ЗМІСОВИЙ КОМПОНЕНТ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

План лекції.

1. Поняття про зміст виховання.

2. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування:

2.1. Моральне виховання учнів;

2.2. Громадянське виховання учнів;

2.3. Правове виховання учнів;

2.4. Екологічне виховання учнів;

2.5. Статеве виховання учнів;

2.6. Розумове виховання. Формування наукового світогляду учнів;

2.7. Трудове виховання і профорієнтація учнів;

2.8. Економічне виховання учнів;

2.9. Естетичне виховання учнів;

2.10. Фізичне виховання учнів.

1. Поняття про зміст виховання.

Зміст виховання - це те, що випливає із багатства суспільно-історичного досвіду, цінностей культури і використовується для потреб виховного процесу, тобто це система цінностей світової і національної культури, яку учні повинні засвоїти, зберегти і розвинути відповідно до поставленої мети і завдань виховання.

Зміст роботи вихователя полягає у пошукові спільно з вихованцями кращих зразків культури; організації різних видів спільної діяльності (пізнавальної, суспільно корисної, трудової, художньої, декоративно-прикладної, правової, екологічної, туристсько-краєзнавчої, фізкультурно-спортивної та ін.), яка включає кожного учня в активну взаємодію із сучасною культурою.

У процесі спільної діяльності і спілкування цінності культури пізнаються, освоюються, засвоюються і присвоюються особистістю. Так, навчаючись, учень пізнає, відкриває вивчає істину; працюючи, він зберігає, удосконалює, малюючи, – набуває уміння малювати; виявляючи милосердя, - стає милосердним, займаючись фізичною культурою, – зміцнює й удосконалює своє тіло, переборюючи труднощі, стає мужнім тощо. Діяльність дозволяє проникнути в глибину процесу, явища, образу, оцінити їх значення з позицій людського життя, наповнити власне життя здобутками культури. Інтелектуальний, трудовий, моральний, естетичний, фізичний розвиток завжди є новоутворенням в особистісній структурі, яке з’являється у процесі активної діяльності особистості, що спрямована на конкретний об’єкт: книгу, навчально-дослідну ділянку, шкільне поле, малюнок, здоров’я, національне багатство і под.

У процесі взаємодії з дійсністю у дитини з’являється можливість усвідомлювати себе в навколишній реальності. Але ця можливість є потенційною. Для того, щоб вона стала актуальною, необхідна допомога вихователя в осмисленні і середовища, і діяльності, і себе як «Я», що володіє внутрішнім автономним світом.

Головним об’єктом осмислення є соціальні відношення, вироблені людством протягом історії свого розвитку. Відношення має місце у взаємодії педагога і учня у будь-якому виді діяльності (пізнанні, праці, художній творчості та інших). Так, працюючи на шкільній ділянці з учителем, діти осягають ставлення до природи, землі, праці, людини, знань, науки; перебуваючи на екскурсії в музеї, виявляють ставлення до минулого, прогресу, цивілізації, людства; вивчаючи на уроці літературний твір, переживають гуманне ставлення до людини, життя, суспільства і под.

Серед безмежної кількості відношень людини до навколишньої дійсності виокремлюється лише та сукупність відношень, яка включає найбільш значущі для людського життя відношення. Такими є відношення до людини, життя, суспільства, праці, пізнання, до самої себе.

Для того, щоб вихованець умів прожити відношення, педагог повинен допомогти йому відчути, осмислити зв’язок його власного «Я» і об’єкта дійсності; а для того, щоб він умів встановити відношення – допомогти йому оцінити цей зв’язок, усвідомити його смисл для власного життя. Відношення – це інтегральна позиція особистості.

Виробити у вихованця важливі для людського життя відношення, власну позицію, ціннісні орієнтації – означає навчити його жити.

Тому зміст виховання - це водночас і суб’єктивний досвід особистості з її ставленнями, цінностями і смислами, уміннями, соціальними навичками, способами поведінки, здібностями.

У державних документах з питань національної освітньої політики визначені пріоритетні ідеї змісту виховання особистості: ідеї свободи, рівності, національної і особистої гідності; формування працелюбності, взаємодопомоги і самодисципліни; бережливості; ставлення до свого життя і життя інших людей як до вищої цінності та ін.

З гуманістичних позицій визначено завдання змісту виховання в «Конвенції про права дитини». У статті 29 говориться: «Освіта дитини повинна бути спрямована на: а) розвиток особистості, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в їх повному обсязі; б) виховання поваги до прав і основних свобод, а також принципів, які проголошені у Статуті ООН; в) виховання поваги до батьків у дитини, їх культурної самобутності, мови, до національних цінностей країни, в якій дитина мешкає, країни її походження, і до цивілізацій, відмінних від її власної; г) підготовку дитини до свідомого життя у свідомому суспільстві в дусі порозуміння, миру, терпіння… д) виховання поваги до оточуючої природи.

Засобом реалізації цих завдань і є засвоєння індивідом основ культури як сфери духовного життя людей, що сприяє формуванню здібностей особистості самостійно виробляти принципи своєї діяльності, поведінки, спілкування, орієнтуючись на кращі зразки загальнолюдської та національної культури. Тому метою відбору змісту виховання особистості школяра є формування моральної, розумової, екологічної, правової, економічної, комунікативної, естетичної, фізичної культури, а також культури праці, сімейних стосунків та ін.

Поиск по сайту: