РЕАЛІТІ-ШОУ: СПЕЦИФІКА ЖАНРУ

Проблема дослідження феномену реаліті-шоу є актуальною в наш час, оскільки цей жанр є порівняно молодим, достатньо впливовим., а отже, таким, що вимагає дослідження. Реаліті-шоу з’явилося напередодні третього тисячоліття і миттєво інтегрувалося практично у всі національні телевізійні індустрії, включаючи Україну. Сьогодні реаліті-шоу є одним з найбільш популярних жанрів на телебаченні. Психологи пов’язують це із прагненням людини підглядати за чужим життям, яке задовольняється подібного роду телепередачами.

Мета даного дослідження – дослідити типи реаліті-шоу і з’ясувати причини популярності цього жанру на телебаченні. Виходячи з цього, об’єктом цієї доповіді визначаємо реаліті-шоу як жанр на сучасному телебаченні. А предметом – типологічні ознаки зазначеного жанру.

За Є. Гуцалом [2] реаліті-шоу – це такий жанр телевізійної практики, який має в своїй основі безперервну зйомку фактичних (справжніх) подій, що відбуваються з людьми в режимі реального часу.

Абраменко виділяє дві складові цього поняття, що закладені у самій його назві [1]:

§ Реаліті (від англ. слова “real” – реальний, справжній) – дія, що відбувається за незапланованим сценарієм, показує дійсність, розкриває характер персонажів, які, у свою чергу, є “простими людьми з вулиці”, а не дипломованими акторами.

§ Шоу (від англ. “To show” – зображати, показувати) як невід'ємний елемент розважального телепрограмування. Продюсери і режисери удаються до накидань сценарію, запису і монтажу матеріалу. Це дозволяє не тільки контролювати вислови учасників, але і відбирати найвидовищніші моменти і навіть формувати образи гравців. А глядач має можливість не тільки спостерігати за тим, що відбувається, але і брати безпосередню участь в долі реальних героїв шляхом інтерактивного голосування.

Якщо говорити про популярність цього жанру на телебаченні, треба сказати, що середньосвітовий рейтинг таких програм виріс до 20 % (починаючи з 1999 року) – тобто майже 1,3 мільярда людей від всього населення Землі віддають перевагу цим програмам над рештою. Рекордсменом за кількістю реаліті-шоу є Європа, де їх випуск складає 40% від всіх програм, що виробляють канали. А ось в Америці популярність жанру падає і в сукупному рейтингу складає тепер лише 2,9% від загальної аудиторії [4].

За даними дослідницької компанії Eurodata [4], реаліті-шоу потрапили в десятку кращих програм 2000 року Бельгії, Аргентини, Канади, Італії, Португалії, Іспанії, Швеції, США. У Штатах дві програми цього жанру потрапили в топ-10 найкращих: “Той, що вижив” – 2-е місце і “Великий брат” – 7-е. І продовж останніх 10 років популярність реаліті-шоу не падає.

Американський журнал Forbes щорічно оприлюднює рейтинг найприбутковіших реаліті-шоу Сполучених Штатів. Згідно з даними за 2010 рік, рейтинг очолив конкурс талантів “American Idol”, що транслюється телеканалом Fox (у російському ефірі є аналог “Народний артист”). Як повідомляє forbes.com, на півгодини ефірного часу цієї програми доводиться $ 8,1 млн доходу від розміщення реклами. А щотижнева аудиторія шоу оцінюється в $ 25 млн осіб. У першу десятку також увійшли реаліті-проекти “Танці із зірками” (телеканалу ABC, з доходом $ 2,56 млн), “Lost” (телеканал ABC, $ 2,53 млн) і “Survivor” (CBS, $ 2,22 млн) [7].

Люди по той бік екрану нерідко готові на все, аби досягти головної мети, а нам, звичайним телеглядачам, залишається тільки дивитися і підтримувати вподобаних гравців. Напрошується питання: що примушує нас дивитися реаліті з таким живим інтересом? Адже, здавалося б, спостерігати за звичайними людьми, які більшість свого часу займаються побутовими справами, як мінімум нецікаво. Проте рейтинги глядацьких симпатій говорять про інше. Пояснити це можна таким чином. Цікава за своєю суттю людина любить підглядати, тому новий формат телебачення, що дозволяє робити це “легально” викликав інтерес і попит, чим, власне, і завоював собі величезну популярність. Феномен популярності реал-шоу, вважає Б. Потятиник [5, С. 45 – 46], нагадує нам про непозбутній потяг людини до видовищ, де страждання і радість не вигадані сценаристом, режисером та актором, а цілком справжні. Таке шоу може й проявляти ті риси, про які ми навіть не здогадувалися.

Ще нещодавно вітчизняні продюсери запевняли, що зняти реаліті-шоу в рази складніше в порівнянні з серіалом. Тепер же, коли вони набили руку на подібних проектах, зняти передачу нового формату стало навіть зручніше. Справа ще в тому, що ефірний час для реаліті коштує дешевше, ніж той же хронометраж для серіалу. Для прикладу, 45 хвилин серіалу обійдуться продюсерові від 60 до 120 тис. дол., тоді як для реаліті це коштуватиме від 10 тис. дол. Це дешевше ще й тому, що не треба платити ані акторам, ані сценаристам. Отже, ще одним вагомим плюсом реаліті слід вважати їх величезну рентабельність.

Одна з основних гілок отримання доходу від реаліті – поява рекламного продукту в кадрі. Згідно з експертними оцінками, в Росії рекордну кількість коштів від розміщення реклами усередині програми отримало шоу “Дом-2” телеканалу ТНТ і склало 4 млн. дол. Друге і третє місця ділять проекти “Останній герой” і “Фабрика зірок”, що виходили в ефір на Першому каналі, і заробили по 3 млн. кожен.

Такий попит на розміщення своєї рекламної марки в кадрах передачі можна пояснити:

· реклама розміщується не в звичному для нас вигляді, а в прихованому. Це може бути не відразу помітний на задньому плані лейбл, або рекламована річ на тумбочці, столі. Така реклама не викликає роздратування, чого не можна сказати про звичайну.

· завдяки широкому кругу телеглядачів, реаліті-шоу є найкоротшим шляхом донесення інформації до більшої кількості потенційних покупців.

Крім користі від реклами, також збільшується відвідування Інтернет-сайтів компанії-виробника в зв’язку з тим, що в Інтернеті трансляція, скажімо, реаліті-шоу “За склом” здійснювалася цілодобово і без цензури [3]. А це дуже важливе для компанії у добу глобальної інтерактивності.

Стосовно глядачів, то вони масово хочуть брати участь у реальних шоу в основному з двох причин: слава і гроші. Сам факт того, що в епоху телебачення людина з’являється на телеекрані, набуває величезного значення і може повністю, як морально, так і матеріально задовольнити ці бажання.

Ще одним аспектом привабливості “реального телебачення” є те, що його учасники мають величезну притягальну силу для простого глядача завдяки тому, що вони самі є такими ж пересічними громадянами, як і ті, що перебувають з іншого боку телевізійного екрану. Тут можна стверджувати, що учасники шоу є ідеальними об’єктами для самоідентифікації глядача, який побачить себе у якомусь героєві “реального шоу” набагато швидше ніж в образі супергероя з кіно. Звичайно, над цим працювали психологи, що спеціально відбирали людей, які б уособлювали собою певні соціальні типи людей.

Найвищими рейтингами симпатій глядачі нагороджують скандальних і агресивних персонажів. Їм віддають перевагу перед спокійними, розсудливими, такими, що займаються в кадрі малюванням або музикою. А найбільшу аудиторію отримують серії з наявністю насильства. І це не дивно, бо ще із старовини людей привертали катастрофи, аварії і кровопролиття. У цьому крився успіх гладіаторських боїв і Колізею.

Отже, якщо підсумувати усе вищесказане, то можна назвати такі причини популярності реаліті-шоу:

1. Психологічна – тяга людини до підглядання, що може бути задовільнена через реаліті-шоу (для глядачів), і бажання отримати свої “15 хвилин слави” (для учасників).

2. Комерційна – це вигідно не лише виробникам цього продукту (відносна дешевизна виготовлення подібних телепрограм, а крім цього можливість заробити за рахунок реклами), а й для учасників, які можуть або отримати грошову винагороду, або удосконалити певні навички і знання у залежності від типу передачі.

Поиск по сайту: