Проблеми становлення ринкових земельних відносин в Україні

Із набуттям Україною незалежності і започаткуванням ринкових

трансформацій виникла об'єктивна необхідність у здійсненніземельної

реформи за принципом "земля має належати тим, хто на ній працює".

У результаті відбулося становлення приватної власності на землю, яка

повинна була забезпечити найбільш раціональне та ефективне

використання земель і створення конкурентоспроможного національ-

ного агропромислового комплексу. Однак здійснювана в Україні

земельна реформа не вирішила поставлених перед нею завдань. Це

зумовлює необхідність комплексного цілеспрямованого розв’язання

проблеми реформування земельних відносин.,

Вирішення сьогоднішніх проблем в аграрному секторі України

пов’язують із завершенням земельної реформи, зняттям мораторію на

купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, вклю-

ченням вартості землі в економічний оборот і визнанням її капіталом

на рівні з іншими засобами виробництва. Це має сприяти зміцненню і

покращанню фінансового стану сільгосппідприємств і формуванню

ефективного власника-господаря. Однак питання щодо скасування

мораторію на купівлю-продаж сільськогосподарських земель не зна-

ходить сьогодні однозначного вирішення[5].

Зняття мораторію на купівлю-продаж сільсько-господарських земель передбачає:

1. зважаючи на історію розвитку та культуру земельних

відносин, нерозвиненість ринкової інфраструктури, можна очікувати зі

зняттям мораторію поширення, перш за все, операцій купівлі-продажу,

а не орендних і заставних операцій.

2. За низької платоспроможності аграріїв і порівняно невисоких цін на землю її скупить невелика кількість багатих людей, які не працюватимуть на ній, а поставлять за мету здійснити її перепродаж за вищою ціною, або ж

здаватимуть нам же в оренду. І пільгове довгострокове кредитування

зараз не розв’яже питання застави землі, адже більшість не зможе їх

повернути.

3.Купівля землі відволікатиме капітал із виробництва.

4.Земля є народним багатством, надбанням, і тому дохід від неї взагалі та від її продажу зокремамає спрямовуватись на задоволення суспільних потреб, а не на збагачення окремих осіб.

5.Загостриться питання продовольчої безпеки держави, особливо, коли буде знято мораторій на купівлю землі іноземцями [6, с.6].

Ринок землі в Україні буде можливим лише тоді, коли аграрій

зможе стати його активним учасником.

Отже, перш за все, потрібно зосередитись на підвищенні культури земельних відносин українського народу через вдосконалення орендних відносин і поширення заставних операцій.

На сучасному етапі аграрний сектор економіки дедалі більше потребує

фінансових вкладень, необхідних для оновлення й технологічної модернізації

виробництва, зокрема для закупівлі нової сільськогосподарської техніки та будівництва об’єктів комерційного і промислового призначення. У зв’язку з цим виникають питання стосовно впровадження й розвитку кредитування сільськогосподарських товаровиробників під заставу земель сільськогосподарського призначення. Особливо актуальним це питання стало в умовах сьогодення, оскільки фінансова криза негативно позначилася на всіх аспектах діяльності сільськогосподарських підприємств. Це стосується і зниження можливостей щодо кредитного забезпечення. Поряд із проблемами в банківській системі труднощі кредитування виникають і тому, що сільськогосподарські підприємства не мають належного предмета застави, яким могли б стати при створенні належних передумов сільськогосподарські угіддя.

Для використання можливостей цього джерела фінансового забезпечення слід створити дієвий механізм реалізації іпотечного кредитування. В Україні доцільно створити такий механізм, у якому суб’єктами іпотечного кредитування спочатку виступали б державні інститути. Одним із таких може стати Державне управління іпотечного кредиту.

На сьогодні розробляються і пропонуються схеми іпотечного кредитування сільгоспвиробників через мережу Державного іпотечного банку та через мережу недержавних іпотечних банків [8, с. 94]

Поряд з позитивними існують і негативні моменти іпотечного кредитування під заставу земель сільськогосподарського призначення, серед яких в першу чергу слід виділити високу ймовірність втрати земельної ділянки. В умовах ринкових земельних відносин виникають питання стосовно ціни 1 га сільськогосподарських угідь. Існуючі в світовій практиці підходи до встановлення ціни землі ґрунтуються на капіталізації прибутку з 1 га. Виходячи із сучасного рівня прибутковості сільськогосподарського виробництва, можна стверджувати, що при відміні мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення ринкова ціна землі буде низькою, і навряд чи досягне рівня нормативної грошової оцінки. Це спричинено з одного боку недостатньою ефективністю сільськогосподарського виробництва і як наслідок низьким рівнем орендної плати і чистого прибутку, а з іншого – високими процентними ставками. Слід зауважити, що на сьогодні багато сільськогосподарських підприємств є взагалі збитковими, а тому розрахунок ціни землі через капіталізацію умовного прибутку для таких підприємств не є можливим. Поряд з цим у господарствах частина орендної плати сплачується у натуральній, змішаній та відробітковій формах, що також негативно відбивається на розрахунковій ціні сільськогосподарських угідь. За умови відміни мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення ціна землі встановлюватиметься на основі співвідношення попиту і пропозиції. Проте, побутує думка, що вона не буде на початкових етапах досить високою. Зростання цін відбуватиметься в процесі перепродажу земельних ділянок. Незважаючи на всі негативні моменти, створення іпотечних механізмів є перспективним напрямком формування ринкових засад економіки.

впровадження іпотечного кредитування під заставу земель сільськогосподарського На сьогодні слід в першу чергу створити законодавчо-нормативні засади іпотеки та її інфраструктуру. Ми поділяємо таку точку зору[9, c. 70]

З метою повномасштабного залучення сільськогосподарських угідь до

економічного обігу слід запровадити економічний механізм, який би, з одного боку, створював необхідні для цього економічні та правові умови, а з іншого − спонукав сільськогосподарських товаровиробників до розширеного відтворення виробництва і його факторів, у т.ч. до розширеного відтворення ґрунтів. При цьому необхідно запровадити постійний моніторинг рівня родючості ґрунтів. Держава повинна стимулювати раціональне і еколого безпечне землекористування шляхом застосування різних важелів впливу, як от штрафні санкції, податкові пільги, пільгові кредити тощо. Відтворення ґрунтів на розширеній основі потребує значних фінансових таку можливість в першу чергу для покращення якісних параметрів ґрунтів. Це в свою чергу позитивно позначиться на рівні ринкової ціни землі

Метою ринку земель сільськогосподарського призначення має

стати перехід земель цієї категорії до найбільш ефективних і раціо-

нальних землевласників і землекористувачів. Аби уникнути негатив-

них наслідків, доцільно, щоб покупцем і продавцем землі була

держава. Це дозволить їй не тільки контролювати процес переходу

прав власності, забезпечувати охорону та раціональне використання

земель, а й допоможе вирішувати стратегічні питання розвитку аграр-

ного сектору України. Але стратегічною метою дій держави має

стати не перерозподіл земель, а створення ефективних конкуренто-

спроможних господарських структур ринкового типу і поширення

перш за все, орендних відносин і заставних операцій. Для цього

необхідно створити умови, за яких селяни не були б зацікавлені у

продажу земель, а підприємства – в їх масовому скуповуванні.

Потрібно запровадити повноцінний ринок землі в два етапи:

• поширення орендних відносин і заставних операцій;

• запровадження ринку земель сільськогосподарського призна-

чення, контрольованого державою з низкою обмежень.

Таким чином, історія земельних реформ свідчить, що їхня суть

зводиться до змін у системі власності на землю і має приватно-

власницьке спрямування. Різниця лише в масштабах і глибині змін.

Сьогодні ж подальший розвиток земельної реформи полягає у

вдосконаленні орендних відносин і поширенні заставних операцій. Це пізніше дозволить, за умови формування елементів повноцінного ринку землі, зняти мораторій і запровадити в Україні ринок земель сільськогосподарського призначення, контрольований державою та з певними обмеженнями[10, с. 8]

Поиск по сайту: