АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Етап — пояснення специфіки жанру історичної прози

Читайте также:
  1. БНМ 2.2.13 Пояснення температури і тиску на основі молекулярних уявлень
  2. Відповіді та пояснення до розв’язання задач
  3. Етап — аналіз центральних образів і головних проблем з погляду історичної перспективи
  4. Етап — екскурс в історію жанру історичної белетристики в українській літературі
  5. Етап — з'ясування учнями Франкового розуміння жанру історичної прози, авторського задуму щодо повісті «Захар Беркут»
  6. Пояснення таблиць
  7. Проблема ціни та історичної результативності революцій і реформ
  8. РЕАЛІТІ-ШОУ: СПЕЦИФІКА ЖАНРУ
  9. Розвиток соціальної та соціально-психологічної прози, нові теми й мотиви в прозі, ідеологічні тенденції в поезії й прозі
  10. СПЕЦИФІКА ЖАНРУ АВТОРСЬКА КОЛОНКА
  11. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право отримувати від учасників кримінального провадження та інших осіб за їх згодою пояснення, які не є джерелом доказів.

Обговорюється проблема міри історизму в художніх творах на історичну тематику, а також дається пояснення головних теоретичних термінів, пов'язаних із характеристикою жанрів історичної белетристики. Узагальнюючий коментар із цього приводу робить група «Наукова лабораторія» (дітям попередньо дається завдання виділити основні літературознавчі підходи щодо розуміння особливостей жанру історичної прози ідо початку уроку записати їх у вигляді тез на звороті дошки; для полегшення їхніх наукових пошуків учитель вказує учням конкретні сторінки з монографії «Українська історична проза другої половини XIX — початку XX ст. і Орест Левицький» Є. М. Барана. — Львів, 1999). Кожен представник цієї групи по черзі пояснює суть літературознавчого визначення, а вчитель допомагає йому організувати коротку евристичну бесіду з класом про обґрунтованість такого підходу та про різницю документальних історичних праць і художньої белетристики.

Орієнтовна схема літературознавчих дефініцій із приводу особливостей жанру історичної прози може бути такою:

· Наявність конкретної історичної особи (М. Серебрянський: «Необхідно тільки, щоби ці постаті справді існували і щоби з історії читач міг переконатися в цьому»);

· Змалювання письменником історичних, а не сучасних подій (В. Державин: історичним твір вважається тоді, коли відтворений у ньому матеріал «не був за об'єкт безпосередніх спостережень авторових і став йому приступний лише через певний науковий (чи науково-подібний) дослід»);

· Критерій історичності твору М. Кодацький зводить до трьох основних моментів: 1) історичність щодо часу дії; 2) історичність дійових осіб, подій, фактів та загального тла; 3) творчі способи відтворення доби.

· В. Державин ставить вимоги т.зв. «історичної правди» та відповідного часові стилістичного забарвлення: «Для історичного роману найхарактерніше є те, що автор додав від себе; для белетризованої історії — те, що автор відкинув».

· Необхідність авторського домислу (Я. Гординський: «Історичний роман-повість мусить бути передусім романом чи повістю»).

· Різницю художньої вигадки та домислу Л. Александрова визначила так: художня вигадка — введення в роман окремих епізодів, подій і персонажів, яких не існувало в історії, художній домисел — це відхилення автора від окремих фактів реальної історичної дійсності, посилення чи послаблення окремих рис у характері справжнього персонажа, творчий підхід до історичних документів.

· Виходячи зі співвідношення між документом і вигадкою та домислом, С.Андрусів поділяє прозові твори історичної тематики на три жанрові різновиди:

1. історико-художні (історико-пригодницькі романи, історичні романи з проекцією на сучасність, умовно-історичні) — у них переважає вигадка;

2. художньо-історичні («власне історичні романи в строгому розумінні того слова») — у них важливіше місце посідають історичні факти, хоча певну роль відіграють також вигадка і домисел;

3. художньо-документальні — вигадку в цих творах заміняє домисел (причому обмежений сюжетом чужого, реального життя).


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |

Поиск по сайту:

Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)