 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
ТЕМА 3. Історія свого краю,місце на карті України
| ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ АДМІНІСТРАТИВНО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ |
Землі Півдня України, що розташовані на берегах Чорного та Азовського морів вабили людей здавна. Межиріччя Інгульця і Дніпра та обидві береги Дніпра були заселені, починаючи з часів пізнього неоліту (20 - 12 тисяч років тому). Найдавніші поселення людей виявлені у Горностаївському, Каховському, Великолепетиському районах. Поступово щільність населення на землях, де сьогодні розташована Херсонська область, росла. Так, відомо близько 90 поселень та могильників доби міді і бронзи, розташовані головним чином у південно-західній частині області поблизу рік і у південно-східній її частині: в Нижньосірогозькому, Генічеському, Чаплинському, Каланчацькому Скадовському районах. Одними з перших мешканців Херсонщини були кіммерійці. Проте, незважаючи на позитивну демографічну ситуацію на землях Нижнього Дніпра, перше державне утворення на цих землях пов'язують зі скіфами:
кочові племена скіфів з'явилися у Причорноморських степах у VIII – VII століттях до н.е. і створили Скіфську державу.
У ІІ столітті до н.е. в Причорноморські степи ринула нова хвиля кочівників – сарматів, які частково витиснили скіфів і, поступово змішуючись з ними, почали осідати на цих землях. Саме у цю добу із Середнього Подніпров'я у причорноморські степи проникають змішуючись з скіфсько-сарматськими, слов'янські племена зарубинецької культури. У перших століттях н.е. на території сучасного Нововоронцовського району з'являються стійкі землеробські поселення їх нащадків – слов'янських племен черняхівської культури.
За часів Київської Русі на території Херсонщини поруч з кочівниками існують слов'янські поселення. У пониззі Дніпра в Х – ХІІІ століттях існувало, не раз згадуване у літописах, слов'янське торгівельне місто Олешшя[1], яке природно виникло на стародавньому торгівельному шляху "З варяг у греки".
З першої половини ХІІІ століття, після початку монголо-татарської навали, Пониззя Дніпра попадають під вплив різних держав: Великого князівства литовського, Туреччини, Кримського ханства.
У першій половині ХVІ століття на Дніпрі була створена Запорізька Січ, яка внесла значні корективи у життя Причорноморських степів і докорінно змінила геополітичну ситуацію не тільки на півдні, а й в усій Україні, Польщі та Росії. Поруч з турецькими фортецями з'являються запорізькі переправи та перевози, на місті яких виникли сучасні поселення Гола Пристань, Берислав та інші.
На Херсонщині у різні роки базувалися Січі Запорізького війська: Кам'янецька (біля сучасного села Республіканець Бериславського району), Олешківська (на території сучасного м.Цюрупинськ), Нова Січ (на річці Підпільній). Запорожці активно освоювали територію Нижнього Дніпра. Крім самої Січі запоріжці засновували чисельні паланки. Так за часів Нової Січі (1734 – 1775 рр.) у межах сучасної Херсонської області існували Інгулецька і Прогнойська паланки. Влада в паланці, що являла собою звичайну слободу з невеликим укріпленням (місцем перебування козацької залоги) – належала козацькій старшині, що відповідало її військовому призначенню. Біля сучасних сел. Давидів Брід та Золота Балка запоріжці заснували зимівники, які були невеликими поселення для занять скотарством, риболовлею, землеробством та іншими промислами. Одне з козацьких поселень було знайдене на території сучасного Херсону, а саме у північній частині Карантинного острова. Козаки називали його Кошовим, а також Кордонним у зв’язку з тим, що острів межував з землями Кримського ханства. Пізніше деякі з зимівників та паланок перетворилися на села. Яскравим прикладом такої трансформації є історія с. Геройське (стара назва Прогної) з якого протягом радянської доби вийшло 7 Героїв Радянського Союзу та Соціалістичної Праці.
Проте слід зазначити, що незважаючи на насичену та яскраву історію "Дикого поля[2]", за тих часів на території сучасної Херсонщини не склалася традиція державності і місцевого самоврядування.
В умовах впливу різних культур Причорноморські степи поступово відчували наступ хліборобської осілої культури і прагнення східних слов'ян повернути собі контроль над виходом до Чорного моря. Це привело до цілої низки подій, які відбувалися протягом століть, центральними з яких стали російсько-турецькі війни.
Періодом визначних подій в історії краю стало ХVШ ст. У 1737 році під час російсько-турецької війни на високому правому березі Дніпра збудовано російське укріплення Олександр-Шанець, що стало попередником Херсона. Протягом другої російсько-турецької війни 1768-1774 рр. у Олександр-Шанце "где землянок выстроено 10 и жилых покойцев 3" розміщувалося до 100 кіннотників. Завоювання Російською імперією Чорноморського узбережжя обумовило необхідність побудови флоту. Саме на цих землях у 1778 році було засновано місто Херсон.
Мета заснування Херсону чітко прописана в указі Катерини ІІ "В месте к сему удобно назначивая оное из соображений выгод морских и сухопутных построить крепость и соорудить верфь. Место сие наименовать Херсон". Тобто майбутній обласний центр засновувався як форпост Російської імперії на її південних кордонах, а його місією стає укріплення військової присутності імперії на берегах Чорного моря та будівництва справжнього Чорноморського флоту. Так склалося, що Херсон стає "Колискою Російського Чорноморського флоту". З початку існування Херсона та поселень навколо нього великий вплив на організацію життєдіяльності у ньому належала військовим. Так славетний російський адмірал Ф.Ф. Ушаков за боротьбу з чумою під час будівництва військових кораблів у Херсоні був представлений до чину капітан І рангу та нагороджений орденом. Населення Херсона на кінець ХVШ ст. складало 10 тис. осіб.
Вирішальний перелом у приналежності земель Українського Причорномор’я відбувся вже після російсько-турецької війни 1768—1774 рр. За Кючук-Кайнарджийським мирним договором Росія отримала землі між Південним Бугом та Дніпром. Ці землі увійшли до створеної за часів Катерини ІІ Новоросійської губернії, яка проіснувала до 1775 року. Після ліквідації Новоросійської губернії, Херсон стає повітовим містом Катеринославського, а з 1793 року Вознесенського намісництва. За правління Павла І Новоросійська губернія була відновлена на період з 1796 по 1802 рік.
Поступово Херсон і всі території, прилеглі до нього втрачають своє військове призначення. Як наслідок цього, Указом Сенату від 8 жовтня 1802 року Новоросійська губернія була поділена на Катеринославську, Миколаївську й Таврійську губернії. Херсонський повіт увійшов до складу Миколаївської губернії.
Менше року існувала Миколаївська губернія. Указом Сенату від 15 травня 1803 року, з причин природнокліматичної та соціально-побутової доцільності, центр Миколаївської губернії було перенесено з м. Миколаїв до м. Херсону. Про це у імператорському указі Олександра І від 15 травня 1803 р. зазначалося: "По сведениям, от местного начальства доставленным, находя неудобным оставить губернское управление в Николаеве, как по трудности отапливания, так й потому, что Морское управление, там (в Херсоне) еще находящееся, составляет само по себе часть обширную, мы признали за благо губернскому управленню быть в Херсоне й, вследствие того, губернию Николаевскую именовать отньше Херсонскою".
Херсонська губернія як адміністративний структурний підрозділ держави проіснувала з 1803 по 1920 рік. Територіальні межі Херсонської губернії за цей часовий відрізок неодноразово але несуттєво змінювались. Постійні адміністративно територіальні зміни взагалі були характерними для земель, які розташовані на Півдні України.
Херсонська губернія займала значну територію, яка становила 1/122 частину Європи і займала за розмірами шістнадцяте місце серед інших губерній Європейської Росії. Вона межувала на півночі з Київською, північному сході - з Полтавською, на сході - з Катеринославською, на південному сході - з Таврійською, північному заході - з Подільською й на південному заході - з Бессарабською губерніями.
В адміністративному відношенні Херсонська губернія складалась з чотирьох повітів: Єлисаветградського, Ольвіопольського, Тираспольського й Херсонського.
Поступово кількість повітів була збільшена за рахунок нових: Олександрійського, створеного у 1806 р., Одеського - у 1825 р., Бобринецького - у 1828 р. і Ананьєвського - у 1834 р.
Після остаточного оформлення Херсонської губернії до її складу входили шість повітів (Ольвіопольський і Бобринецький повіти були об’єднані з іншими повітами), 18 міст, у тому числі Одеса та Миколаїв з передмістями (Одеське градоначальство й Миколаївське військове губернаторство). Херсонський повіт у 1886 р. складався з 39 волостей та 1059 населених пунктів.
До кінця XIX століття значних адміністративно-територіальних змін на Херсонщині не відбувалося. Межі Херсонської губернії XIX століття й сучасної Херсонської області збігаються в дуже незначній мірі. Так, більша частина нинішньої Херсонщини була у складі Таврійської губернії. Території сучасних районів: Цюрупинського, Голопристанського, Каховського, Каланчацького, Новотроїцького, Скадовського, Чаплинського - входили до складу Дніпровського повіту; Іванівського, Великолепетиського, Верхньорогачицького, Нижньосірогозького, Генічеського - входили до Мелітопольського повіту Таврійської губернії.
На початку ХХ століття в результаті проведення Столипінської аграрної реформи виникали нові населені пункти. Станом на 1908р. до складу Дніпровського повіту Таврійської губернії входило 17 волостей: Олешківська, Великопанська, Бехтерська, Громівська, Збур’ївська, Каїрська, Краснянська, Каховська, Каланчацька, Козаче – Лагерська, Князь – Григорівська, Маячківська, Новотроїцька, Першокостянтинівська, Покровська, Чалбаська, Чаплинська. Окремо входило м. Олешки – центр Дніпровського повіту. До складу Мелітопольського повіту тієї ж губернії входило 24 волості: Балківська, Великознам’янська, Великобілозерська, Василівська, Верхньо – Білозерська, Веселівська, Веселянська, Водянська, Дніпровська, Ейгенфельдська, Іванівська, Кам’янська, Кизиярська, Лепатиська, Михайлівська, Пришибська, Рогачиська, Рубанівська, Сірогоська, Терпіннівська, Тимошівська, Юзкуйська, Юхимівська, Якимівська. Окремо входили міста: Мелітополь та Генічеськ. До складу Херсонського повіту Херсонської губернії у 1917 р. входило 46 волостей: Антонівська, Архангельська, Балацківська, Білозерська, Вавилівська, Володимирівська, Високопільська (Кронауська), Грушівська, Гур’ївська, Засільська, Золотобалківська, Інгульська, Козацька, Калузька, Кам’янська, Кочубеївка (Орлофська), Качкарівська, Кисляківська, Костромська, Криворізька, Любомирівська, Маліївська, Мар’їнська, Михайлівська, Миколаївська 1-ша, Миколаївська 2-га, Микільська, Новоархангельська, Новобузька, Нововоронцовська, Новомиколаївська, Новоодеська, Новосевастопольська, Одбідо-Василівська, Олександрівська, Покровська, Полтавська, Привільнянська, Снігурівська, Станіславська, Старошведська, Сухо-Єланецька, Тернівська, Тягинська, Шестернянська, Широківська. Окремо входило 18 європейських колоній, 6 посадів, 3 міста.
Протягом 1917-1920 рр. зі зміною влади робилися спроби впорядкувати адміністративно-територіальний устрій, проте жодний з проектів не було втілено в життя з політичних причин. У березні 1918 р. була ліквідована Таврійська губернія, її Дніпровський повіт увійшов до складу Херсонської губернії, а Мелітопольський – до Катеринославської, з 1920 р. - Олександрівської (перейменованої у 1921 р. у Запорізьку) губерній. В липні 1919 р. було прийняте рішення розділити Херсонську губернію на дві - Херсонську й Одеську. Однак ця реформа не була доведена до кінця у зв'язку із наступом Денікіна.
28 січня 1920 р. Всеукрревком схвалив постанову про розділ Херсонської губернії на Херсонську й Одеську. Центром Херсонської губернії став Миколаїв. У грудні 1920 р. Херсонська губернія була перейменована у Миколаївську. Херсон став повітовим містом Миколаївської губернії. Миколаївська губернія після реформи складалася з 4 повітів: Дніпровського, Єлисаветградського, Миколаївського та Херсонського.
На цьому адміністративно-територіальні перетворення на Півдні України не було закінчено. Виходить постанова ВУЦВК від 1 лютого 1922 р. "Про впорядкування і прискорення робіт по адміністративно-територіальному устрою УРСР", у основу якого було покладено принципи господарської доцільності. А у відповідності до постанови ВУЦВК від 21 жовтня 1922 р. «Про адміністративно-територіальний поділ УРСР» Одеська й Миколаївська губернії були об'єднані в одну - Одеську губернію.
25 жовтня 1922 р. друга сесія ВУЦВК затвердила основні принципи майбутньої реформи, яка передбачила створення округів замість повітів з населенням від 400 до 600 тисяч чоловік. Сесія також визнала за необхідне спочатку передати частину повноважень губернських органів окружним, а потім ліквідувати губернії, переходячи на систему округ-район-сільрада. У 1923 р. почалась перша реформа адміністративно – територіального поділу УРСР за єдиним планом відповідно до постанови ВУЦВК від 7 березня 1923 р., фактично був ліквідований поділ на повіти і волості в існуючих губерніях. Одеська губернія була розділена на 6 округів, в тому числі Херсонський з центром у м. Херсоні. До складу Херсонського округу ввійшла територія колишніх Дніпровського і Херсонського повітів без Володимирської і Маліївської волостей. Округ складався з 12 районів, 167 сільрад і з заштатних міст: Каховки, Олешок, Берислава.
Новостворені райони складались з таких волостей:
Березнегуватський - з Березнегуватської, Висунської;
Береславський - з Береславської, Тягинської;
Великоолександрівський - з Великоолександрівської, Архангельської;
Голопристанський – зі Збур’ївської, Покровської, Бахтерської;
Горностаївський – з Князегригорівської, Благовіщенської;
Каховський – з Каховської, Новомаячківської;
Качкарівський – з Качкарівської, Нововоронцовської;
Олешківський – з Олешківської, Козачелагерської, Капанської;
Скадовський – з Скадовської, Краснянської, Чалбаської;
Снігурівський – з Снігурівської, Галаганівської, Зесільської, Одбідо-Висильківської;
Херсонський – з Музиківської, Білозерської, Станіславської;
Чаплинський – з Чаплинської, Каланчацької, Першо–Костянтинівської.
Згідно з тією ж постановою на території Катеринославської губернії, куди 1 грудня 1922 р. увійшла територія ліквідованої Запорізької губернії, створений Мелітопольський округ, який було поділено на 15 районів. Серед них теперешні райони Херсонської області Великолепетиський, Генічеський, Новотроїцький, Нижньосірогоський.
З тих пір система адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування, сформована за Столипіна, була зруйнована. В сільській місцевості почали масово створюватись сільські ради.
В березні 1923 р. Одеська губернія налічувала 6 округів, у тому числі Херсонський округ із центром у м.Херсоні.
Постановою ВУЦВК і РНК УРСР від 3 червня 1925 р. губернії на Україні були ліквідовані та усі округи стали самостійними. Херсон став центром однойменного округу.
У 1930 році проведена нова адміністративно-територіальна реформа, якою встановлювалась двоступенева система управління: район-центр. Херсонський округ був ліквідований, а Херсонський сільський район (сучасний Білозерський) переданий у відання Херсонської міської Ради депутатів трудящих. Згідно з тією ж постановою ВУЦВК від 2 вересня 1930 р. ліквідований Верхньорогачицький район з приєднанням його території до складу Великолепетиського (колишній Мелітопольський округ).
IV сесія ВУЦВК 12 скликання своєю постановою від 9 лютого 1932 р. утворила в Україні 5 областей, у т.ч. Одеську, до складу якої увійшли міста обласного підпорядкування Одеса, Миколаїв, Херсон, Єлизаветград, а також 46 районів.
У вересні 1937 року з Одеської області була виділена Миколаївська область, до складу якої увійшли Херсон, як місто обласного підпорядкування та 12 районів.
Переживши окупацію, м. Херсон 13 березня 1944 року було звільнено, а вже 30 березня 1944 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР "Про утворення Херсонської області у складі Української РСР" було затверджене подання Президії Верховної Ради УРСР про утворення Херсонської області. До її складу ввійшли Бериславський, Білозерський, Великоолександрівський, Голопристанський, Горностаївський, Каланчацький, Калініндорфський (перейменований у Калінінський, ліквідований у 1962 р.), Каховський, Нововоронцовський, Скадовський, Херсонський (у складі Херсонської області називався Херсонсільський, ліквідований у 1962 р.), Чаплинський і Цюрупинський райони Миколаївської області, Великолепетиський, Генічеський, Іванівський, Нижньосірогозький, Новотроїцький і Сиваський (ліквідований у 1962 році) райони Запорізької області. Всього область складалась з 19 районів.
У 1948 році було створено ще три райони: Високопільський, Новомаячківський та Верхньорогачицький.
Протягом 1957-1065 рр. кількість районів у області неодноразово змінювалась. У 1957 році з метою децентралізації управління народним господарством ліквідується ряд міністерств і створюються ради народного господарства у тому числі і Херсонська. Створення Раднаргоспів потягнуло за собою утворення двох видів районів: сільських та промислових. Це у свою чергу частково позначилося і на адміністративному устрої областей. 30 грудня 1962 р. вийшов Указ Президії Верховної Ради Української РСР "Про укрупнення сільських районів Української РСР", яким райони укрупнювались до розмірів територій виробничих колгоспно-радгоспних управлінь. На той час в Херсонській області налічувалось 10 районів.
Однак вже у січні 1965 року поділ на сільські та промислові райони було ліквідовано та Указами Президії ВРУРСР та проведено розукрупнення районів. По Херсонській області утворювалось вже 15 районів:
Міста обласного підпорядкування з 1965 року: Херсон та Нова Каховка. На підставі Указу Президії Верховної Ради УРСР від 8 грудня 1966 р. було проведено розукрупнення районів, на підставі якого з’являються Верхньорогачицький, Високопільський та Каланчацький райони. Районне планування з цього часу стає подібним до того, що існувало у 1944 році при створенні Херсонської області. З 1972 року місто Каховка стає містом обласного підпорядкування.
За часів незалежності Херсонська область змін у районуванні не зазнавала. Сучасна Херсонська область складається з 18 районів, які у різні часи мали різне адміністративне підпорядкування. Райони, розташовані на правому березі Дніпра, входили за часів губернського управління до складу Херсонського повіту. Землі лівого берега Дніпра належали Дніпровському та Мелітопольському повітам Таврійської губернії. Область розташована на півдні України, і має унікальне геополітичне розташування завдяки виходу до двох морів та тому, що її перетинає нижня течія Дніпра. На південному заході її територія омивається Чорним, а на південному сході - Азовським морями. На півночі регіон граничить з Дніпропетровською, на сході - із Запорізькою, на заході - з Миколаївською областями, на півдні - з Республікою Крим. За станом на 01 березня 2009 року в області проживає - 1098,1 тис. осіб, населення поділяється на: – Міське - 671,4 тис.осіб, або 61,14%; – Сільське - 427,7 тис.осіб, або 38,86% До районів Херсонської області відносяться.
До складу Херсонської області також входять 9 міст, 3 з яких - обласного значення (м. Херсон, Нова Каховка та Каховка), 6 міст районного підпорядкування (м. Берислав, м. Генічеськ, м. Гола Пристань, м. Скадовськ, м. Таврійськ, м. Цюрупинськ), 30 селищ міського типу, 656 сільських населених пунктів, які об'єднані в 259 сільських рад. Велика частка населення зосереджена в західній частині області, яка прилягає до Дніпра. У цій частині області проживає близько 60% населення області і більшість міського населення (близько 70%). Серед міських поселень переважають середні і малі міста, які розташовані уздовж морського узбережжя, вдовж Дніпра, на перетинах транспортних магістралей міжнародного та державного значення. Близько 50% міського населення сконцентровано в Херсоні та містах які тяжіють до нього. Разом зі своїми містами-супутниками Цюрупінськом і Голою Пристанню він утворює Херсонську міську агломерацію. Населення сільських районів має низьку, у порівнянні з іншими областями України щільність. Середня щільність населення в сільській місцевості близько 17 чіл. на кв. км. Найбільш заселені райони, розташовані уздовж Дніпра і Каховського водосховища, тут густина населення досягає 20-30 чіл. на кв. км. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |