ОСОБЛИВОСТІ ІЛЮСТРУВАННЯ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ

(на прикладі газети “Молодогвардієць”)

Фотографія у будь-якому тексті привертає увагу читача, додає достовірності, документальності, фактологічності. Вона дає наочне уявлення про світ. У цьому її головна відмінність від слова і спонукальний мотив використання в пресі. Те, що відображають фотопублікації на сторінках журналів, стає одним з основних критеріїв ілюстрування, вихідним моментом у з'ясуванні оформлюючої концепції видання.

Попри швидкий розвиток технічних пристроїв для виготовлення друкованої продукції та застосування нових відкриттів в дизайні та оформленні газети, фотографія і надалі залишається важливою складовою цієї друкованої продукції. Світлини відіграють велике значення поруч із заголовками, привертаючи увагу читачів. Фотоілюстрації надзвичайно важливий елемент дизайну газети [4].

У видавничій практиці надзвичайно важливим аспектом є зв'язок ілюстрації з текстом (що стосується і книговидавничої практики, і пресовидання), а фотографія використовується як ілюстративний матеріал. Фотографія є настільки довершеним творінням, що вона іноді може замінювати собою великі частини тексту; може підсилити (доповнити) його. Але найголовнішим для фотографії є її функція унаочнення.

Фотознімок дає можливість уявити світ очима фотографа. Зупиняючи мить, автор показує нам найбільш характерне, значне, головне в зображуваному об'єкті. Із вміння побудувати кадр і домогтися максимальної виразності і народжується мистецтво фотографії. Найважче для репортера – навчитися міркувати засобами фотографії [6].

На відміну від словесної журналістики, де написані слова часто апелюють до логічної, раціональної свідомості, світлини можуть впливати на її емоційну та естетичну сферу, викликаючи ефект співпережиття і співучасті. Таким чином, фотожурналістика дозволяє своїй аудиторії проникнути в саму суть подій і набути тих знань, яких без їхнього образного вираження, набути було б неможливо [4].

Фотомонтаж, фотоплакат і фотоколаж – це жанри фотожурналістики, які об'єднують в одному кадрі (у одній картинній площині) декілька сюжетів з метою досягнення певного художнього й пропагандистського ефекту. У фотомонтажі ці сюжети виконані фотоспособом, у фото колажі – синтетичним образотворчим способом, за допомогою малюнка, комп'ютерної графіки. Всі ці жанри синтетичні, в них активно працюють як візуальне зображення, так і експресивний вербальний текст.

Найчастіше ці жанри фотожурналістики використовуються для додання повідомленням про факти і явища дійсності, іміджам тих або інших непопулярних політиків, комічного та сатиричного ефекту. Основоположник і класик жанру фотомонтажу – Джон Хартвільд. Він розробляв переважно антивійськову, антифашистську тематику. Основоположник жанру колажа в образотворчому мистецтві (з використанням фотографії) – художник Макс Ернст [1].

Одним із найважчих видів фотозйомки є портрет. Далеко не кожну фотографію з усміхненим обличчям можна гордо іменувати портретом. Основне завдання будь-якого портрета – показати всю багатогранність особистості, тобто передати не тільки її чудовий зовнішній вигляд, а й приховану внутрішню красу [5].

Фотопортрет використовується для показу зовнішності не тільки героїв нарисів, замальовок, учасників інтерв'ю і бесід, а також відомих громадських і державних діячів минулого і сьогодення, але і для ознайомлення читачів з авторами публікацій. Так, наприклад, на початку статті, що піднімає актуальну проблему, нерідко поміщають фотопортрет журналіста чи позаредакційного автора [2].

За мету статті ми обрали застосування можливостей фотожурналістики в Луганському обласному суспільно-політичному щотижневику “Молодогвардієць”.

Періодичне видання було засноване 1 жовтня 2001 року і заявило про себе як про “газету для мислячих людей”.

Проаналізувавши публікації газети за 2010 рік, ми визначили об’єктивність використання фотоілюстрацій як матеріалів, що доповнюють текстове повідомлення. На нашу думку, газета відверто налаштовує “мислячих людей” на негативне сприйняття чинної політичної влади взагалі й Луганського міського голови С. І. Кравченка зокрема.

Світлини у “Молодогвардійці” досить часто відтворюють ситуації, не призначені для публічного демонстрування, ловлять людей у моменти, коли вони виглядають комічно, непривабливо. Так, у випуску № 32 (381) за 11 серпня 2010 року в статті “Грубость в виде лести” використовується фотомонтаж (фото № 1). Ілюстрація підсилює зміст статті, автор якої пише про складні взаємини між міським головою Сергієм Кравченком та Вячеславом Свєтловим.

Ілюстрацією до статті “Наших детей не должны воспитывать волки” (МГ №35 (384) 1 жовтня 2010) є фотоколаж (фото № 2) сатиричного змісту, що вказує на недоліки передвиборчої компанії Луганського голови.

№ 41 (390) від 13 жовтня 2010 року містить статтю “Чума в наши дома”, що супроводжується фотознімком (фото № 3). В статті автор гостро висловлює свою неприязнь до діючого голови. Знаючи, що гострокритична публікація, не сприймається так боляче, як невдале фото, на якому герой виглядає непривабливо.

“Со своими ножницами в чужой монастырь не пускают. Как бы этого Кравченке ни хотелось” таким підписом супроводжується фотографія (фото № 4) в статті “Подарок с бело-голубым бантом” (МГ № 36 (385) 8 вересня 2010), яка знову таки підриває авторитет Сергія Івановича в очах читачів.

Гостросатиричним фотомонтажем (фото № 5) ілюструється стаття “Мэр в мешке” (МГ № 45 (394) 10 листопада 2010), що висвітлює питання начебто фальсифікації під час виборів на пост Луганського міського голови.

Великою проблемою будь-якого міста є його житлово-комунальне господарство. Стаття “А песец таки подкрался” (МГ № 44 (393) 3 листопада 2010) розповідає про те, що “СБУ подтверждает то, о чем неоднократно писал “МГ”: в Луганском “Теплокоммунэнерго” тырят. Причем безбожно”, про що не може не знати Сергій Іванович Кравченко. На фотоілюстрації (фото № 6) до статті зображені директор “Теплокомуненерго” Олексій Русаков і так званий “песец”.

Слід зауважити, що позиція журналіста має бути об’єктивно-нейтральною, але ж є такі категорії, як людяність, добро, співчуття, і, звичайно, фоторепортерові від них відходити, зрікатися їх не можна.

Згідно з Кодексом професійної етики українського журналіста, прийнятого на Х з'їзді Національної спілки журналістів України у квітні 2002 року, головним обов'язком журналіста є сприяння забезпеченню права громадян на одержання оперативної інформації. Це зобов'язує його у своїй діяльності завжди бути об'єктивним, коректним, відповідальним за свою справу. Журналіст поширює і коментує лише ту інформацію, у правдивості якої переконаний. Він уникає неповноти або неточностей чи викривлень інформації, які могли б завдати моральної шкоди честі та гідності людини, неприпустимі з його боку недостовірні повідомлення. Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів. Журналіст відповідальний перед читачем, слухачем та глядачем [3].

Отже, найважливішою особливістю фотографії є те, що за дуже обмежений час можна повідомити глядачеві величезний обсяг інформації. За щільністю інформаційного запису фотографія перевершує всі можливі способи текстової передачі інформації. Але, невигідне представлення людини на портретному фото може підірвати його репутацію, сприяти двозначності у сприйнятті матеріалу. Журналістові слід не забувати про дотримання норм журналістської етики й намагатися об’єктивно представляти дійсність у фотоілюстарціях.

Поиск по сайту: