Основні джерела та специфіка інвестування у сімейному господарстві

Об'єктивні передумови для активізації інвестиційної діяльності сімейних господарств на основі їх власних та залучених джерел фінансування можуть бути створені в процесі здійснення економічної реформи.

У нашому аналізі об'єктом виступають сімейні господарства. Інвестування може здійснюватись у будь-які елементи сімейного господарства, як речові, так і інтелектуальні. Суб'єкти інвестування (в теорії та практиці часто використовується поняття - інвестор) - дорослі члени сім'ї, які здійснюють вкладання капіталу в об'єкт інвестування. Водночас засоби інвестування можуть виступати як власними, позиченими, а також залученими.

В сучасних умовах інвесторами можуть бути покупці, вкладники та кредитори, які вміщають свій капітал в об'єкт інвестиційної сфери (сімейне господарство). Наразі інвестор (член сімейного господарства) сам залучає інвестиційних посередників, ставить перед ними певні завдання по реалізації його інтересів.

Для дослідження інвестиційних проблем сімейного господарства важливу роль відіграє визначення джерел інвестування. Основними джерелами інвестування у сімейному господарстві є:

> власні кошти;

> позичені кошти;

> залучені кошти.

При більш детальному розгляді джерел інвестування в сімейному господарстві можна виділити такі:

> заощадження сім'ї;

^ прибутки сімейного господарства від господарської діяльності;

> заробітна плата, пенсії, профспілкові, страхові кошти, за умови
залучення їх до інвестиційної діяльності;

> кредити (ломбардні кредити, споживчі позики);

> капітал сімейного господарства, що знаходиться за межами держави.

Таким чином, інвестиції можуть надходити у вигляді вільних коштів господарюючих суб'єктів, одержаних від господарської діяльності, з прибутку або доходу, фінансових коштів членів сім'ї, цінних паперів, інтелектуальної власності та інших майнових прав, кредитних ресурсів тощо. За джерелами надходження інвестиції бувають внутрішніми або власними (формуються у сімейному господарстві шляхом капіталізації прибутку та амортизаційних відрахувань) та зовнішніми (створюються за рахунок позичених та залучених засобів). При цьому зовнішні інвестиції можуть мати вітчизняне або іноземне походження. В цілому іноземні інвестиції можуть надходити у двох основних формах: іноземні інвестиції у вигляді коштів (висланих родичами) та техніки (міні-тракторів, комп'ютерів, машин тощо). В окремій формі іноземні інвестиції можуть здійснюватись у вигляді одноразових допомог (спадок).

Потреби в інвестиціях у сімейне господарство досить значні. Тому важливо забезпечити мобілізацію всіх можливих інвестиційних ресурсів. Інвестиційними ресурсами можуть бути і ті, які знаходяться в тіньовому сектор і економіки. За даними досліджень і експертних оцінок в Україні тіньова економіка становить понад 50%, а в середньому за кожні 5 років нелегально експортується 15-20 млрд дол. США Частина цих коштів належить сімейним господарствам і могли б бути джерелом інвестицій цих господарств. Наявність коштів в тіньовому секторі пов'язана з нестабільною та нечіткою податковою системою, недосконалою фінансово-кредитною системою. Це свідчить про те, що деякі сімейні господарства все ж таки спроможні робити певні інвестиції при забезпеченні відповідних економічних умов і сприятливого інвестиційного клімату. Слід зазначити, що у більшості робіт, присвячених проблемам інвестування, в якості джерела інвестицій не досліджується тіньова економіка.

Одним із важливих джерел інвестування і збільшення капіталу сімейних господарств є заощадження сім'ї, які призначені для задоволення потреб у майбутньому. Серед багатьох причин, які зумовлюють зберігати свої гроші, є, зокрема: створення страхового запасу, заощадження на здобуття освіти, придбання дорогих товарів та ін. Так, у ФРН більше 60% загальних інвестиційних ресурсів становлять заощадження населення. А інвестиційний потенціал населення України, за наявними даними, становить 20 млрд грн. [3]. Проте слід враховувати надзвичайно низький рівень довіри населення до держави і, як наслідок,- досить мізерні обсяги вкладів у комерційні банки України. Так, після рішення НБУ про відкриття анонімних валютних рахунків у більшості державних і комерційних банків таких рахунків фактично не з'явилося.

Досить суттєвою проблемою щодо рішення сімейного господарства є питання страхового захисту заощаджень. В більшості країн із розвиненою ринковою економікою ефективно функціонують системи депозитного страхування, які забезпечують захист вкладників на випадок банкрутства банків. Це особливо стосується України, де дуже часто банки припиняють свою діяльність через неплатоспроможність.

В цілому ефективність заощаджень в останні роки є невисокою. І фактами, які що тезу підтверджують, є:

> великий обсяг індивідуальних заощаджень, що зосереджені поза банківською системою;

> початковий стан системи довгострокових інвестицій сімейних
господарств;

> великі втрати клієнтів комерційних банків у результаті недобросовісної діяльності фінансових інститутів;

^ втрати клієнтів комерційних банків у результаті економічної кризи.

Важливим джерелом інвестицій є пенсії та страхування. За часів Радянського Союзу страхування життя забезпечувало понад 90% від усіх страхових надходжень Держстраху. Сьогодні лише сім українських компаній мають право на здійснення накопичувальних видів страхування, але обсяги їх надходжень є незначними. Традиційно накопичувальні види страхування вирішують два основні завдання - це надання страхового захисту страхувальнику та поступове нагромадження заощаджень громадян. Таким чином, придбавши страховий поліс із страхування життя, страхувальник має нагоду використати цей дохід не тільки у разі смерті чи нещасного випадку, але й, у разі дожиття до обумовленого у договорі страхування строку, повернути собі усі сплачені страхові внески та певний інвестиційний дохід. Страхування є важливим джерелом інвестицій, однак не можна сказати, що в Україні воно набуває великих обсягів.

Поиск по сайту: