СЛЕНГ У ТЕЛЕВІЗІЙНОМУ МОВЛЕННІ УКРАЇНСЬКИХ ТЕЛЕКАНАЛІВ: ПРИЧИНИ І НАСЛІДКИ

Звинувачувати вітчизняне телебачення

в аморальності, щонайменше, неетично.

Ви хочете сказати, що показуючи бійку

депутатів у парламенті, ми робимо

новини аморальними? Коли ми цитуємо

високопосадовця, який дозволяє непристойні вислови

на адресу колеги, теж винне ТБ?

Перепрошую, це не до нас, не за адресою.

Віталій Докаленко,

генеральний директор телеканала Сіті

Можливо, років десять – п'ятнадцять тому сленгові словечка здавалися нам новизною в мові телебачення, проте вже зараз важко уявити текст розважальної телепередачі без цих “перлів”. Утім, не тільки розважальної, винятків майже не існує. Чому найвпливовіше зі ЗМІ – телебачення – потрапило в тенета сленгу? Які причини є домінуючими, що їх викликало? Сленг – проблема чи звична дійсність, що виринає з екрану? У даній публікації ми спробуємо дати відповіді на ці питання та спрогнозувати стан поширення сленгу в майбутньому.

“Мова телебачення” – поняття складне і багатоаспектне. Незважаючи на те, що телебачення в наш час утримує першість в рейтингу найвпливовіших ЗМІ, телевізійному мовленню присвячено не так вже й багато досліджень. За радянські часи телевізійним мовленням займалися російські дослідники, які працювали з мовленням того часу – М. Богомолова, А. Брагіна, Ю. Гальперін, М. Зарва, О. Лаптєва, С. Светана та ін. Але суспільні зміни 90 – 2000-х рр. спричинили необхідність нового підходу до вивчення телевізійного мовлення. Якою повинна бути власне телевізійна мова, у чому полягає її специфіка, можна дізнатися з підручників з телевізійної журналістики, з-поміж яких яскраво виділяються дослідження українських учених З.Дмитровського [1] і А. Яковця [2]. Але відомості про телевізійне мовлення йдуть у потоці інформації про журналістику в цілому. Дослідницька увага прикута до мовлення телевізійних новин, стандарти яких зараз активно позичаються з тележурналістики США та Великобританії. Деякі дослідження мови телебачення можемо зустріти у рамках дослідження мови інших ЗМІ - йдеться про роботи Капелюшного О. [3], Серажим К. С. [4] та інших. Отже, спеціальних праць, особливо тих, які були б присвячені сленгу в мові телебачення, немає, хоча потреба в цьому неабияка важлива, адже телевізійна мова є потужним засобом впливу на загальний культурний рівень масової аудиторії. Маси, у свою чергу, поглинають будь-що влучно спрямоване до них з вуст телевізійників. Влучність сленгової говірки будемо вважати стовідсотковою. Цим і пояснюється актуальність нашого дослідження, метою якого є вивчення сленгу в телевізійному мовленні, його поширення і причини цього явища.

Об’єктом дослідження стали тексти телевізійних передач, які виходять на сучасних телевізійних каналах (Новий канал, М1, MTV Україна, 1+1). Предметом – сленгові слова, які зустрічалися в телевізійних текстах.

Почнемо саме із визначення поняття:

Сленг (англ. жаргон) – 1. Розмовний варіант професіонального мовлення; жаргон. 2. Жаргонні слова або вирази, характерні для мовлення людей певних професій або соціальних прошарків, які, проникаючи в літературну мову, набувають помітного емоційно-експресивного забарвлення [5].

Низький стиль, соціальні низи. Пов’яжемо ці поняття з мовою на телебаченні, яка на сьогодні засмічена вищеописаним шаром лексики. Раніше сленгізми в літературі використовували як засіб стилізації І. Франко, В. Винниченко, О. Корнійчук та інші майстри класичної української літератури. Живе слово залишилося. З літературною мовою – складніше, тим паче на ТБ. А воно, як ми вже зазначали, є особливим чинником впливу на маси, відображаючи дійсність. Звідки сленг у мові ТБ? Спробуємо окреслити чинники, які впливають на те, якою є телевізійна мова:

а) Формат передачі. Наприклад, у розважальних передачах (таких, як ранішні “Підйом”, “Сніданок з 1+1”, “Ранок з Інтером”, молодіжні “Свіжа кров”, “День з MTV”) мовлення ведучих має бути легким, доступним для швидкого, ненапруженого розуміння. Тож “низький стиль” природно вписується в формат.

б) Звичка (шкідлива чи ні – не важливо) вживати особливі слова, не знаючи, на що можна замінити їх. У таких випадках "на допомогу поспішає" сленг. “У нього був реальний понт водити до квартири дівчат з великими грудьми” (IKRA by KISHE – Сюжет про нового ведучого ЧЧЛ, М1 Україна)

в) "Прикриття порожнечі", так образно назвемо ми спроби телеведучих чимось заповнити свій ефірний час. Ніби то й нічого сказати телеведучому, проте час ефіру оплачений, кожна секунда дорогоцінна, і кожна секунда загрожує непотрібною паузою, мовчанням або розгубленою усмішкою. У цьому разі – “блін” звучить креативніше, ніж “ееее”.

г) Орієнтація на маси (із задоволенням дивимося те, що близьке нам за духом і зрозуміле, час від часу до примітивізму). Канал перемикається, коли публіка незадоволена, однією з причин незадоволення може бути так звана віддаленість ведучого від глядача. Отим рятівним місточком і є сленг, що спрямовує телеведучого до вподобання широкого загалу.

д) Телебачення втратило свою "радянську елітність" і активно позичає зарубіжну "розкутість", "близькість до народу", а сленг як раз і робить цю саму близькість, вірніше – ефект близькості.

Якщо зануритись глибше, то згадаймо про рейтинги, за які борються всі сучасні телеканали, адже для них найголовніше – увага аудиторії. Важливими є і симпатії українського глядача, сформовані телекомпанією. Як висновок, телеканал – комерційне підприємство, котре приймає умови, продиктовані ринком.

Для багатьох телеведучих використання сленгу в своєму мовленні – найкоротший і найлегший шлях до успіху. Працювати над постійним вдосконаленням правильної мови – нудно і клопітно, а сленг наблизить його "до народу" дуже швидко. Змінюються часи – змінюється мова. Нові слова, свіжі мовні продукти – молодь ковтає їх охоче.

Цікаво й те, що іноді повчитися "новим живим словам" можна у… словниках. Зокрема, доктор філологічних наук Леся Ставицька у своїй праці зазначає: “Емпіричний чи науковий пуризм у сфері вивчення чи лексикографічної репрезентації сленгу неприпустимий. Прагматика сленговживання обере найбільш життєздатне і відсіє слова-одноденки. Ця ж сама прагматика „працює” і в сфері стандартного мововжитку. Мову неможливо заборонити чи насильно щось впровадити. Проте життєздатна мова мусить пропонувати для вибору широкий соціяльний, семантичний, стильовий спектр лексикону в сфері різних жанрів і комунікативних сфер”

Цікаво, у ведучих популярних і не дуже шоу настільними книжками є словники сленгу автору тієї ж самої Л. Ставицької чи то Т. Кондратюк. А доречно б навіть за тієї причини, що не слід забувати про тонкощі у відмінюванні, числі.

“Бути розумним – круто!” (з реклами) – звучить переконливо, піднесено, з неабияким впливом. Хочеться повірити і перетворитися на розумника. “Бути розумним – дуже добре!” – ні, не вражає. Ну чим можна замінити: “Давай тусуватися разом! Щонеділі “Кітаклаб” на М1” (анонс)? Виходить, що сленгові словечка незамінні?

Незамінність, актуальність, звичка… Що ще? Первісність! Себто продовжимо ланцюжок термінами “невизначеність”, “розмитість значень слів”. Від позитивної до негативної оцінки ситуації всім звичні “я пруся”, “прикол”, “піпєц”, “млинець” (краще “блін”) змінюються залежно від інтонації мовця. Буває отаке:

“Це я прийшла на нашу трешнякову улюблену студію” (Presentation of MTV-Ukraine). Трешнякова – тут від слова “треш” (один з різновидів важкого металу, виник в першій половині 1980-х).

“Я знаю, що школярі отщебучуть сьогодні ще не таке” (Guten Morgen).

“Кайф, пощастило дівчинці!” (Підйом).

“Блін, десь я його бачив” (там же).

Саме у вищезгадані телепродукти є носіями сленгу. Провина всьому – формат (цікаво, український мат і той самий формат є спільнокореневими?).

Найкраще дітям! – всім з дитинства відоме гасло. Варто згадати про передачі для маленьких телеглядачів. Чи є там табуйовані вислови? Запитанням на запитання: чи є у вітчизняному телеефірі нормальні програми для дітей? Стримана пауза.

Обійти стороною рекламу буде несправедливо по відношенню як і до самого ТБ, так і до відданої аудиторії. Реклама перш за все – це тиск. Тиск на свідомість, підсвідомість, обидві півкулі мозку, психіку (особливо несформовану), для декого – на гаманець.

За логікою розглянемо наслідки, до яких справно привело надмірне вживання сленгу в мові телебачення. А тут не обійтись без “свободи слова” – вільне використання розглянутого нами стилю дозволяє таку собі “демократію” для мовця. Не слід забувати про те, що ТБ спричиняє вплив на глядача, “модні словечка” вписуються завдяки цьому в повсякденний звичний словник звичної людини. І то нормально, адже “по телевізору так кажуть”.

Таким чином, наслідки завжди знаходять свої причини.

Поиск по сайту: