Діагностика ЗПР та особливості корекційної роботи

Тема: «Діти з затримкою психічного розвитку»

1. Типологія ЗПР (класифікація К.С. Лебединської).

2. Діагностика ЗПР. Зміст освіти, індивідуальний підхід до дітей в умовах інклюзивного навчання.

Незрілість емоційної сфери й недорозвинення пізнавальної діяльності будуть мати й свої якості особливості, обумовлені типом даної аномалії розвитку.

В етіології затримки психічного розвитку відіграють роль конституціональні фактори, хронічні соматичні захворювання, тривалі несприятливі умови виховання й головним чином органічна недостатність нервової системи.

При систематизації затримки психічного розвитку Т. А. Власова й М. С. Певзнер розрізняють дві її основні форми:

1) затримку психічного розвитку, обумовлену психічним і психофізичним інфантилізмом (неускладненим і ускладненим недорозвиненням пізнавальної діяльності й мови, де основне місце займає недорозвинення емоційно-вольової сфери)

2) затримку психічного розвитку, обумовлену тривалими астенічними и церебрастенічними станами.

К. С. Лебединська, виходячи з етіологічного принципу, розрізняє чотири основних варіанти затримки психічного розвитку:

1) затримку психічного розвитку конституціонального походження;

2) затримку психічного розвитку соматогенного походження;

3) затримку психічного розвитку психогенного походження;

4) затримку психічного розвитку церебрально-органічного генезу.

У клініко - психологічній структурі кожного з перелічених варіантів затримки психічного розвитку є специфічне сполучення незрілості емоційної й інтелектуальної сфери.

Діагностика ЗПР та особливості корекційної роботи

Відрізнити дитину із затримкою психічного розвитку від розумово відсталої — нелегка справа, яка під силу лише компетентній медико - педагогічній комісії, укомплектований висококваліфікованими фахівцями медичного, психологічного, педагогічного, спеціального дефектологічного профілів. Педагогам масових дошкільних установ та початкових класів загальноосвітніх шкіл досить часто доводиться мати справу з дітьми із затримкою психічного розвитку. Тому слід враховувати виявлені в спеціальних дослідженнях особливості їх психічної діяльності та специфіку оволодіння ними шкільними дисциплінами.

Основні показники затримки психічного розвитку дитини, які відрізняють дітей цієї категорії від нормальних однолітків, а саме:

· знижена працездатність,

· швидка втомлюваність;

· уповільненість сприймання та переробки інформації, навіть при сенсорному її сприйманні;

· обмеженість кола загальних життєвих уявлень;

· збіднений словниковий запас;

· наявність окремих недоліків вимови, хоча в цілому мова не має грубих порушень лексики та граматичної будови;

· переважання у мисленні наочно-дійових форм над словесно-логічними операціями (аналізом, порівнянням, синтезом, узагальненням, встановленням логічних зв'язків у інформації, введений словесно);

· погана пам'ять, невміння використовувати допоміжні засоби при запам'ятовуванні матеріалу;

· знижений рівень самоконтролю, критичності, мислення;

· незрілість емоційно-вольової сфери;

· недостатня сформованість усіх видів діяльності, в тому числі ігрової.

Звичайно, всі ці недоліки характерні й для розумово відсталих дітей, але порівняно з дітьми з затримкою психічного розвитку в олігофренів вони виражені більш явно і мають певну якісну специфіку.

На відміну від розумово відсталих дітей при затримках психічного розвитку дитина значно краще використовує сторонню допомогу. Тому при медико - педагогічному обстеженні для дифе-ренціальної діагностики затримок психічного розвитку найпоказовішим є метод навчального експерименту. Особливості його полягають у тому, що спочатку обстежуваній дитині пропонують виконати завдання самостійно, а потім послідовно надають певні «порції» педагогічної допомоги. Діагностичним показником є те, скільки таких «порцій» знадобиться дитині, щоб успішно впоратися із завданням. При цьому аналізують якісний бік діяльності: її усвідомленість, довільність, цілеспрямованість, ставлення до допомоги.

При обстеженні дитини з метою розпізнання затримки психічного розвитку від розумової відсталості обов'язково звертають увагу на позитивні риси, і наявні у дітей першої категорії:

· кращу здатність до використання зовнішньої допомоги,

· пристосування виробленого способу виконання завдання до нових умов, аналогічних ситуацій,

· більш продуктивну, усвідомлену та цілеспрямовану діяльність тощо.

Якщо в дитини виявлено затримку психічного розвитку, її направляють до школи чи класу спеціального типу. Це має велике практичне значення: створення адекватних педагогічних, лікувальних та охоронних умов, які відповідають особливостям стану здоров'я та розвитку дитини, допомагає боротися з шкільною неуспішністю, запобігає виникненню вторинних ускладнень розвитку, зокрема негативних рис характеру, які певною мірою відбиваються на соціальній поведінці особистості.

У спеціальних школах для дітей ЗПР створено систему лікування та профілактики погіршення їхнього здоров'я, застосовується щадний медико - педагогічний режим, санітарно-гігієнічний контроль умов навчання, праці, відпочинку учнів. Зокрема, для учнів молодших класів передбачено обов'язковий денний сон (а за рекомендацією лікаря і для окремих старшокласників), під час уроку проводиться фізкультурні паузи тощо.

Зміст навчання в спецшколах для дітей із ЗПР базується на програмах масової школи, навчальний процес має свої особливості:

· значка увага приділяється пропедевтичним періодам, протягом яких учнів готують до вивчення наступного матеріалу з основних предметів,

· збагачують досвід, усувають прогалини в знаннях, навичках організації та здійснення навчальної діяльності;

· помітне місце відведено спеціальним урокам повторення, що сприяє кращому засвоєнню знань, а це є особливо важливим, якщо враховувати послаблену пам'ять дітей;

· передбачено додаткові спеціальні корекційні заняття для усунення недоліків мовного чи фізичного розвитку, моторної сфери.

Корекційна робота ведеться на кожному уроці. Важливою вимогою до корекційної роботи в школах цього типу є запобігання виникнення втоми, для чого використовують такі педагогічні засоби та методичні прийоми, як:

· подання навчального матеріалу невеликими дозами,

· чергування розумових та практичних видів діяльності,

· використання цікавого дидактичного матеріалу, яскравої наочності,

· проведення фізкультпауз

· активізація та формування пізнавальних інтересів дітей, їхньої мислительної діяльності, зокрема введенням в урок ігрових моментів тощо.

Неабияку роль у корекційній роботі відіграє заохочення дитини навіть за найменші успіхи, педагогічний такт, уважність та доброзичливість з боку вчителів та вихователів, готовність прийти на допомогу, наполегливе формування в учнів впевненості у власних можливостях.

Особливу увагу слід приділяти озброєнню дітей уміннями користуватися узагальненими способами виконання навчальної діяльності, що дає їм змогу здійснити її більш самостійно та ефективно, одержуючи задоволення від зростання успіхів у своїх шкільних справах.

Поиск по сайту: