумних, зі складним сюжетом. При цьому враховується активність і бажання випробовуваного розглядати малюнок, витрачений час. Внаслідок тестування можуть бути отримані дані про кмітливість особи, вміння виділити істотне, емоційне відображення (відгук).

Для дослідження сприйняття випробовуваного результативним є метод відшукування чисел за допомогою таблиць Щульте. Суть тесту полягає в такому: на п'яти планшетах написані в різному порядку цифри від 1 до 25. На кожному планшеті вони написані по-різному. Випробовуваному пропонується відшукати, показати і на­звати вголос всі цифри підряд і зробити це якомога швидше. При оцінці результатів враховується різниця в кіль­кості часу, витраченого на кожний планшет. Збільшення його на останніх планшетах свідчить про стомлюваність, прискорення — про повільне входження в роботу. У нор­мі на кожний планшет має витрачатися однаковий час (від 30 до 50 с).

Для дослідження пізнавальної сфери може бути застосований метод заучування десяти слів. Випробовува­ному зачитують десять слів і пропонують повторити в будь-якому порядку. Дослід повторюється п'ять разів, через годину — ще раз. Крива запам'ятовування може вказувати на послаблення активної уваги, стомлюваність, «застрявання» на помилці. Деяка модифікація розглянутого тесту у вигляді методу заучування десяти чисел застосовувалася у військах спеціального призначення для визначення особливостей запам'ятовування випробовуваними в екстремальних умовах (пропонувалося десять різних двозначних чисел).

Зорово-моторний тест «форм Бендера» спрямований на виявлення мозкових поразок, визначення емоційних розладів. Дев'ять простих фігур подаються одразу на одній картці. Усього карток вісім. Випробовуваного про­сять скопіювати кожне зображення зі зразка перед ним. При оцінці підраховується час і аналізується характер виконання кожного завдання.

Використання тестових методик не припускає спрощеного підходу. Історія юридичної психології знає пе­ріоди, коли з метою визначення причетності до вчиненого злочину пропонувалося використовувати тестування. Зокрема, мала місце рекомендація про використання тесту «плями» (у психології — тест Роршаха) для «діагностики» причетності. Якщо випробовуваний у чорнильних плямах Роршаха бачив схожість зі слідами крові, робився висновок про причетність до вчинення злочину (рис, 1).

Рис. 1. Фрагменти зображень плям за тестом Роршаха.

Водночас введення в психологічну практику тесту Роршаха стало одним із великих досягнень психології XX ст. Даний тест призначений для діагностики прихованих настанов, спонукань, властивостей характеру. Основні теоретичні настанови Роршаха полягали в такому. Якщо людина оперує всією плямою, то означає, що вона здатна сприймати основні взаємозв'язки і схильна до систематизованого мислення. Якщо увага зосереджується на дрібних деталях, то означає, що вона уїдлива і дріб'язкова, якщо на рідкісних — схильна до «надзвичайного» і здатна до загостреної спостережливості. Відповіді на білий фон, на думку Роршаха, свідчать про наявність опозиційної настанови: у здорових людей — про схильність до дискусій, упертість і свавілля, а у психічно хворих — про негативізм і відхилення у поведінці¹.

Тест руки (Напсі Тезі) — проективна методика дослідження особи, що призначена для діагностування від­критої агресивної поведінки.

Тест руки.

Рис. 2. Зображення кистей рук для реєструється положення, кому обстежуваний тримає таблицю, а також час із моменту пред'явлення стимулу до початку відповіді.

Стимульний матеріал тесту руки — стандартні 9 зображень кистей рук (рис. 2) і одна порожня таблиця, при показі якої просять представити кисть руки і описати її уявлювані дії. Зображення подаються у певній послідовності й положенні. Обстежуваний має відповісти на запитання про те, яку на його думку, дію виконує рука (або на що здатна виконувати людини з такою рукою).Крім запису відповідей. Оцінка отриманих даних здійснюється за 11 категоріями:

1) агресія — рука сприймається як домінуюча, яка наносить ушкодження, активно захоплює який-небудь предмет;

2) вказівки — рука ведуча, направляюча, пере­шкоджаюча, пануюча над іншими людьми;

3 ) страх — рука виступає у відповідях як жертва агресивних проявів іншої особи або прагне відгородити кого-небудь від фізич­них впливів, а також сприймається як така, що завдає ушкоджень сама собі;

4) прихильність — рука виражає любов, позитивні емоційні настанови до інших людей;

5) комунікація — відповіді, у яких рука «спілкується» або прагне встановити контакти;

6) залежність — рука виражає підпорядкування іншим особам;

7) ексгібіціонізм — рука різними способами виставляє себе напоказ;

8) покаліченість — рука деформована, хвора, нездатна до яких-небудь дій;

9) активна безособовість — відпо­віді, у яких рука виявляє тенденцію до дії, завершення якої не вимагає присутності іншої людини чи людей, од­нак рука повинна змінити своє фізичне місце розташуван­ня, докласти зусиль;

10) пасивна безособовість — прояв тенденції до дії, завершення якої не вимагає присутності іншої людини, але при цьому рука не змінює свого фізич­ного положення;

11) опис — відповіді, в яких рука тільки описується, тенденція до дії відсутня.

Відповіді, які належать до перших двох категорій, розглядаються авторами як пов'язані з готовністю обстежуваного до зовнішнього прояву агресивності, небажанням пристосуватися до оточення. Чотири наступні категорії відповідей відображають тенденцію до дій, спрямованих на пристосування до соціального середовища, ймовірність агресивної поведінки незначна. Кіль­кісний показник відкритої агресивної поведінки розра­ховується шляхом віднімання суми «адаптивних» відповідей від суми відповідей за першими двома категоріями, тобто £ («агресія» + «вказівки») - £ («страх» + -Ь «прихильність» + «комунікація» + «залежність»). Від­повіді, які підпадають під категорії «ексгібіціонізм» і «покаліченість», при оцінці ймовірності агресивних провів не враховуються, тому що їхня роль у даній галузі поведінки непостійна. Ці відповіді можуть лише уточни­ти мотиви агресивної поведінки.

У практиці визначення професійної придатності і при провадженні судово-психологічних експертиз ефективними є стандартизовані особистісні опитувальники. За своєю сутністю опитувальник є певним набором запитань, кожне з яких логічно пов'язане з основною проблемою дослідження і призначене для вивчення й оцінки певних властивостей і проявів особистості.

Найвідомішими опитувальниками є: Опитувальник РЕМ (Ганс і Сибілла Айзенк); Опитувальник міні-мульт (скорочений варіант міннесотського особистісного переліку ММРІ); характерологічний опитувальник К. Леонгарда; тест Кеттела (ібРГ-опитувальник); патохарактерологічний діагностичний опитувальник Лічка та ін.

Так, опитувальник РЕМ містить 101 запитання, на які випробовувані мали відповісти «так», або «ні» (у бланку для відповідей проставити відповідно знаки «+» чи «-»). Опитувальник визначає такі психічні вла­стивості, як нейропсихічна лабільність, екстраверсія і психотизм.

Вторинно можна вивести наявність таких рис особистості, як емоційно-вольова стабільність і відне­сення темпераментів до класичних типів: холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік. Опитувальник показує зв'язок між цими чотирма типами темпераментів і результатами факторно-аналітичного описування особистості. Час відповідей не обмежується, хоча не рекомендується затягувати процедуру опитування. Перед обстеженням випробовуваному видається бланк для відповідей і зачитується інструкція.

Інструкція: «Вам будуть запропоновані твердження, що стосуються Вашого характеру і здоров'я. Якщо Ви згодні з твердженням, поруч із його номером поставте «+» («так»), якщо ні — знак «—» («ні»), довго не замислюйтесь, тут правильних і неправильних відповідей немає».

Поиск по сайту: