Та просторі у процесі виробництва регламентують злагоджений і узгоджений хід роботи в усіх ланках та є основою розроблення графіків виробництва й випуску продукції згідно з

Міністерство освіти і науки України

ВНЗ „Відкритий міжнародний університет

Розвитку людини

„Україна”

Придніпровський гуманітарно-економічний коледж

Курсова робота

з дисципліни „Планування та організація діяльності підприємства”

Виконавець

Студент курсу,

спеціальність „Економіка підприємства ”

__________________

„___”_____________ 20___ р.

Керівник

Викладач

______________

„___”______________ 20___ р.

Нікополь
2015

ЗМІСТ

ВСТУП

Операти́вно-календа́рне планува́ння (англ. Operational planning) (ОКП) — планування діяльності компанії або підприємства, що забезпечує злагоджену роботу всіх команд, відділів, підрозділів, цехів; узгодження плану робіт та термінів; рівномірне виконання плану робіт відповідно встановленим термінам, обсягам з раціональним використанням виробничих ресурсів.
Актуальність теми, оперативно - календарного планування, полягає в тому що, в змінених умовах функціонування вітчизняної економіки вдосконалення системи внутрішньофірмового планування - вельми важливий засіб підвищення ефективності управління підприємством. Ефективність діяльності та наступний розвиток виробничої системи забезпечується завдяки її безперервній адаптації до швидкозмінних зовнішніх умов, що викликає необхідність самостійно приймати рішення стосовно номенклатури і обсягів продукції, що випускається, вибору постачальників, організації збуту, джерел фінансування. Все це вимагає системного розгляду виробничо-технологічних й управлінських процесів, ретельного узгодження матеріальних, інформаційних і фінансових потоків.Одним з інструментів вирішення цього завдання є методика внутрішньофірмового оперативно-календарного планування (ОКП). Точність розробки оперативно-календарних планів обумовлює своєчасність виконання замовлень, ефективність використання основних і оборотних фондів, робочої сили, а, отже, і фінансовий стан підприємства. Разом з тим, аналіз відомих методик ОКП показує, що вони не повною мірою відповідають вимогам практики: у них не виділяється системоутворюючий показник і тому показники оперативно-календарного плану, розроблені при їх застосуванні, не кореспондують між собою. З цієї причини оперативно-календарний план виявляється нестійким і при його практичної реалізації повинен піддаватися частим коректувань, втрачаючи своє організуюче значення.

Мета роботи - проаналізувати зміст ОКП, розглянути відомі системи, за допомогою яких воно здійснюється.
Об'єкт дослідження - оперативно - календарне планування (ОКП).
Предмет ОКП – одиничний
Інформаційна база – праці науковців, статті в інтернеті.
Методи дослідження – аналіз, синтез, порівняння.
Перелік графічного матеріалу:
-схеми, графіки, таблиці, малюнки, календарний графік виконання технологічного процесу, графік виконання замовлень

Поставлені наступні завдання:
- розглянути зміст ОКП;
- вивчити функції ОКП;
- визначити завдання і види ОКП.

-розкити сутність планування діяльності внутрішніх підрозділів підприємства.
-охарактеризувати систему оперативно-календарного планування та її основні єтапи
-визначити методику оперативного планування н підприємстві
-провести необхідні нормативно-планові розрахунки в залежності від типу виробництва досліджуваного підприемства
-розробити заходи з підвищення ефективності системи оперативно-календарного планування

Рис.1 Основні функції планування діяльності підприємства[3]

Зміст внутрішніх планів залежить від вибраної схеми внутрішнього економічного управління, передусім від ступеня економічної самостійності підрозділів. Для підрозділів внутрішньої кооперації, особливо за умов
технологічної їх спеціалізації, основними розділами плану є план виробництва і план витрат. Саме вони характеризують мету та ефективність діяльності і контролюються з боку апарату управління. Плани ресурсного забезпечення і розвитку для таких підрозділів взагалі-то самостійного значення не мають, оскільки кадрова, постачальницька, науково- технічна та інвестиційна політика за цих умов жорстко централізована.
Більш широкою є сфера планування предметно спеціалізованих підрозділів, що виготовляють продукцію як для внутрішніх потреб, так і для поставки на ринок, мають статус центрів прибутку і суб’єктів ринку.
Для дільниці (бригади) план обмежується виробничою програмою й
окремими елементами витрат, що обліковуються на рівні цього підрозділу (основні матеріали, електроенергія, інструмент тощо). Важливою особливістю внутрішніх планів є їх орієнтація на вирішення тактичних завдань у межах короткострокового періоду (року).
Довгострокові (перспективні) плани стратегічного розвитку розробляються і реалізуються на рівні підприємства. Але треба мати на увазі, що таке розмежування горизонту планування не є абсолютним і значною мірою залежить від економічного статусу структурних одиниць підприємства і розділів плану.
Для внутрішньокоопераційних підрозділів, діяльність яких не виходить за межі підприємства, основний акцент робиться на по- точні плани виробництва і витрат. Що стосується кадрів і організаційно-технічного розвитку, то ці напрямки за своєю суттю пот- ребують стратегічних рішень і плануються на рівні підприємства з адресним розподілом заходів по його структурних одиницях. Отже, у комплексних планах технологічно спеціалізованих підрозділів ці розділи мають певною мірою інформативний характер і не є підставою для оцінки їхньої роботи.[2]

Рис.2 Основні етапи процесу планування

Планування — процес формування цілей, визначення пріоритетів, засобів і методів їх досягнення на основі знань про закономірності функціонування різних господарських систем і обліку можливих змін умов господарювання.

Можна також сказати, що планування — це функція управління, що включає наступний комплекс робіт: аналіз ситуацій і факторів зовнішнього середовища; прогнозування, оцінка й оптимізація альтернативних варіантів досягнення цілей, сформульованих на стадії стратегічного маркетингу; розробка плану; реалізація плану.

У процесі планування приймають рішення про вибір з можливих варіантів досягнення мети найбільш вигідного з економічної точки зору і необхідні для цього дії, тобто планування вимагає послідовної реалізації визначених дій, які можна уявити у вигляді наступного алгоритму.
У процесі оперативного планування використовується детальна розробка плану підприємства і його підрозділів, окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад і навіть робочих місць на короткі проміжки часу - місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну.

Рис4.Основні завдання оперативного планування
[5] Планування повинно охоплювати всі сфери та ієрархічні рівні організації.
Відповідно до прийнятої організаційною структурою ІП розрізняють зведене або комплексне планування діяльності ВП у цілому, планування структурних одиниць (підрозділів, служб, відділів та лабораторій, виробництв, цехів і ділянок), планування окремих інноваційних проектів та індивідуальне планування діяльності виконавців. Кожен рівень планування відрізняється складом планованих параметрів, ступенем їх деталізації та методами розробки. Змістовий аспект у плануванні інновацій знаходить своє вираження у трьох видах планових розрахунків: продуктово-тематичному, техніко-економічному і об'ємно-календарному. Міжцехове планування включає встановлення цехам взаємопов’язаних виробничих завдань, розроблених за даними виробничої програми підприємства і забезпечення узгодженості у роботі цехів при виконанні цієї програми.

Міжцехове планування спрямоване на підтримання налагодженої, ритмічної роботи основних виробничих підрозділів (заводів, цехів), забезпечення безперебійного їх постачання та обслуговування допоміжними цехами і службами. Виробничі програми підприємства розробляються на рік із розбивкою по кварталах. Цехові оперативні виробничі програми складаються на квартал із розподілом по місяцях. Встановлюється планове завдання – програма випуску продукції в плановому періоді для кожного цеху з обґрунтуванням відповідними об’ємними розрахунками. Календарний план регламентує строки руху продукції в цехах заводу, не розкриваючи часткових, внутрішньоцехових післяопераційних строків виробництва по кожному предмету. Диспетчеризація забезпечує облік, контроль і оперативне регулювання робіт між цехами. У процесі розробки і доведення виробничих програм до цехів, ці програми уточнюються та коректуються в залежності від результатів роботи попереднього місяця. Міжцехове планування здійснюється виробничо-диспетчерським відділом (ВДВ) підприємства.

Внутрішньоцехове планування спрямоване на розподіл номенклатури робіт, що задані календарним планом цеху між
дільницями, і доведення планових завдань до кожної виробничої дільниці та робочого місця. Зміст робіт по внутрішньоцеховому плануванню залежить від розмірів цеху, його виробничої структури і в загальному вигляді включає планування роботи дільниць та підготовку завдань для робочих місць.

Робота виробничих дільниць планується на основі календарного плану цеху, що надходять з міжцехового рівня системи оперативно-календарного планування. Ціль планування роботи дільниць – це формування плану виготовлення планово-облікових одиниць даного рівня для кожної виробничої дільниці на кожний планово-обліковий період.

Внутрішньоцехове планування і регулювання виробництва в цеху виконує виробничо-диспетчерське бюро (ВДБ), на дільниці – майстер за допомогою ВДБ. Об'ємно-календарне планування інновацій полягає в плануванні обсягів робіт, завантаження підрозділів і виконавців; побудові календарних графіків проведення робіт за окремими проектами, всієї сукупності планованих робіт, завантаження устаткування; розподіл робіт по окремих календарних періодах.
Залежно від періоду планування розрізняють плани довгострокові, орієнтовані на п'ять і більше років, середньострокові - до п'яти років і короткострокові, що охоплюють період часу до року.

[6] Календарне планування – це деталізація річної виробничої програми підприємства за строками запуску-випуску кожного виду продукції і за виконавцями – в основних виробничих підрозділах першого рівня (заводах виробничого об’єднання або цехах), а всередині – на виробничих дільницях та робочих місцях.
Основними завданнями оперативно-календарного планування на підприємстві є:

1) забезпечення ритмічного виробництва відповідно до встановлених обсягів і номенклатури, а також своєчасного виготовлення та постачання продукції споживачам;

2) забезпечення рівномірності та комплектності завантаження устаткування, працівників і площ, що сприятиме кращому використанню виробничих активів;

3) забезпечення максимальної безперервності виробництва, тобто забезпечення найменшої тривалості виробничого циклу, що сприятиме зменшенню незавершеного виробництва та прискоренню оборотності обігових коштів;

4) створення умов для розвитку передових форм організації праці, а також для автоматизації об’ємних та календарних розрахунків
Основними вихідними даними для ОКП є:

-план випуску продукції по кварталах і місяцях;

-технологічний маршрут та технологічний процес обробки деталей і складання виробів із нормами часу за операціями;

-режими роботи цехів, виробничих дільниць;

-план ремонту устаткування.

Оперативно-календарне планування виконується у масштабі підприємства по цехах і масштабі окремих цехів – по дільницях та робочих місцях.
Система оперативного планування виробництва - це сукупність різних методик та технологій планової роботи, що характеризується ступенем централізації, об’єктом регулювання, складом календарно-планових показників, порядком обліку та руху продукції та оформленням облікової документації. Ця система являє собою сукупність методів та способів розрахунку основних планово–організаційних показників, які необхідні для регулювання ходу процесу виробництва та споживання товарів і послуг з метою досягнення запланованих ринкових результатів при мінімальних витратах економічних ресурсів і робочого часу.
До основної характеристики будь-якої системи оперативного планування відносяться: методи комплектування календарних завдань підрозділом підприємства, взаємопов’язані роботи цехів та ділянок, вибрана планово-облікова одиниця, тривалість планового періоду, способи і прийоми розрахунків планових показників, склад супроводжуючої документації та інші. Вибір тієї чи іншої системи оперативного планування в умовах ринку визначається головним чином, обсягом попиту на продукцію і послуги,
витратами і плановими показниками, масштабом та типом виробництва, організаційною структурою підприємства і іншими факторами.
Оперативне планування виробництва відіграє значну роль в забезпеченні своєчасного випуску та постачанні продукції споживачам на основі раціонального використання ресурсів за певний проміжок часу, а його удосконалення сприяє піднесенню та зростанню ефективності виробництва.
Календарно-планові розрахунки руху предметів праці в часі

та просторі у процесі виробництва регламентують злагоджений і узгоджений хід роботи в усіх ланках та є основою розроблення графіків виробництва й випуску продукції згідно з

Поиск по сайту: