Гідрографія і водні ресурси

У межах області лише 6 річок довжиною понад 10 км. Головна річка — Дніпро (нижня течія; перетинає область з північного сходу на південний захід) з притокою Інгульцем. Поблизу гирла Дніпро поділяється на рукави (найбільший — Кінський) і утворює так звані Дніпровські плавні. Значні площі на півдні та сході області не мають поверхневого стоку. По долинах річок невеликі ставки, озера, на Дніпрі — Каховське водосховище. Пересічна густота річкової сітки становить 0,1 км/км². Для річок області характерне мішане живлення: снігове становить 85—90 %, підземне — 10—15 %. Природний режим річок змінений внаслідок їх зарегульованості. Якщо говорити про забезпеченість Херсонської області водними ресурсами, то рівень забезпеченості водними ресурсами становить вище середнього по Україні. Це пояснюється проходженням по території Херсонської області річки Дніпро зі своїми притоками та розташуванням в межах області Каховського водосховища. Споживання свіжої води становить 760 млн. м³ на рік. Більше половини водних ресурсів використовується для виробничих потреб. Понад 20% водних ресурсів використовується для зрошення. Що стосується забруднення вод, то це питання на сьогоднішній день стало досить актуальним. Головними проблемами є забруднення водних ресурсів хімічними засобами захисту рослин та мінеральними добривами, опріснення морської води завдяки значним скидам дренажно–скидних вод (особливо з рисових зрошувальних систем), винос з ґрунтів зі скидними водами поживних речовин і гумусу, забруднення поверхневих і підземних вод; забруднення водних ресурсів рекреаційної зони. Особливо гостро постає проблема забруднення питної води. Це пов’язано в першу чергу з неглибоким заляганням першого водоносного горизонту та скидами забруднюючих речовин разом зі стічними водами.

6.Грунти
Серед зональних типів грунтів переважають чорноземи південні малогумусні і слабогумусовані, які змінюються чорноземами південними солонцюватими, далі на південь — каштановими солонцюватими грунтами в комплексі з солонцями. Характерні для області інтразональні лучно-чорноземні і дернові осолоділі глейові грунти і солоді подів. У межах Нижньодніпровських пісків — дернові піщані та глинисто-піщані переважно неоглеєні грунти в комплексі з слабогумусованими пісками і чорноземними піщаними грунтами подекуди з кучугурним рельєфом. На піщаних островах і косах — дернові переважно оглеєні піщані, глинисто-піщані і супіщані грунти в комплексі з слабогумусованими пісками. У плавнях Дніпра — торфово-болотні грунти, у заплаві Інгульця — лучні грунти Найродючішою, безперечно, є північна частина Херсонської області, де поширені чорноземи південні малогумусні і слабогумусовані. Ця частина охоплює Високопільський, Нововоронцовський, Верхньорогачинський, Великоалександрівський, Великолепетиський райони. Ці райони є найбільш сприятливими для вирощування с/г культур.
Найменш придатними грунтами для вирощування с/г культур є солонцюваті грунти, які зосереджені в основному на півдні Херсонської області (Каланчацький, Чаплинський, Новотроїцький р-ни. Загальна ураженість ерозією районів Херсонської області складає 549 км², або 6,3 % території області. Найбільша ураженість відзначена в Бериславському і Нововоронцовському районах (відповідно 245 і 91 км², або 14,8 і 8,9 % від площі районів). Враховуючи, що ці території є площами сільськогосподарської діяльності, втрати родючих ґрунтів завдають суттєвих економічних збитків сільському господарству.

7. Мінеральні ресурси
Територія Херсонського регіону в геологічному відношенні побудована досить складно, що зумовлено присутністю або відсутністю на тих чи інших площах тих чи інших корисних копалин.
З четвертинними відкладеннями пов’язані численні місцезнаходження пісків, які використовуються в якості баластного заповнювача для бетонів і розчинів, місцезнаходження галечників для дорожнього будівництва, а також місцезнаходження суглинків і глин, придатних для виробництва будівельної цегли і черепиці.
Найбільше поширені в області різні вапняки, які різні за віком, технологічними та хімічними властивостями.
Кам’яно-будівельні матеріали на території області представлені виключно карбонатними породами – вапняками понтичного, меотичного і сарматського ярусів неогену.
Ці породи виходять на денну поверхню тільки по долинах рік Дніпра та Інгульця, а також по балках.
В області для цілей будівництва розробляються піски сарматського ярусу і четвертинного віку. Сарматські піски залягають на глибині 10 м і більше при потужності до 10 м.
Сумарні запаси розвіданих родовищ пісків складають:
- жовті піски та піски для силікатних виробів –131424 тис. куб. м.
- піски для кладених і штукатурних розчинів – 442 тис. куб. м.
Балансові запаси цегляно-черепичної сировини по області складають 18974 тис. куб. м.
В північно-західній частині області знаходиться Осокорівське родовище марганцю.
Виділена ділянка являє собою смугу довжиною 20 км і шириною 6,5 км. Площа ділянки 130 кв. км. Середня потужність рудного шару 1,2 м. Глибина покладу від 70,8 м до 130,3 м.
Орієнтовні запаси руди в межах виділеної ділянки складають 312 млн. т.
Промислові запаси нафти і газу в області відсутні, однак є сприятливі структури і ознаки нафти та газу в районі, який примикає до Азовського моря, де були проведені комплексні геофізичні дослідження.
Газопрояви і гідрохімічні фактори поряд з відомим Приазовським газоносним районом підтверджують перспективи нафтогазоносності на території Причорноморської лощини, перспективи якої слід розглядати як високі. Родовище газу відкрито в районі с. Стрілкове, його поклади складають близько 800 млн. куб. м.
Паливна база всього економічного району дуже бідна і геологічних передумов до її розширення немає. В області є в наявності три родовища торфу (с. Кардашинка Голопристанського району) з промисловими покладами до 21,23 тис. т.

Поиск по сайту: