|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Формування наукового світоглядуВ процесі і в результаті засвоєння наукових знань закладаються основи наукового світогляду. Коли розкривають сутність світогляду людини, оперують такими категоріями, як знання, погляди, переконання і ідеали особистості, які відображають її ставлення до явищ і процесів дійсності і які визначають її життєву позицію. Світогляд – це система філософських, соціально-політичних, правових, естетичних поглядів людини на навколишню дійсність, явища природи, суспільні процеси, свідомість людей і своє місце в світі. Таким чином світогляд покликаний давати відповіді на питання: що таке навколишній світ, від чого залежить його розвиток, підкоряється він якимось закономірностям, чи в ньому панує хаос; як з’явилося життя на землі, чи існує прогрес в історії розвитку суспільства, що є визначальним для його розвитку воля окремих осіб, Бога, думки людей, матеріальні умови життя тощо, ради чого варто жити і як треба жити. Виходячи з цього світогляд буває буденним – система поглядів переконань ставлень сформована на базі життєвого досвіду. Релігійним – визначається релігійними поглядами, переконаннями ставленнями щодо розвитку суспільства, людини себе, і свого місця в ньому. І науковий який визначається системою поглядів переконань, що базуються на системі наукової картини світу – системи уявлень про загальні закони будови й розвитку Всесвіту та його окремих частин. Система розумового виховання в сучасній школі спрямована на формування наукового світогляду учнів. Структура світогляду особистості має такі компоненти: знання, погляди, переконання, дії (вчинки). Знання в структурі світогляду учня є суб’єктивним відображенням об’єктивної реальності, результатом засвоєння знань які накопичило людство. У свідомості людини результат пізнання навколишньої дійсності відображається у вигляді уявлень, понять, суджень, теорій, ідей, норм. Одні з них є актуальними для учня, тобто набувають для нього суб’єктивного, особистісного смислу, інші залишаються лише словесними знаннями. Щоб знання сприяли розвитку світогляду, вони повинні набути для людини суб’єктивного змісту тобто перейти в погляди і переконання. Саме погляди і переконання становлять основу світогляду і визначають позицію. Погляди це прийняті учнем уявлення про світ. Переконання, стійкі погляди, уявлення про світ як достовірні, істинні і емоційно пережиті. Це знання і погляди, які перейшли у внутрішню позицію і особистість готова їх відстоювати та здійснювати на практиці. Переконання визначають увесь духовний світ особистості: її спрямованість, ціннісні орієнтації, інтереси, бажання, почуття, вчинки. Саме переконання роблять людину сильнішою внутрішньо, послідовною у діях та поведінці. Невід’ємною частиною переконань людини є її почуття. Втілення світоглядних переконань у життя, їх відстоювання і захист людина переживає емоційно. Вчинки, дії як елемент структури світогляду передбачають уміння людини використовувати знання, реалізовувати переконання в конкретних життєвих ситуаціях, прояв волі, принциповості, рішучості у виражені особистої позиції ставлення до людини, суспільства, природи, себе, політики і т. Основою наукового світогляду є органічний взаємозв’язок наукової істини, поглядів і переконань тому школа і кожний вчитель мають прагнути глибокого осмислення учнями важливіших науково-матеріалістичних ідей. До них відносяться: - матеріальність світу і об’єктивний характер його розвитку; - рух як форма існування матерії; - первинність матерії і вторинність свідомості; - пізнаваємість світу і його закономірностей; - практика як основа пізнання і критерій істинності; - вирішальна роль праці в формуванні і розвитку особистості; - матеріальне виробництво – основа суспільного розвитку і прогресу; - значення загальнолюдських і національних цінностей в розвитку сучасного світу. Важливо щоб учні не лише засвоїли ці знання, а щоб вони перейшли в погляди і переконання. Формування світогляду залежить від впливу на інтелект, емоції, волю особистості, від її активної практичної діяльності. Одним із важливих є питання теорії й практики розумового виховання є визначення критеріїв сформованості наукового світогляду особистості. У науковій літературі існують різні підходи до розробки цих критеріїв. Однак більшість дослідників вважають, що при визначенні рівня сформованості світогляду необхідно виходити із самої його сутності, змісту і структури. У зв’язку з цим при оцінці рівня сформованості світогляду людям необхідно враховувати наступні показники: - ґрунтовність наукових знань, їх єдність в цілісну систему, що пояснює сутність і закономірності явищ природи, суспільства, мислення; - розвинута здатність діалектичного осмислення дійсності, удосконалення світогляду, стійкість поглядів і переконань, що виявляються в умілому аналізі індивідом нових для нього явищ, суспільних подій, творів мистецтва; - виявлення соціальної активності, емоційно-вольової суспільної цілеспрямованості, спрямування діяльності на втілення ідеалів у житті, їх пропаганду і захист. Звичайно, у реальному житті не так легко і просто визначити рівень сформованості такого складного особистісного утворення, яким є світогляд. Але використання вказаних рекомендацій і критеріїв у певній мірі може сприяти вирішенню цього завдання. Навчально-виховні умови що сприяють формуванню світогляду: 1. Наступність та міжпредметні зв’язки у навчанні дозволяють побачити одне й те явище з різних точок зору, одержати про нього цілісне уявлення. При умові, що буде забезпечена глибока наукова доказовість, логічна переконливість і несуперечливість всіх засвоюваних знань і висновків світоглядного характеру. 2. Важливим є дотримання принципу історизму в навчально-виховному процесі. 3. Щоб знання переросли у переконання особистості, вони повинні проникнути у сферу її почуттів і переживань. Що спонукає вчителя звертатися до особистого досвіду учнів, життєвих ситуацій, творів літератури й мистецтва. 4. Постійне збудження у учнів емоційного ставлення до матеріалу, що вивчається, внутрішнього прагнення до глибокого осмислення і засвоєння наукової істини, завдяки чому тільки вона і визначає спрямованість особистості і впливає на її поведінку. 5. Набуття досвіду емоційного ставлення дитини до навколишнього світу у творчій діяльності у різноманітних видах мистецтва. Створюючи літературний твір, виконуючи ту чи іншу роль у п’єсі, дитина утверджує себе, виявляє свої погляди і переконання, розширює свій світогляд. 6. Важливою умовою переходу знань в погляди і переконання учнів є надання навчально-виховному процесу суспільної спрямованості. Необхідно допомогти їм зрозуміти, в якому напрямку ми рухаємося, які перетворення відбуваються в економіці, політиці, суспільних відношеннях. 7. Включення учнів у досить широку сферу практичних дій: трудову, громадську, художню, технічну та інші види діяльності, в широке коло соціальних відносин в процесі чого закріплюються і набувають необхідної стійкості погляди і переконання. 8. Важливе значення мають погляди, переконання, діяльність педагога.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |