СПЕЦИФІКА ЖАНРУ АВТОРСЬКА КОЛОНКА

Жанрова дифузія є яскравою рисою журналістики нашого часу. Така тенденція особливо добре почала спостерігатися після 90-х років, коли зникла залізна завіса й в український журналістський простір хлинули деякі елементи західноєвропейської та американської моделей журналістики. Теоретики та практики почали використовувати цікаве нам поняття колонки. Проте з цим жанром в Україні вже були знайомі – колонки редактора існували ще до розпаду Радянського Союзу. Зараз, вивчаючи цей жанр, деякі дослідники порівнюють його з коментарем, есе, нарисом, колишньою передовою статтею, або навіть просто називають її (колонку) рубрикою. Отже, актуальністьданої розвідки полягає у популярності жанру авторської колонки, зручності авторських колонок у користуванні та написанні, доречності при розкритті творчого потенціалу автора жанрової модифікації – колонки.

Метою статті єдослідження особливостей авторської колонки, визначення причини розвитку цього жанру, з’ясування рис авторської колонки.

З історії журналістики відомо, що жанр колонки виник як коментар людини до події, яка вже була відома з сухих новинних повідомлень. Американські газетярі виокремлюють декілька значень англійського слова “column”. Перш за все, це просто газетна колонка як елемент внутрішньої структури та оформлення. Звідси й усе похідне: матеріал, розташований на одну колонку; розділ чи відділ у газеті чи журналі і – власне американське – фейлетон, колонка гумору. Журналіста, який веде певну рубрику, називають “column conductor” або “columnist”. Американська енциклопедія письменника визначає колонку так: “короткий газетний або журнальний матеріал, присвячений якомусь вузькому колу інтересів або обставинам у широкому значенні слова, написаний ясно та лаконічно, який має обсяг у 350 – 500 слів та такий, що з’являється регулярно (щоденно, щотижнево і т. д.) з обов’язковим позначенням ім’я автора” [5].

Дослідники по-різному оцінюють природу авторської колонки. О. О. Тертичний розглядає її як художньо-публіцистичний жанр, М. І. Шостак як жанр оперативної журналістики, Л. В. Костюков як есеїстку на сторінках газети, а Е. П. Прохоров і С.А. Михайлов як майданчик для висловлення публіциста [5, с. 241]. М. М. Кім вважає, що колонка – це максимально суб’єктивований жанр [4]. В. М. Галич відносить колонку до публіцистичного роду, при цьому зазначаючи, що колумністика орієнтована на читача з “ускладненим нешаблонним “постмодерним” мисленням” [3, с. 224].

Визначення поняття колонки варіюється залежно від головного критерію: чи то розташування у газеті, чи то історичного контексту, відчуття норми і подібного.

Cлово “колонка” – неологізм, що з’явився у результаті метонімії (переносу частини – місця на газетній шпальті – на ціле: поділ на колонки журналістських текстів увійшов у практику з XVIII сторіччя). Цим неологізмом позначається підписана (автором) стаття, яка публікується з певною регулярністю й займає певне місце в газеті [5, с. 241].

Існує кілька рис, завдяки яким можна визначити тексти, які називають авторськими колонками, як типологічну єдність. Це авторська суб’єктивність, яка переважає над фактом та домінування автора над предметом відображення. У творі колумніст поступово доводить правильність своєї точки зору, при цьому роздуми у творі часто переплетені з особистими історіями з життя автора або його знайомих.

Колонка завжди відображає одну конкретну позицію. Усі, хто не погоджується з автором, можуть не погодитися з його думкою – написати в редакцію листа, залишити коментар в електронній версії колонки в Інтернеті. Чим гостріше та актуальніше колонка, тим більше суперечливих думок вона викликає. У колумністиці висловлюються з певної проблеми. Не достатньо лише розумних та правильних думок. Теоретичною базою для колонки може бути будь-що. Професійний колумніст вміє “красиво” розкрити навіть дуже складну проблему. Цьому допомагає й те, що колонка публіцистична, тому велика кількість колонок більше схожі на художні оповідання, ніж на журналістський текст. Часто в оповідь додаються елементи діалогу, реальні та вигадані сцени. Єдина умова – фантазія не повинна видаватися за правду.

Колонка – це стаття-думка, яка може бути вдумливою та навпаки; спрямовуючою або загадковою; аналітичною або палкою; засуджуючою або попереджуючою, завжди оцінною, суб’єктивною [5].

В. М. Галич визначає жанр авторської колонки так: “Авторська колонка письменника виділяється з-поміж усіх інших складним переплетенням жанрових форм, афористичністю мовлення, повчальним характером, іронічним змістом, парадоксальністю оцінок фактів, інтертекстуальністю, ускладненим виявом авторського “я” та форм наративу. Ораторський пафос та пропагандистський зміст передової статті в авторській колонці змінилися на довірливий тон пастора та проповідника” [3, с. 232].

Колумністика – частіше за все атрибут якісної преси, яка впливає на суспільство завдяки інформованості, аналітичності, здатність передбачати майбутнє. Колумністика ладна впливати на настрої еліти. Тому до колумністів підвищена вимога [5, с. 241].

Зараз жанр колонки дуже популярний та він відображає тенденції сучасного інформаційного простору. Це й тяжіння сучасного тексту до постмодернізму, і гіпертекстовість, яку журналістика отримала з інтернету, і процеси демократизації в суспільстві, й обізнаність сучасної людини в багатьох галузях життя та бажання поділитися інформацією.

Авторські колонки – це ризикований жанр за думкою та стилем. Вона дуже персоніфікована, де точка зору певної особи сама по собі стає цікавою. На думку Л.Є. Кройчика авторська колонка “працює у режимі діалогу з аудиторією… Діалогічність народжує багатоголосся, виникає ефект суб’єктивності; поліфонізм, пропонуючи різні точки зору, спонукає аудиторію до самостійного визначення власної позиції. Враховуючи це…, преса одночасно орієнтується на більш … дотепну форму подання матеріалу... Публіцист сьогодні відчуває себе не стороннім спостерігачем процесів, які описує, а рівноправним їх учасником. Автор пропонує аудиторії текст, який припинить бути рівновеликим жанру” [5, с. 242].

Авторська колонка, як текст з постмодерним елементом, може набувати будь-якої інтерпретації, отримувати погодження-непогодження. Головне – висловитися. Автором може стати кожний. Особливо з появою Інтернету, коли колумністи отримали ще й “мережеву прописку”. Існує думка, що колонка у застосуванні до Інтернету – це блоги. Саме вони надають можливість отримати у мережі інформацію про те, як ставляться до цих фактів ті реципієнти, чия думка з цих питань співпадає з вашими власними [5, с. 243].

Блог – це сайт у вигляді журналу, що складається із записів у зворотній хронологічній послідовності, який ведуть один чи декілька авторів. Блог – це скоріше авторська колонка в Інтернеті, причому, як правило, присвячена певній темі [2]. Блоги давно вийшли за межі особистих щоденників й активно використовуються професіональними журналістами. Оффлайнові ЗМІ відкривають блоги на власних сайтах [1].

Інтернет також подарував колумністиці таку важливу рису, як рівноважливість форми та змісту. Авторська колонка – це жанр, призначений для дуже широкої публіки, у якої не вистачає часу. Тому авторська колонка лаконічна, концентрована, коротка. На невеличкому просторі необхідно представити тему або проблему, про яку буде говорити усе в тексті, аргументи будуть розвиватися з великою риторичною винахідливістю, щоб не виникало зайвих питань – бо часу й простору небагато. Проте останнє враження має лишити частку своєї “душі” у реципієнта, щоб у нього виникло довготривале переживання, погодження з автором, з його безапеляційною думкою.

Ми вважаємо, що авторські колонки можна класифікувати так:

– за місцем розташування (у паперовому виданні чи Інтернеті);

– за схожістю на інший жанр (есеїстичні, коментарі, нарисові, публіцистичні);

– за присутністю авторського Я (Я-присутні, та Я-відсутні);

– за тематикою (залежні від події, незалежні від події);

– за характером (розповідні, повчальні);

– за сприйняттям (легкі, складні).

Таким чином, у авторській колонці знаходяться поряд безапеляційність думки та фантазія автора, пропаганда з відчуттями, якими колумніст прагне поділитися. Колонка не прив’язана безпосередньо до актуальності. Часто у ній розкриваються проблеми, які не є новинами, бо вони лишились поза увагою, для колумністики важлива інформація із індивідуальним змістом. Для колонки важлива форма, яка представить видання. Усі ці риси надають підстави вважати, що авторська колонка – це окремий жанр публіцистично-аналітичного роду.

Поиск по сайту: