Технічного обслуговування і ремонту

Вихідними нормативами для технологічного розрахунку АТП служать: пробіги автомобілів до КР, періодичності ТО, трудомісткості ТО і ПР рухомого сладу, тривалості простою рухомого складу в КР, ТО-2 і ПР.

Нормативи періодичностей КР і ТО наведені в таблиці А.1. Там же окремим показником приведена кількість СО протягом року для кожної моделі автомобіля з урахуванням рекомендацій заводів–виробників автомобільної техніки.

Норми трудомісткості ТО і ПР рухомого складу наведені в таблиці А.2, де враховано виконання робіт з ЩО за допомогою механізованого устаткування. При кількості автомобілів в АТП менше 50 можливе виконання прибирально–мийних робіт ЩО ручним методом; при цьому нормативи трудомісткості, наведені в таблиці А.2, необхідно приймати з коефіцієнтом 1,3...1,5.

Наведені в таблицях А.1 та А.2 нормативи характеризують режими ТО і ПР рухомого складу в найбільш сприятливих умовах його експлуатації. Для визначення режимів ТО і ПР в реальних умовах експлуатації дорожніх транспортних засобів вихідні нормативи періодичностей впливів і трудомісткості коректуються за допомогою коефіцієнтів в залежності від наступних факторів:

– категорій умов експлуатації К₁ (див. таблиці А.8...А9);

– модифікації рухомого складу і організації його роботи К₂ (див. таблицю А.10);

– природнокліматичних умов К₃ (див. таблицю А.11);

– кількості одиниць технологічно сумісного рухомого складу К₄ (див. таблицю А.12);

– способу зберігання рухомого складу К₅.

З урахуванням перелічених коефіцієнтів відкоректовані значення пробігів до КР і періодичностей ТО для певної моделі дорожнього транспортного засобу визначаються за допомогою залежностей:

,

, (1.1)

,

;

де L^H_кр – нормативний пробіг до КР певної моделі автомобіля (див. таблицю А.1);

L^H_МД – нормативна періодичність заміни масла в двигуні (мащення двигуна), якщо вона планується як самостійний вид технічного обслуговування для певної моделі автомобіля;

L^H_ТО–1, L^H_ТО–2 – нормативи періодичностей ТО-1 і ТО-2 для певної моделі автомобіля.

Для зручності розробки графіків технічного обслуговування рухомого складу і виконання прибирально-мийних робіт перед кожним МД, ТО–1, ТО–2, необхідно забезпечити кратність пробігів до КР і періодичностей ТО середньодобовому пробігу l _сд. Для цього визначають співвідношення L^/_мд/l_сд, яке заокруглюють до найближчого цілого числа А, і періодичність L_мд, кратну середньодобовому пробігу, підраховують за залежністю:

L_МД = A × l_сд. (1.2)

Визначають співвідношення L^/_ТО-1/l_сд, яке заокруглюють до найближчого цілого числа В, і періодичність L_ТО-1, кратну середньодобовому пробігу, підраховують за залежністю:

L_ТО-1 = В × l_сд. (1.3)

L_ТО-2 = С × L_ТО-1. (1.4)

Нарешті, визначають співвідношення L^/_КР/L^/_ТО-2, яке заокруглюють до найближчого цілого числа Д, і пробіг до капітального ремонту L_КР, кратний L_ТО-2, L_ТО-1 та l_сд, підраховують за залежністю:

L_КР = Д× L_ТО-2. (1.5)

У тому випадку, коли для деяких моделей автомобілів передбачаються технічні обслуговування більш вищого порядку ніж ТО-2 (наприклад ТО-3 для автомобіля Tatra), спочатку проводять коректування L^H_ТО–3 за залежністю (1.1), як і обслуговування нижчого порядку, а надалі аналогічно із (1.4) та (1.5) забезпечують кратність L_ТО–3, L_ТО–2, L_КР.

Відкоректовані значення трудомісткостей технічних обслуговувань і ПР визначаються за залежностями:

,

, (1.6)

,

,

де t^H_ЩО, t^H_МД, t^H_TO-n, t^H_ПР, – нормативи трудомісткості відповідно на ЩО, мащення двигуна, номерні технічні обслуговування від 1 до n, ПР для вибраної моделі автомобіля (див. таблицю А.2);

К₅ – коефіцієнт коректування питомої трудомісткості поточного ремонту в залежності від прийнятого в проекті способу зберігання рухомого складу: при відкритому зберіганні К₅=1,0, при закритому – К₅=0,9.

При виконанні планових робіт ТО-1, ТО-2 (а для деяких моделей рухомого складу і ТО-3) дуже часто зустрічаються операції, так званого, супутнього поточного ремонту, які не враховані в об’ємах планових ТО. Тому до відкоректованих значень трудомісткості ТО-1 необхідно додати 0,08...0,12 люд.год, до трудомісткості ТО–2 – 0,33...0,50 люд.год, а до трудомісткості ТО-3 – 0,50...1,00 люд.год, для виконання операцій супутнього поточного ремонту.

При проектуванні АТП можна припустити, що роботи сезонного обслуговування будуть виконуватись разом із черговим ТО-2, тому для подальших розрахунків необхідно визначити тільки додаткові трудомісткості Т_СО стосовно ТО-2 за залежністю:

, (1.7)

де , – нормативи трудомісткостей відповідно на СО і ТО-2 (див. таблицю А.2).

Нормативи тривалості простою рухомого складу в КР, ТО-2 і ПР, які наведені в таблиці А.3, коректуванню не підлягають.

Результати вибору і коректування вихідних нормативів ТО і ремонту кожної моделі рухомого складу рекомендується звести в таблицю 1.1.

Таблиця 1.1 – Вибір і коректування нормативів ТО і ремонту рухомого складу

Вид впливу	Позначення	Одиниця виміру	Норматив	Коефіцієнт	Відкоректо­вана величина
к1	к2	к3	к4	к5
Пробіги
КР	LKP	км	+	+	+	+			+
МД	LМД	км	+	+		+			+
ТО-1	LTO-1	км	+	+		+			+
ТО-2 (ТО-3)	LTO-2	км	+	+		+			+
Трудомісткості
ЩО	ТЩО	люд·год	+		+		+		+
МД	ТМД	люд·год	+		+		+		+
ТО-1	ТТО-1	люд·год	+		+		+		+
ТО-2 (ТО-3)	ТТО-2	люд·год	+		+		+		+
СО	DТсо	люд·год	+		+		+		+
ПР	ТПР		+	+	+	+	+	+	+
Тривалості простою
ТО-2 і ПР	ДДОР		+
КР	ДДКР	дні	+

Примітка. Знаком «+» позначені графи таблиці, які заповнює студент.

В таблицю 1.1 вносяться тільки ті види впливів, які передбачені таблицею А.1 для вибраної моделі рухомого складу.

Якщо розрахунок АТП ведеться за двома або трьома моделями рухомого складу, в рядках таблиці 1.1 необхідно передбачити достатність місця для розташування в її графах (колонках) двох або трьох значень показників для кожного виду впливів, які наведені в боковику таблиці. Крім того в примітці до таблиці 1.1 необхідно вказати порядок розташування показників кожної конкретної моделі рухомого складу, якщо автором прийнята своя, особлива індексація дорожніх транспортних засобів (див. примітку до таблиці 1.2).

Для спрощення розрахунків вантажних АТП, в рухомому складі яких використовуються причіпи та напівпричіпи, вибір і коректування вихідних нормативів рекомендується проводити як для однієї моделі дорожнього транспортного засобу – автопоїзда, тобто тягач та причіп (напівпричіп).

У цьому випадку пробіг до КР, періодичності ТО і тривалість простою в КР для автопоїзда слід приймати за нормативами тягача, а трудомісткості ТО та тривалість простою в ТО-2 і ПР автопоїздів – як суму нормативів тягача і причепа (напівпричепа).

Трудомісткості ПР тягача і причепа необхідно коректувати окремо.

Перелічені вище особливості розрахенку АТП із використанням в їх рухомому складі автопоїздів необхідно також врахувати при формуванні таблиці 1.1.

При використанні в АТП газобалонних автомобілів нормативи трудомісткості ТО і ПР базових модифікацій рухомого складу необхідно збільшити на величину додаткових трудомісткостей з обслуговування і ремонту газових систем живлення, які наведені в останніх рядках таблиці А.2.

Заповнення таблиці 1.1 необхідно виконати, забезпечивши наступну точність результатів: при коректуванні пробігів – 10км; при коректуванні трудомісткостей – два знаки після коми.

План обслуговування і виробнича програма з технічного обслуговування і ремонту рухомого складу

План обслуговування рухомого складу визначає кількість впливів та їх трудомісткості за рік на один автомобіль певної моделі. Виробнича програма з ТО і ПР рухомого складу визначає річну і добову кількість впливів та річний об’єм робіт за всім парком дорожніх транспортних засобів.

На початку розробки плану обслуговування за розрахунковий цикл приймається відкоректована величина пробігу певної моделі автомобіля до капітального ремонту. У цьому випадку кількість КР за цикл завжди буде дорівнювати одиниці, оскільки L_Ц=L_кр.

При пробігові автомобіля L=L_кр чергові технічні обслуговування вищого порядку (ТО-3 або ТО-2) не проводяться у зв’язку з необхідністю направлення автомобіля в капітальний ремонт (перед капітальним ремонтом автомобіля нема сенсу займатися його обслуговуванням). Тому кількості впливів вищого порядку за цикл визначаються за залежностями:

, (1.8)

.

У випадку, коли ТО-3 для вибраної моделі рухомого складу не планується, слід приймати N_{Ц ТО-3}=0.

Оскільки роботи ТО-1 входять в об’єми ТО-2, то кількість ТО-1 за цикл буде рівним:

. (1.9)

Кількість ЩО і МД за розрахунковий цикл визначають за залежностями:

N_ЦМД = L_KP / L_МД,

N_ЦЩО = L_KP / l_CД, (1.10)

з урахуванням того, що їх об’єми не входять в технічні обслуговування вищого порядку.

Таблиця 1.2 – План обслуговування рухомого складу

Показник	Одиниця вимірювання	Умовне позначення	Обґрунтування або розрахункова формула	Види впливів
ЩО	ТО-1	ТО-2	ПР	Всього
1.Кількість впливів за цикл			Розрахунок	+	+	+
2.Трудомісткості постових робіт одного впливу	люд· год		Розрахунок	+	+	+	+
3.Кількість робітників на посту	осіб		Карта поста	+	+	+	+
4.Тривалість одного впливу в міжзмінний період	год.		ЩО,МД,ТО-1: ТП/РП, ПР: ТП/2РП	+	+		+
5.Тривалість одного впливу в експлуатацій­ний період	год.		ТО-2,ТО-3: ТП/РП, ПР:ТП/2РП			+	+
6.Тривалість простоїв за цикл	дні							+
7.Загальна тривалість циклу	дні							+
8.Коефіцієнт технічної готовності								+
9.Коефіцієнт переходу від циклу до року								+
10.Пробіг автомобіля за рік	км							+
11.Кількість впливів одного автомобіля за рік				+	+	+

При визначенні постових трудомісткостей одного впливу необхідно враховувати, що роботи з усіх видів технічних обслуговувань є постовими, і тому у відповідні графи таблиці 1.2 переносяться відкоректовані величини трудомісткостей ТО із таблиці 1.1.

Трудомісткості ПР поділяються на постові, які виконуються в зоні ПР, і підготовчі, які виконуються у виробничих відділеннях. Частка постових робіт у загальних трудомісткостях ПР становить: для легкових автомобілів – 49%, для автобусів – 44%, для вантажних автомобілів – 50%, для причепів і напівпричепів – 65%.

Вибір кількості робітників на постах ТО і ПР необхідно проводити за рекомендаціями, наведеними в таблиці А.13.

Таблиця 1.3 – Виробнича програма з ТО і ПР рухомого складу

Показник	Одиниця вимірювання	Умовне позначення	Обгрунтування або розрахункова формула	Види впливів
ЩО	ТО-1	ТО-2	ПР	Всього
1.Спискова кількість автомобілів			Вихідні дані					+
2. Експлуатаційна кількість автомобілів								+
3.Добовий пробіг рухомого складу	тис. км							+
4.Річний пробіг рухомого складу	тис. км							+
5.Річна кількість впливів всіх автомобілів				+	+	+
6.Річна тривалість робочого періоду	дні		Режим виробництва	+	+	+	+
7.Добова кількість впливів				+	+	+
8.Розподіл впливів за змінами		I...III	Режим виробництва	+	+	+	+
9.Добова тривалість робочого періоду	год.		Режим виробництва	+	+	+	+
10.Добова тривалість впливів в міжзмінний період	год.			+	+		+
11. Добова тривалість впливів в експлуатаційний період	год.					+	+
12.Загальний річний об’єм робіт	люд год.			+	+	+	+	+

Подальші розрахунки в плані обслуговування необхідно проводити орієнтуючись на залежності, які наведені в графі “Обґрунтування або розрахункова формула”, користуючись при цьому такими показниками як:

– кількістю днів роботи рухомого складу за рік – Д_Р;

– коефіцієнтом випуску рухомого складу – a_В;

– спусковою кількістю автомобілів певної моделі – А_С.

При виборі режиму виробництва ТО і ПР необхідно враховувати, що цей показник визначає робочий період, протягом якого виконуються роботи з даного виду впливу. Режим виробництва вимірюється річною тривалістю робочого періоду в днях – Ф_Р, кількістю робочих змін і добовою тривалістю робочого періоду в годинах – Ф_Д.

Річна тривалість робочого періоду для виробничих зон ЩО і ТО-1, як правило, дорівнює кількості днів роботи рухомого складу за рік, тобто Ф_РЩО, _ТО–1 = Д_Р. Для виробничих зон ТО-2 і ПР річна тривалість робочого періоду становить 253 дні при п’ятиденному робочому тижні, або 303 дні при шестиденному робочому тижні.

Добова тривалість робочого періоду виробничих зон ЩО і ТО-1 залежить від часу в наряді рухомого складу – Т_Н, який вказується в завданні на курсову роботу. Від цього ж показника залежить і кількість робочих змін, в які виконуються впливи ЩО і ТО-1.

При значенні величини Т_Н 10 годин за добу роботи з ЩО і ТО-1 можна виконувати або в другу, або в другу і третю зміни. Тривалість кожної зміни в цьому випадку становить 6,7 години при шестиденному робочому тижні, або 8,0 годин – при п’ятиденному. При значенні Т_Н > 10 годин за добу роботи з ЩО і ТО-1 слід виконувати тільки в третю зміну при її тривалості 6,7 або 8,0 годин.

При організації в АТП самостійного пункту заміни масла в двигуні режим його роботи необхідно приймати аналогічно з режимом роботи зони ТО-1.

Добовий робочий період зони ТО-2 (так само і ТО-3) в загальному випадку становить одну зміну (першу), але можливі варіанти організації цих робіт в дві зміни (першу і другу). У випадку організації робіт зони ТО-2 (ТО-3) в дві зміни необхідно внести відповідні корективи в розрахунки тривалостей впливів в міжзмінний і експлуатаційний періоди (рядки 4 і 5 таблиці 1.2), визначаючи ці показники аналогічно з показниками для ПР.

Добовий робочий період зони ПР і виробничих відділень, як правило, становить дві зміни (першу і другу) з відповідною тривалістю кожної зміни 6,7 або 8,0 годин.

Одним із основних показників плану обслуговування і виробничої програми з ТО і ПР рухомого складу є загальний річний об’єм робіт для кожного виду впливу (останній рядок таблиці 1.3).

Особливістю цих розрахунків є визначення загального річного об’єму робіт з ТО-2, оскільки разом з ТО-2 інколи виконують роботи з сезонного обслуговування. В загальному випадку річний об’єм робіт ТО-2 визначається за залежністю:

SТ_{Р ТО-2} = Т_ТО-2 × SN_Р + m × А_С × DТ_СО, (1.11)

де Т_ТО-2 – трудомісткість одного ТО-2 (див. другий рядок таблиці 1.2);

m – кількість сезонних обслуговувань певної моделі автомобіля за рік (див. таблицю А.1);

DТ_СО – додаткова трудомісткість на сезонне обслуговування, яка визначаються за залежністю (1.7), і приведена в таблиці 1.1.

У тому випадку, коли для вибраної моделі автомобіля сезонне обслуговування не планується (тобто m = 0), другий член виразу (1.11) буде дорівнювати нулю.

Поиск по сайту: