Моральне виховання учнів

Методологічною засадою морального виховання є етика.

Етика – наука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між людьми в суспільстві.

Мораль, як форма суспільної свідомості зароджується в системі конкретно-історичних суспільних відношень, є її духовним продуктом.

Мораль – це система цінностей, принципів, норм і правил поведінки та діяльності, регулюючих відношення між людьми, їх ставлення до речей, явищ реального світу і до себе.

Моральні норми – це система вимог, які визначають обов’язки людини по відношенню до оточуючого світу, конкретні зразки, які не тільки орієнтують поведінку особистості, але й дають можливість оцінювати й контролювати її.

Моральні норми закріпленні в таких поняттях як: добро, обов’язок, совість, гідність, справедливість, щастя, зміст життя та інші, які визначають характер поведінки людини.

Моральне виховання – це цілеспрямований процес взаємодії вихователів і вихованців, спрямований на формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній діяльності.

Процес морального виховання, як і виховання взагалі характеризується багатофакторністю впливів, отже, його ефективність залежить від єдності педагогічних впливів сім’ї, школи та громадськості. Тому в моральному вихованні виховну діяльність здійснюють як педагоги так і батьки учнів, представники громадсько-освітніх організацій, які здійснюють цілеспрямовані впливи на свідомість, волю, почуття, діяльність вихованця для досягнення загальної мети морального виховання учнів.

Загальна мета морального виховання – формування моральної культури особистості.

Моральна культура особистості – це засвоєння особистістю моральних норм, принципів, категорій, ідеалів суспільства на рівні власних переконань, дотримання їх як звичних форм особистої поведінки.

Структуру моральної культури особистості складають знання, почуття, погляди, переконання, відношення, поведінка. Тому змістом виховної роботи вчителів, батьків, громадськості по становленню моральної культури особистості учнів є формування у них моральних знань, почуттів, переконань, відношень, поведінки й спілкування.

Отже, можна визначити, що моральне виховання – це виховна діяльність школи, сім’ї і громадськості спрямована на формування моральної культури вихованців.

З моральним вихованням тісно пов’язане формування волі й характеру особистості учня. Найважливіша риса вольової людини є принциповість і здібність чітко ставити перед собою певну мету, стриманість, уміння володіти собою, не піддаватися емоціям і афектам. Любов до праці і працездатність. Свідома дисципліна. Бадьорість і життєрадісність, тобто людина мусить вірити в перемогу добра над злом, правди над неправдою.

Суспільство віками виробляє, вдосконалює та стверджує зразок моральної поведінки, що втілює в собі найвищі моральні якості – моральний ідеал, до якого повинні прагнути всі, вважаючи його розумним, красивим, корисним. Досконале, активне, творче виконання моральних вимог і норм суспільства і є моральний ідеал.

В Україні здавна ставили надзвичайно високі вимоги до морального ставлення людини до себе – порядність, чесність, совісність, правдивість, справедливість, працелюбність, гідність, честь, дотримання слова, вірність (громадянська, товариська і подружня); до інших людей – повага до старших, свого родоводу, тактовність, толерантність, ствердження гуманних стосунків, гостинність; до праці – повага, любов до вільної праці, чесна праця, шана праці, побожне ставлення до хліба, відданість отчій землі. Ці ідеї, ідеали, погляди, норми поведінки, збагачені тисячолітнім досвідом мудрості народу, несуть могутній моральний потенціал, який слугує успішному формуванню моральної культури учнів.

Суспільство пропонує, однак особистість вільна у виборі норм поведінки і повинна відповідати за свій вибір. Моральний вибір учнів і є показником ефективності морального виховання.

В основі змісту морального виховання лежать загальнолюдські, національні, громадянські, сімейні морально-духовні цінності, які визначають основу поведінки і життєдіяльності особистості, як людини, громадянина, сім’янина.

Абсолютно вічні цінності — загальнолюдські цінності, що мають універсальне значення та необмежену сферу застосування (доброта, правда, любов, чесність, гідність, краса, мудрість, справедливість та ін.).

Національні цінності — є значущими для одного народу, проте їх не завжди поділяють інші народи. Наприклад, почуття націоналізму зрозуміле і близьке лише поневоленим народам і чуже тим, які ніколи не втрачали своєї незалежності. До цієї групи цінностей належать такі поняття, як патріотизм, почуття національної гідності, історична пам'ять тощо.

Громадянські цінності — ґрунтуються на визнанні гідності людей і характерні для демократичних суспільств. Це, зокрема, права і свободи людини, повага державної символіки, обов'язки перед іншими людьми, ідеї соціальної гармонії, поваги до закону тощо.

Сімейні цінності — моральні основи життя сім'ї, стосунки поколінь, закони подружньої вірності, піклування про дітей, пам'ять про предків та ін.

Моральні стосунки в сім'ї накладають відбиток на все життя людини, оскільки їх вплив пов'язаний, по-перше, із сильними переживаннями, по-друге, вони постійніші, по-третє, в них закладаються підвалини всіх моральних ставлень людини до суспільства, до праці, до інших людей. Цінності особистого життя мають значення насамперед для самої людини, визначають риси її характеру, поведінку, стиль приватного життя та ін.

Показником ефективності морального виховання є формування морально цілісної особистості, в єдності її свідомості, моральних почуттів, совісті, моральної волі, навичок, звичок суспільно цінної поведінки.

Моральна вихованість матеріалізується в суспільно цінних властивостях і якостях особистості, проявляється у відношеннях, діяльності, спілкуванні. Моральна вихованість характерезується зрілістю моральної свідомості: моральною освідченістю, здатністю анвлізувати, судити про явища життя з позиції морального ідеала, давати їм самостійну оцінку.

Результати морального виховання характерезуються такими поняттями: моральність, індивідуальна моральна свідомість, моральні переконання, моральні почуття, моральні звички і моральна спрямованість. Моральність людини залежить від усвідомленості кожною особистістю сутності її дій відповідно до вимог моральних норм у суспільстві. Індивідуальна моральна свідомість – знання моральних принципів, норм правил і одночасне постійне осмислення свого морального положення в суспільстві, моральних почуттів, переконань, ставлень. Почуття, відношення, ідеали можуть бути не усвідомленими тому необхідно виховні впливи спрямовувати на усвідомлення їх сутності. Моральні почуття – стійкі емоційні переживання реальних моральних відношень і взаємодій у свідомості людини, які є основою її вольових реакцій в різних ситуаціях, її суб’єктивне ставлення до себе, інших людей, оточуючої дійсності взагалі. Моральні переконання – стійкі, свідомі, моральні уявлення людини (норми, принципи, ідеали), відповідно до яких вона вважає за потрібне діяти так і не інакше Моральні звички — корисні для суспільства стійкі форми поведінки, що стають потребою і здійснюються за будь-якої ситуації та умов.

Основні напрями морального виховання учнів визначаються його завданнями:

1. Формування в учнів моральних понять (ознайомити із сутністю етичних понять: добро, обов’язок, совість, честь, гідність, сенс життя; вимогами норм моралі до поведінки й спілкування; сутністю моральних ідеалів суспільства) ;