ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАРТІЙНОЇ ПРЕСИ

Зростання ролі ЗМІ як потужного механізму регулювання громадської думки в Україні вимагає дослідження проблем пов’язаних із удосконаленням висвітлення політичних процесів, зокрема виборчих перегонів. В умовах посилення політичного впливу на вибір громадян щодо прийняття політичних рішень і формування політично-свідомого суспільства, особливої актуальності набувають питання організації цього впливу, його методів та технологій.

ЗМІ є ключовим і найчастіше вживаним засобом у процесі організації виборчої кампанії. У Законі “Про політичні партії України” у статті 12 пункті 3 зазначено, що будь-яка політична партія має право “використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні засоби масової інформації, які передбачено відповідними законами України” [1]. Отож сьогодні майже кожна партія намагається створити власний друкований орган, бо це є одним із найдешевших засобів агітації. Для журналістів, які працюють у такій пресі важливе грамотне використання друкованої площі. Не лише написання аналітичних чи інформаційних жанрів, а й написання художньо-публіцистичних (наприклад, анекдотів на політичну тематику, де зазвичай висміюють конкурентів) вимагає високого професіоналізму.

Об’єктом нашого дослідження виступають друковані органи політичних партій. Предметом є функціональні особливості партійної преси в період виборчих перегонів.

Методи дослідження:

— описовий метод;

— метод аналізу й узагальнення;

— компаративний метод;

— методи прогнозування.

Асоціація партійної преси нараховує: 21 всеукраїнський щотижневик, 100 − кримських, обласних і районних партійних видань, та три бюлетені [2]. Це видання, що чітко регламентують свою діяльність, як політичної преси, періодично або регулярно виходять та є суспільно-політичними, а не комерційним виданням. Треба зазначити, що більшість газет тримається на відомчій передплаті за партійний кошт – для партійців, ветеранів, студентів, бібліотек, органів влади. До того ж просування, розкрутка газети на відкритому ринку – це чималі кошти, які переважно навіть не закладаються у бюджет партійних видань.

Партійна преса виконує як загальні для всіх ЗМІ функції (інформаційна, контролююча, формування громадської думки тощо), так і спеціальні.

О. В. Бабкіна та В. П. Горбатенко [3] виділяють наступні спеціальні функції:

· просвітницька;

· аксеологічна (порівняльна, оцінююча);

· контрольно-критична функція;

· функція зворотного зв’язку;

· футурологічна (прогностична) функція.

Просвітницька функція спрямована на збагачення знань реципієнтів щодо політичних процесів у своїй партії та партії конкурентів. Як правило, інформація коментується, оскільки частина реципієнтів може не володіти знаннями про партію. Інформація про свою партію є позитивною, а конкурентів є негативною.

Аксіологічна функція відрізняється від просвітницької методами: порівняння аналогічних явищ і з’ясування на цьому ґрунті відмінностей.

Контрольно-критична функція спрямована на здійснення суспільного контролю. На наш погляд цю функцію виконує опозиційна партійна преса, адже саме такі газети подають критичну інформацію про владу, та постійно контролюють її.

Функція зворотного зв’язку виявляє чи своєчасно надходить інформація до реципієнтів, адекватність сприйняття та її тлумачення.

Футурологічна (прогностична) функція забезпечує науковий аналіз суспільно-політичного еволюції. Тобто на основі вже здобутих знань, інформації побудувати модель майбутнього суспільства.

“Жодна з перелічених функцій не реалізується відокремлено”, − наголошують О. В. Бабкіна та В. П. Горбатенко [3].

У політичному контексті журналістика виконує дві особливо важливі функції: відображальну та формуючу. Перша реалізується в тому, що журналістська діяльність є дзеркальним відображенням дійсності. Друга — журналіст за допомогою тексту чи ілюстрації формує громадську думку, а отже й дії. Партійна преса завжди була й є ареною для критики своїх опонентів. Тому жодне видання не можна розглядати врозріз із суспільно-політичним життям.

ЗМІ мають властивість прямого впливу на громадськість, вони є посередниками між владою та суспільством, тому миттєво реагують на будь-які події у житті. Це добре знають політики, тому активно засновують та використовують у своїй діяльності друковану пресу.

Деякі аспекти політичної кампанії висвітлюються дуже докладно, а інші описуються поверхово. Це залежить, найчастіше, від того наскільки вони є значними. По-перше, увага преси прикута до важливих заяв, наприклад, коли а говорять про те що якийсь кандидат вирішує брати участь у боротьбі за ту чи іншу посаду, або хто з них прибирає свою кандидатуру. По-друге, будь-яка груба помилка скоєна кандидатом обов’язково приверне увагу. По-третє, увагу ЗМІ привертає будь-яка жвава реакція політика або його недосконале володіння мовою.

На противагу цьому слід зазначити що окремі теми деякі автори публікацій згадують значно рідше. Наприклад, які навички та де, одержав кандидат для того аби стати народним депутатом, який склад характеру він має тощо.

Часто в друкованих органах партій можна побачити статистичні дані, зокрема, рейтинги кандидатів. Як правило, дані такого рейтингу залежать від власника часопису − політичної партії.

Метою кожної публікації є політична реклама. Для маловідомого кандидата вона спрямована на:

— впізнання його імені;

— створення іміджу;

— рекламу його політичної програми;

— розкриття позицій кандидата.

У преси такого формату обмежена аудиторія, тому що вона направлена на інформування електорату конкретної партії.

Щодо працівників такого типу видань, то слід зазначити, що найчастіше, не всі вони є партійними, на відміну від головних редакторів.

Отже, партійна преса – явище особливе. Вона подає інформацію переважно лише ту, що стосується конкретної партії. Появлення статті кандидата або статті про нього в газеті є додатковою боротьбою за голоси виборців. Така преса є ефективним джерелом агітації та пропаганди, на що й спрямована її діяльність.

Поиск по сайту: