Загальна характеристика

Річка Кошова в районі Карантинного острова

Херсонська область знаходиться в зоні сухих степів на вододілі річок пониззя Дніпра і Чорного моря. Густота річкової сітки сягає всього 50-100 м на 1 км² площі.

На березі Інгульця, с. Микільське

Протока в низов'ї Дніпра поблизу Голої Пристані

В області налічується 19 малих річок та балок довжиною більше 10 км і 163 річки та балки (в гирлі Дніпра) довжиною менше 10 км. До річок, довжина яких перевищує 10 км, належать Каланчак, Велика Калга, Конка, Козак, Інгулка, Білозірка, Рвач, Чайка. Усі річки належать до басейну Дніпра і лише тільки р. Каланчак впадає в Чорне море. А в Приморській смузі, між нижньою течією Дніпра і Азовським морем, постійних річок немає зовсім.

Для рік Херсонщини характерне змішане живлення: снігове живлення складає 85-90%, підземне - 10-15%. Режим річок характеризується значними весняними повенями, переважно в березні, та низьким літнім рівнем з незначними дощовими паводками. Весняні повені на малих (менше 10 км завдовжки) річках спостерігається не щорічно, замерзання річок відбувається приблизно 15-25 грудня, льодохід - 5-10 березня. У зв'язку з характерними для Херсона нестійкими зимами, коли періоди з низькою температурою повітря уриваються відлигою різної тривалості, під час переходу температури повітря через 0°С на річках встановлюється нестійкий льодовий режим з утворенням заберегів, сала, зрідка шуги, а в окремі роки - льодоставу. Товщина льоду на річках з природним режимом складає від 5-10 до 15-20 см.

Дніпро — велика ріка (в межах області її довжина — 216 км), яка проходить степ транзитом і разом з Каховським водосховищем розділяє територію на дві частини — правобережну і лівобережну. Правобережна частина розчленована долинами малих річок, балками та ярами. Лівобережжя — це майже горизон­тальна степова рівнина з плоскодонними впадинами — подами. Унікальні утворення - поди — є величезними басейнами для стоку талих снігових вод та атмосферних опадів із навколишніх водозбірних площ. Поди виконують таку ж роль як річки і балки, замикають круговорот води в природі, їх площа сягає 160 тис. га. Найбільші поди — Агайманський, Великий Чапельський та Сиваський. В Каховському районі проводиться експеримент по створенню в подах шляхом корінної меліорації нового культурного орного шару. Під культурні поля вже використовується майже 100 тис. га.

Новокаїрська балка, затоплена водами Каховського водосховища

В районах, що прилягають до берегів Дніпра, велика кількість балок і ярів. Найбільші балки: Рогачик, Широка, Роздори, Хрещата, Мерзлякова, Довга, Каїри, Софіївка, Сомова, Любимівка, Бургунка, Глибока, Велика Кам'янка, Тягинка. Пригирлові частини більшості цих балок затоплені водами Каховського водосховища.

Азовське море і Сиваш приймають рад балок, найдовшими з них є Утлюк і Малий Утлюк, балки Таранга, Тайгур і Геренж Єлога, всі впадають в Сиваш.

Як правило, в районах, де кількість водних ресурсів незначна, якість їх незадовільна. В останні десятиріччя у річок виникло майже хронічне і прогресуюче захворювання: внаслідок замулювання русла річок піднявся рівень ґрунтових вод, що призвело до заболочення русел, зниження якості води. Порівняно з великими і середніми річками мала річка першою приймає «удар на себе».

Балка Тягинка — права притока Дніпра, протікає через с. Микільське Білозерського району. Існує версія, що в давнину в гирлі річки існувало м. Тягинь з язичницьким храмом, де приносили жертви богам. м. Тягинь можна розглядати як культовий центр автохтонного населення Північного Причорномор'я — індоаріїв.

Поиск по сайту: