Диференційна рента

Земельна рента за своєю суттю, є надлишковою додатковою вартістю. У промисловості вона - явище тимчасове тому, що конкуренція не дає можливості надовго закріпити виключні умови, що їх породжують, як привілеї окремих підприємців. У сільськогосподарському виробництві інші умови функціонування капіталу. Основний засіб виробництва - земля - у просторі обмежена, з одного боку, наявними земельними угіддями планети (більше їх створити неможливо), з іншого, кордонами держав. Водночас потреби в продукції сільського господарства зростають. Це викликано таким постійно діючим факторами, як зростання попиту на сільськогосподарську сировину з боку промислового виробництва, зростання населення на планеті в цілому і в містах зокрема, зростанням грошових доходів населення.

Обмеженість земельних угідь і зростаючий попит на продукцію аграрного сектора роблять неможливими зосередження виробництва сільськогосподарської продукції лише на кращих землях. Людство щоб забезпечити свої зростаючі потреби в продукції сільського господарства, змушене одночасно обробляти всі землі, придатні для використання. А вони, як відомо, не всі однакової якості. Є землі кращі за родючістю, є середні й малородючі. Це створює певні виключні умови, які породжують монополію на землю як об`єкт господарювання.

Сутність цієї монополії проявляється у наступному. Якщо людство змушене одночасно обробляти всю землю, незалежно від її якості, то, очевидно, повинні бути певні умови, які забезпечують можливість покривати витрати на виробництво й отримувати середній прибуток не лише на середніх і кращих землях, а й на гірших. Інакше гірші землі не вигідно буде обробляти і вони випадуть з сільськогосподарського обороту, а попит на продукцію землеробства не буде задовольнятися [13].

Такі умови створюються через те, що суспільна вартість продукції землеробства визначається не середніми умовами виробництва, як це має місце в промисловості, а умовами виробництва на відносно гірших ділянках землі. При цьому відносно гіршими вважаються не лише ті землі, що мають гірші умовні якості, а й ті, які мають гірші економічні якості, тобто розташовані на великій відстані від пунктів споживання, переробки і реалізації продукції сільського господарства.

За таких умов прибуток від реалізації продукції з середніх і кращих земель (як за родючістю так і за місцем знаходження) буде більшим від середнього. Цей надлишок над середнім прибутком і складе земельну ренту, яка отримала назву диференціальною. Диференційною вона називається тому, що виникає як різниця між суспільною (вищою) і індивідуальною (нижчою) вартості продукції землеробства.

Рента, яка виникає в наслідок диференціації земельних ділянок за родючістю або за місцем розташування, називається Диференціальною рентою 1. Джерелом диференціальної ренти 1 є вища родючість земельних ділянок, яка зумовлена вигідністю їх територіального розміщення щодо активності сонячної енергії, водних басейнів, ґрунтових поясів та вигідністю місцезнаходження ділянок щодо економічної інфраструктури. Отже, тут спостерігається два основних фактори - агрокліматичне та інфраструктурне розміщення земельної ділянки. Вплив цих факторів на рівень доходу можна визначити через різницю в показниках доходності залежно від бальної оцінки земельних ділянок та їх віддаленість від основних факторів ведення сільського господарства.

Поряд диференціальною рентою 1 за певних економічних умов утворюється й диференціальна рента 2. Джерелом диференціальної ренти 2 є вища окупність виробничих витрат, вкладених в окремі земельні ділянки. Тут діє фактори: агро кліматичне розміщення земельної ділянки та рівень інтенсифікації виробництва. Вплив цих факторів на рівень доходу можна виміряти через різницю в показниках доходності залежно від бальної оцінки земельних ділянок та рівня інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на них.

Додаткові вкладення не завжди забезпечують утворення диференціальної ренти 2, зокрема тоді, коли темпи зростання вкладень на найгірших землях випереджають темпи росту їх на відносно кращих землях, внаслідок чого норма диференційної ренти зменшується. Більший обсяг вкладень на найгірших землях не приводить до утворення диференціальної ренти взагалі і диференціальної ренти 2 зокрема. Навпаки, при цьому зменшується норма і маса диференціальної ренти. Диференціальна норма 2 утворюється тільки в тому випадку, коли вкладення направляються переважно на відносно кращі землі і норма диференціальної ренти підвищується.

Диференціальна рента 2 як результат додаткових капіталовкладень, скерованих на підвищення родючості землі, по ідеї повинна залишатися у користувача землею. Це повинно забезпечуватися податковою системою, умовами орендних договорів, системою ціноутворення.

Сучасний стан аграрних відносин в Україні характерний тим, що стара система розподілу диференціальної ренти зруйнована, а нова поки що не сформована. Хоча Закон “Про плату за землю" прийнятий вже давно, механізм його дії ще не відрегульований, що вкрай негативно відбувається на розвитку аграрного сектора в цілому.

За своєю економічною природою диференціальна рента відрізняється від абсолютної і монопольної, оскільки в будь-якому випадку причиною її утворення є монополія на землю як об`єкт господарювання [11,. 113-120 с.].

Поиск по сайту: