Інші фінансові технології в малому бізнесі

6.1 Прийнято вважати, що розширювати і модернізовувати виробництво виключно за рахунок прибутків або просто власних засобів у наш час можуть тільки процвітаючі промислові гіганти, яких в Україні небагато. Як правило, це по кишені лише підприємствам-монополістам, які мають стабільний або зростаючий ринок збуту. Проте, як стверджують останні дослідження в цій сфері, це далеко не так. Зростання в секторі малого бізнесу проходить майже виключно за рахунок власних вкладень підприємців, у тому числі грошей, які вилучаються з тіньового обігу.

6.2 Певна частина малих підприємств має можливість переводити частину власних засобів у довгострокові вклади, в тому числі в цінні папери, і таким чином інвестувати в розвиток інших підприємств. Довгострокові фінансові вкладення малих підприємств досягли на кінець 1998 р. 1757 млн грн., (= 20 тис. грн./підприємство) збільшившись за рік на 682,6 млн. грн. У 1997 р. приріст довгострокових фінансових вкладень малих підприємств склав 603,1 млн. грн. У1998 р. доходи малих фірм від володіння корпоративними правами перевищили 26,1 млн. грн. [4].

Все це свідчить про великі можливості малого приватного бізнесу в інвестуванні розвитку економіки країни. Однак незрівнянно більшими можливостями залучення засобів для інвестування розвитку виробництва володіють безпосередньо самі підприємці. При цьому мова не йде про «повну легалізацію засобів тіньової економіки», а тільки про ту частину власних доходів бізнесменів, яку вони можуть і фактично вкладають в розвиток малого бізнесу.

6.3 Амортизаційний фонд є одним з джерел коштів, які йдуть на розвиток підприємства, тобто не тільки на просте, а й на розширене відтворення основних засобів. Амортизація основних засобів входить до складу витрат, які відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), але в реальні гроші вона перетворюється після того, як продукт реалізовано на ринку. Лише за цієї умови можна створити на підприємстві амортизаційний фонд, кошти якого будуть використовуватись на оновлення (реновацію) основних засобів та інші потреби

Проте роль амортизації як джерела фінансових ресурсів знижується постійною переоцінкою основних засобів, хоча можна прогнозувати позитивні зрушення при сталому зниженні темпів інфляції.

6.4 Новим джерелом інвестицій для вітчизняних малих фірм став прибуток від неосновної (непрофілюючої) діяльності. Наприклад, мале підприємство займається вирощуванням штучних кристалів промислового чи ювелірного призначення, а основний прибуток отримує від поставок і продажу кондитерських виробів. Слід зауважити, що підприємства, які пробують заробити гроші на розвиток шляхом торгово-посередницької діяльності, частіше за все або банкрутують, або повністю переходять до комерції. Правда, знаходяться оптимісти, які займаючись головним чином торгівлею, в тому числі і зовнішньою, зберігають таки виробничу орієнтацію в надії на кращі часи.

6.4 Однією з особливостей інвестування в малому бізнесі в перехідній економіці є система грантів. Даний вид інвестування передусім забезпечує формування підприємницької інфраструктури. Так, лише фонд «TACIS» протягом 1998-2000 pp. надав коштів на загальну суму біля 12 млн дол. США. Програма «TACIS» інвестує 1,8 млн евро для створення бізнес-інкубаторів у Закарпатській, Рівненській, Вінницькій областях та м. Києві. У розвиток малих підприємств Волині було інвестовано Швейцарією, Німеччиною, Швецією та Польщею 4,39 млн дол. США [7].

6.5 Своєрідне інвестування малого підприємництва підтримують місцеві адміністрації. В даному випадку джерелом інвестицій є кошти місцевих бюджетів

6.6 Ще одним із джерел інвестування малого бізнесу стали регіональні фонди підтримки підприємництва та небюджетні фонди. На Луганщині фонд підтримки підприємництва інвестував проект створення машинно-технологічної станції у Біловодському районі на суму 480 тис. грн. та реконструкцію Ізваринської птахофабрики на суму 500 тис. грн. Інвестиції із небюджетних фондів для фінансової допомоги суб'єктам підприємництва у Львівській області сягали протягом 1999 р. 18 тис. грн., Хмельницькій області -15,8 тис грн., у Києві - 510 тис. грн. [9].

6.7 Заслуговує на увагу розгляд досить своєрідного інвестування малого бізнесу - франчайзингу. Франчайзинг є своєрідним типом організації малого бізнесу, який функціонує як частинка єдиного комплексу. Через систему франчайзингу власник інвестує малий бізнес нематеріальними активами.

Роль франчайзингу для інвесторів полягає в наступному: "якщо реальна частка невдах серед франчайзингових підприємств у вісім разів більша, ніж стверджується, то інвестору все одно буде вигідніше вкласти гроші у франчайзингове підприємство, ніж організувати незалежний бізнес"

Франчайзинг значно зменшує ризик на «старті»: у США протягом перших трьох років 2% франчайзи терплять невдачі, а біля 80% малих підприємств не протягують й одного року. На даний час у США працює 540000 фірм на умовах франчайзингу, здійснюють 35% роздрібного товарообігу

Система франчайзингу розвивається у стабільній економічній ситуації та нормального функціонування ринку цінних паперів. Якщо цього немає, то процес інвестування малого підприємництва у формі франчайзингу істотно спадає. Так, у 1969 р. в США нестабільність та спад на ринку цінних паперів змусили інвесторів направити гроші у банки, а не на фінансування підприємництва.

Сучасний методологічний підхід до класифікації франшизи базується на першочергових інвестиціях і тому за цим критерієм розрізняють:

франшиза - робоче місце або відносно незначні інвестиції на покупку прилавка - фургона;

комерційна франшиза - значно більше інвестицій для обладнання робочих місць, додаткового наймання персоналу;

інвестиційна франшиза - відносно великі інвестиції з метою
повернення першочергової суми інвестицій.

Безперечно, система франчайзингу не може гарантувати 100% рівень ефективності вкладених інвестицій. Частка невдах серед франчайз складає приблизно 2-7% серед усіх франчайзингових систем. Франчайзинг в Україні існує, хоча розвиток малих підприємств за даною схемою йде повільними темпами.

Франчайзинг ідеально використовується у фотобізнесі, а саме у побудові мережі фотолабораторій. Про його використання «Кодак» не говорить, хоча насправді ця компанія дотримується всіх умов для успішної франчайзингової діяльності.

Успішно розвиваються і бізнес-мережі «МакДональдс». Однак, не все просто і легко втілюється за допомогою франчайзингу. Так, АТЗТ«Дока-Піцца - Київ» не вдалося досягти успіху - компанія «Дока - України» визнала невдачу і програма «Дока - Піцца» дійсно вже закрита. Вона пояснює невдачу некомпетентністю франчайзи, їх небажанням отримувати консультації і нестабільністю ринку хлібопродуктів

6.8 На майбутню перспективу в Україні процес інвестування змушений буде орієнтуватися на капітали дрібних власників. Рано чи пізно Україні необхідно буде створити систему загальних трастових фондів. Сутність цього виду інвестування полягає у залученні індивідуальних дрібних капіталів у диверсифікований портфель. Крім того, у загальний траст зараховуються заощадження населення, які націлені на інвестування.

Дуже цікавим досвідом для малого підприємництва є створення підприємницьких трастів. Мале підприємство змушує поєднувати функції управління та володіння в одній особі. Тому підприємницький траст покликаний виконувати функцію у правління комерційною власністю з метою збереження малого бізнесу та підтримки виробничих, торгових та господарських зв'язків. Але дані трасти ефективні лише в середовищі, де велика кількість малих фірм. Період існування малого підприємства, що знаходиться у підприємницькому трасті нетривалий, і чим більше підприємство, тим більша ймовірність його тривалішого існування. У підприємницькому трасті дане підприємство буде існувати до того часу, коли не знайдеться новий власник, або ж не складуться конкурентні структури, що здатні замінити дане підприємство на ринку [17].

На сучасному етапі створення подібних механізмів для залучення дрібних капіталів та збереження малого підприємства і забезпечення його «правонаступництва» є дещо ризикованим, оскільки «вільні» гроші в переважній більшості інвестуються в тіньовий сектор. Започаткування подібних трастових систем теоретично могло б зменшити грошовий приплив для тіньової економіки.

6.9 В Україні система інвестування малого бізнесу є ще недосконалою. Це стосується інвестиційних компаній. Інвестиційна активність населення надто низька, тому успіхи інвестиційних компаній теж незначні. Реально про ефективну діяльність інвестиційних компаній слід говорити в періоди економічного піднесення, коли формуються додаткові заощадження.

З розвитком фінансових активів, фінансового середовища збільшуватимуться заощадження населення і відповідно буде зростати і їх інвестиційна активність. Індивідуальні заощадження вимагатимуть зусиль по накопиченню та інвестуванню. Як результат, зростатимуть додаткові накладні витрати. За цієї причини інвестиційні компанії вимушені будуть об'єднувати індивідуальні інвестиційні ресурси.

6.10 З точки зору отримання подібних пільг для малого і середнього бізнесу слід звернути увагу на вільні економічні зони (ВЕЗ). Тим більше, що в Україні вже існує певний досвід щодо впровадження та діяльності таких пільгових режимів у ВЕЗ. Започаткувала вільні економічні зони Ірландія. Перша зона - аеропорт Шеннон - сприяла інвестуванню двох невеликих закордонних фірм. Одна інвестувала виробництво дерев'яних столів для ігор, а інша - обробку хутра кроликів [21].

Як показує аналіз, суттєвою перешкодою для розвитку малого бізнесу у вільних економічних зонах є «інвестиційний поріг» щонайменше у 200 тис. дол. США. Інакше кажучи, стільки коштує лише одна прописка в зоні або вкладення у бізнес-план. Отже, в спеціальних економічних зонах України надається пріоритет великому бізнесу

6.11 Іншою сприятливою формою для інвестування малого бізнесу є на-уково-технологічні або наукові парки. Це по суті група малих підприємств, які зайняті малосерійним виробництвом. Дані підприємства інвестують науково-технічні розробки певного місцевого наукового центру, тобто це невеликі фірми, які здійснюють впровадження високих технологій у виробництво. Для цих зон підприємництва прослідковується загальна тенденція: за рахунок інвестиційного впровадження певних високих технологій дані фірми протягом 3-5 років швидко розвиваються і покидають парк, входячи у сферу великого бізнесу.

Завдяки впровадженню подібних технопарків широко розвинувся бізнес країн Океанії. Фірми Південної Кореї, Сінгапуру, Тайваню, Таїланду, Малайзії стали потужними експортерами світового ринку електронної галузі.

Поиск по сайту: