МАНІПУЛЯТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПОЛІТИЧНІЙ РЕКЛАМІ ЛУГАНЩИНИ

Проблема маніпулювання суспільною свідомістю під час виборів постала перед українцями після проголошення Незалежності України в 1991 р. У суспільстві з тоталітарним режимом такі технології були не потрібні, оскільки існували більш прості та ефективні методи, а в молодій демократичній державі саме вони претендують на роль основного інструмента управління суспільством. У статті ми не будемо розглядати “закономірність” цієї теми, бо відомо, що з проблемами у сфері політичних комунікацій зіштовхуються й інші країни Європи – країни з розвиненою демократичною системою. Характерною рисою української інформаційної реальності є низький комунікативний рівень у державі в цілому. Це пов’язано в першу чергу з тим, що за радянські часи цій проблемі не приділялася належна увага, вона не була актуальною та не сприяла “швидкому наближенню до комуністичного майбутнього”.

Останнім часом окреслилася тенденція залучення українським політикумом закордонних спеціалістів, які розробляють і впроваджують нові стратегії керування суспільною думкою. Проблему маніпулятивних технологій у своїх наукових працях досліджують А. Авдєєв, А. Кіклевіч, С. Кара-Мурза, О. Третяк, Г. Хазагеров тощо.

Актуальність наукової розвідки зумовлена необхідністю відстеження та аналізу тактик управління суспільною свідомістю, що в наш час виникають надто швидко і не дають змоги виборцям розібратися в ситуації, а також підвищенням обізнаності електорату щодо стійкості перед впливом цих тактик.

Мета статті – розглянути емоційні, раціональні та етичні складові технологій керування свідомістю, що використовуються в українському політичному просторі. Стаття є спробою проаналізувати ступінь дотримання логічності доведення політичної ідеї до адресата.

Завданням статті є встановлення та класифікація найпоширеніших та найактуальніших засобів впливу на виборця, які застосовувалися під час виборів на Луганщині, а також методів їх нейтралізації.

Матеріалом дослідження стала друкована політична реклама, яка розповсюджувалася в Луганську й Луганській області протягом передвиборчої кампанії в місцеві органи самоврядування 2010 р.

Аналіз текстів рекламних звернень засвідчив, що майже у 90% з них наявні логічні помилки, до того ж не встановлено їх характер (свідомий чи випадковий).

Найбільш поширена логічна помилка – непідтвердженість фактами, коли наведений аргумент не має доказової сили. Наприклад, у листівках партії “Батьківщина” зазначалося, що її основною перевагою є “орієнтація на народ, не як у всіх інших … партія має ідеологічну платформу”. При цьому не зрозуміло, по-перше, чи відсутня така орієнтація в інших, і, по-друге, у чому плюси наявності цієї платформи, якщо будь-яка політична сила повинна її мати.

Партійні фахівці вирішили компенсувати цю неакуратність прийомом “порядок розташування аргументів”, у якому відсутність аргументів компенсується чіткою послідовністю викладу: “по-перше…, по-друге…, по-третє…”. А також застосуванням прийому “використання причинно-наслідкових конструкцій “А, тому що В”, “В, тому що А”, який використовували інші політичні сили. Наприклад: “Кандидат від партії “Батьківщина” знає, що фальсифікацій з боку “Нашої України” не буде, тому буде їх очікувати з боку “Партії регіонів” [5].

Більш витончений прийом – розташування особливим чином у реченні сумнівних тверджень. При цьому недоведене судження вводиться підрядним реченням, така позиція не акцентує на ньому увагу та знижує критичність його сприйняття. Приклад: “Але ні я, ні інші справжні луганчани не мають права мовчати (подається як очевидне, що кандидат – справжній луганчанин). Політика теперішнього мера, спрямована на продаж землі, підприємств, передавання в оренду паркових зон” [5].

Наступний і надзвичайно поширений прийом – “програмування свідомості виборців під виглядом політичного прогнозування”. “Погодьтеся, 7 політичних партій не мають твердої підтримки виборців, тому обирати доведеться між головними трьома” [5].

Привертає увагу також маніпуляція за допомогою цифр при порівнянні економічних показників, що активно використовувалася в рекламі “Партії регіонів” та їх політичних опонентів. Якщо потрібно зменшити досягнення політичного опонента, то для порівняння пропонується абстрактний показник – динаміка, яка впала в 2 рази за останній рік, усе це подається у вигляді графіків, які справляють враження падіння. При демонстрації власних досягнень обов’язково подається велика комірка в діаграмі, при демонстрації досягнень опонента, коли йдеться про “невдале” правління, подають маленьку комірку, створюється враження дисбалансу, як наслідок, результати сприймаються несерйозно.

Ще одна логічна помилка – коло в доведенні. Яскравий приклад – звернення кандидата від партії Юлії Тимошенко: “Ви також запитаєте: “Де гарантія того, що у новому складі облради будуватимете свою політику за демократичними принципами?”... Єдиною гарантією є отримання нашою партією переважної більшості” [5]. Створюється коло: якщо люди проголосують, то де гарантія, що новообрані депутати будуть керуватися демократичними принципами, а гарантія – це те, що вони проголосують. Усі вищезгадані засоби супроводжуються, як правило, надзвичайно агресивною емоційною аргументацією. Найбільш поширеними засобами є: обіцянки, що майже однакові в усіх кандидатів, до того ж жоден не говорить про відповідальність у разі їх невиконання та не пропонує механізмів громадського контролю за їх виконанням. Інший засіб – погрози та залякування наслідками влади політичного опонента, який постійно використовували однопартійці Ю. Тимошенко; активне використання слів із негативною, рідше – позитивною конотацією, використання інвективної лексики, апеляція до авторитету, апеляція до більшості, іронія. Яскравий приклад – звернення до авторитета В. Путіна під час останніх президентських виборів.

Варто замислитися над тим, яка цільова аудиторія таких текстів. З одного боку, логіка підказує, що основним їх адресатом мають бути прибічники критикованого політичного суб’єкта, оскільки переконувати його супротивників зайве. З іншого боку, в реальності використання некоректної аргументації, маніпулятивних стратегій, інвективної лексики неминуче позбавляє подібні тексти вказаної частини аудиторії, оскільки замість негативного ставлення до критикованого провокує співчуття до нього і негативне ставлення до політичної сили, що сплатила за створення цього тексту.

Проблемним також є питання використання етичних категорій у політичній рекламі. Використання етичної аргументації потребує, на думку Г. Хазагерова, як мінімум незаплямованої репутації і визначного етичного авторитета суб’єкта, що критикує [4]. Інакше будь-яке звинувачення в кримінальному минулому, корумпованості, лобіюванні інтересів олігархів або недружніх українському народові сил, крадіжках, меркантильному використанні депутатської недоторканості тощо, або ніяк не впливають, або викликають у реципієнта негативну реакцію. Оскільки ж серед сучасних політичних діячів важко знайти людей із незаплямованою репутацією, то описана вище ситуація цілком актуальна сьогодні. Обмін взаємними звинуваченнями викликає у виборців виключно відразу не лише до передвиборчої кампанії, але й до політики в цілому, що призводить до аполітичності, ігнорування виборів, і, врешті-решт, перешкоджає становленню справжньої демократії. Що й підтвердили представники біло-червоного табору, закидаючи опонентам причетність до криміналітету, доводячи кримінальне минуле їх лідера, забуваючи при цьому, що й лідер їх партії має не бездоганну репутацію й судову справу в минулому. Ці закиди настільки набридли виборцям, що врешті кримінальні зв’язки “регіоналів” з недоліків перетворилися на їх вирізнювальну ознаку.

Деякі політичні сили, усвідомивши, що запорука успіху – не поливання брудом політичних опонентів, а породження в суспільній свідомості сумнівів, намагання розхитати вже існуючі у виборців переконання, розробили нову тактику, спрямовану на втрату довіри авторитетом.

Особливо дієвою на вітчизняних теренах виявилася “технологія сумнівів”, бо однією з характерних рис українського менталітету є постійне вагання, невпевненість у будь-чому. Гасла в листівках Комуністичної партії України: “Чи маєте ви гарантії майбутніх прогресивних змін?”, “Чи зможе лідер, за яким стоять відомі олігархічні кола, вивести країну на новий – демократичний рівень” [5] є яскравим прикладом втручання в підсвідомість.

При цьому завдання маніпулятора одне – вивести людину з природного для неї емоційного стану і, використовуючи це, спровокувати на необхідну маніпулятору дію.

Відмінною особливістю політичної маніпуляції є те, що до людей ставляться не як до осіб, а як до об'єктів, особливого роду речей.

Істотна ознака такої маніпуляції – відчуття незручності. Людина не хоче виконувати певні дії, але через деякі моральні обставини змушена це зробити: інакше буде “незручно”, “егоїстично”, “по-хамськи”, “негарно”, “невміло”, “він не виправдає чиєїсь довіри”, “виглядатиме” в “поганому світі” тощо. Щоб запобігти, нейтралізувати дію подібних комунікативних впливів, необхідно не лише підіймати політичну культуру суспільства, а й забезпечувати його інформацією про методи захисту від новітніх технологій маніпуляції.

До “профілактичних заходів”, які необхідні в протистоянні маніпуляторам, фахівці зараховують:

1. Знання своїх слабких місць. Як тільки щось “заворухнулося” в душі, схаменулося від почутого, – треба бути напоготові й зберігати самовладання.

2. Відстежування типових фраз, які “вибивають з колії”, їх запам'ятовування, – завдяки такому самоспостереженню людина може точно впізнати, коли її починають “обробляти”.

3. Уміння не піддаватися почуттям, що вибухнули після застосування маніпулятивної технології, якщо “слабкі струни” все ж зачеплені, не діяти спонтанно.

4. Здатність завжди пам'ятати про свої власні бажання, інтереси і пріоритети [1].

Ще одним головним принципом захисту від маніпуляції є відхід від мови, на якій потенційний маніпулятор викладає проблему. Не приймати його мову, його термінологію, його поняття! Переказати те ж саме, але іншими словами, уникаючи всіляких ідеологічних, “незрозумілих” категорій. Ми раби слів. Не можна дозволити, аби словами ще і керував той, хто управляє нами, – маніпулятор.

Маніпулятори застосовують цілий ряд технологій, аби позбавити людину відчуття часу. Вирватися з лап маніпулятора означає вирватися з цього зачарованого тимчасового кола. Щоразу треба робити зусилля й відновлювати історію тієї проблемі, яку пропонують маніпулятори. Якщо немає сил і часу, аби щось прочитати, запитати людей, які володіють інформацією, то краще вже не вірити пропонованому міфу, а спробувати пов'язати між собою об'єктивні факти [1].

Чому нашу увагу привернули маніпуляції саме в політичній сфері? Тому що усвідомлення суспільством сутності явищ, що відбуваються в державі, є запорукою стабільності, гарантією не узурпування влади, демократичного визначення курсу, яким попрямує країна в майбутньому. Це ще й фундамент відношень у гармонійному суспільстві, які зможуть збудувати наступні покоління.

Отже, навіть такий побічний аналіз логічної складової текстів Луганської передвиборчої політичної реклами свідчить про масове застосування в ній типових маніпулятивних технологій. Зокрема, виявлено такі техніки: недостатній аргумент, необґрунтований аргумент (розташування недоведеного аргументу), коло в доведенні, а також такі прийоми, як програмування свідомості виборців під виглядом політичного прогнозування, маніпуляція за допомогою цифр і “метод сумнівів”.

Усе це свідчить про необхідність розвитку риторичної культури суспільства. На нашу думку, єдино правильним має бути виховання свідомого критичного ставлення до якості політичного продукту, оскільки лише масове неприйняття низькоякісної реклами може змусити авторів подібних текстів відмовитися від використання таких прийомів, що демонструють не лише бідність думки авторів, а й неповагу до адресата.

Також гостро постала потреба виховання молодого покоління як носія культурних цінностей і українських традицій, без сліпого наслідування не характерних для нашого суспільства методів впливу, які не тільки не здатні працювати на користь соціуму, але й руйнують його автентичність. Нова генерація, яка усвідомить себе нацією з великої літери, буде здатна протистояти будь-яким спробам керувати нею.

Поиск по сайту: