|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Етап — екскурс в історію жанру історичної белетристики в українській літературіЦей момент уроку заздалегідь готує за монографією Є. М. Барана «Українська історична проза другої половини XIX — початку XX ст. і Орест Левицький» або здібний учень (група «Науковий експерт»), або сам учитель, оскільки матеріали щодо цього питання потрібно вибирати з цілого тексту наукової розвідки. Наукове повідомлення експерта може бути таким: Українська історична проза другої половини XIX — початку XX ст. є своєрідним і логічним завершеним циклом художньої інтерпретації минулого нашого народу, початки якого ідуть від усної народної творчості, житійної літератури, літописних хронік, віршів, поем і драм історичної тематики. Так, появі першого українського історичного роману П. Куліша «Чорна рада» (1857), передували публікації українських історичних пісень і дум у збірках Цертелєва (1819), Максимовича (1827, 1834, 1849), «Запорізької старовини» (6 випусків, 1833—1638); вірші і поеми Т. Шевченка (1838—1843), історичні трагедії М. Костомарова «Сава Чалий» (1838) і «Переяславська ніч» (1841), незвичайна композицією поема того ж П. Куліша «Україна» (1843). Беручи за основу класифікацію історичної белетристики С Андрусів, Є. М. Баран аналізує в українській літературі межі XIX — XX століть такі художні твори на історичну тематику: · художньо-історичні (їх варто вважати продовженням традиції В.Скотта — «Чорна рада» П. Куліша, «Маруся» Марка Вовчка, «Марко Проклятий» О.Стороженка, «Захар Беркут» І. Франка, «Богдан Хмельницький» М. Старицького, «Князь Єремія Вишневецький», «Гетьман Іван Виговський» І. Нечуя-Левицького, «Ярошенко» О. Маковея); · історико-художні (не були властиві українській історичній прозі XIX — початку XX ст., оскільки цей історичний період був для України епохою національного відродження; у минулому письменники шукали певного етнічного самовираження, часів кращого існування, тобто романтики слави, а не конкретних історичних фактів, доступу до яких, до речі, й не мали в основній своїй масі); · історичні художньо-документальні твори (з'явилися в українській літературі під впливом Стендаля і Г.Флобера; до цієї групи можна віднести історичну прозу Д. Мордовця («Сагайдачний», 1882), А. Кащенка (цикл історичних оповідань та повістей), П. Чайковського (ранні історичні оповідання), історичні повісті «Кудеяр» та «Черніговка» М. Костомарова). При розповіді цієї інформації варто виділяти прізвища найвідоміших авторів української історичної белетристики, а також наголошувати на трьох типах художніх творів на історичну тематику. Особливу увагу слід звернути на те, що повість «Захар Беркут» І. Франка є художньо-історичним твором, тобто у ньому вигадка переважає над історичним фактажем (т.зв. «вальтерскоттівська манера»). Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |